Іноземці на службі кремлівської пропаганди: як влаштована система медіапідтримки війни росії проти України
"В Україні триває громадянська війна/криза/конфлікт", "Крим – російський, його питання треба виносити за дужки" – більше восьми років деякі колишні військові, дипломати, журналісти та науковці США, Німеччини, Франції, Італії, Британії та інших країн транслювали російську риторику на іноземну аудиторію.
Лояльні до путінського режиму спікери працювали в інтересах кремля, регулярно привносячи наративи російської пропаганди до європейських та американських медіа, під час наукових та суспільних дискусій.
Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 ситуація дещо трансформувалась: частина представників міжнародного суспільства змінила свою думку щодо підтримки дій росії та висловила солідарність народу України.
Проте залишилися і ті, хто відкрито підтримує вбивства росією українців, а також ті, хто під виглядом "альтернативної точки зору щодо війни" продовжують транслювати проросійські наративи.
Під час аналізу іноземного інформаційного сегменту аналітики Центру протидії дезінформації при РНБО виявили понад сотню таких науковців, військових, журналістів та політиків, яких умовно можна поділити на три групи:
- ті, хто неприховано підтримує ідеї путінського режиму;
- ті, хто заявляє, що співчуває народові України, але виправдовує дії росії;
- ті, хто заявляє про підтримку України, засуджує російську агресію, але схиляє Україну до "перемовин" та виступає проти постачання озброєння нашій державі.
Дві останні категорії коментаторів становлять найбільшу загрозу і є деструктивними для громадської думи, оскільки через завуальовані твердження, перефразування та натяки намагаються просувати тезу про відсутність суб'єктності України у світовій політиці. Цих спікерів суспільство може сприймати як об'єктивних та незалежних.
Хто вони та скільки їх?
Пул №1: "Події Бучі – фейк"
Спершу зупинимось детальніше на відкритих адептах ідей путінського режиму.
По суті, ці коментатори несуть найменшу загрозу інформаційній безпеці України – їх добре видно, вони не приховують свого позитивного ставлення до президента російської федерації.
Вони складають приблизно 20% від загальної кількості проаналізованої ЦПД діяльності іноземних спікерів.
Серед найактивніших представників цієї категорії можна виділити Інститут Шиллера (The International Schiller Institute), заснований у Німеччині, а нині розташований у США та французький Центр досліджень у сфері розвідки (СF2R).
Діяльність Інституту Шиллера (The International Schiller Institute) провадиться у 50 країнах світу, але лише 5-7 осіб, які є фундаторами Інституту, найактивніше просувають співзвучні росії наративи про "поширення русофобії у світі", "наявність свободи слова лише у росії", "російський Крим та Донбас" та про те, що "події у Бучі – фейк".
Зокрема такі твердження продукували засновниця та президент Інституту Шиллера Хельга Цепп-Ларуш (Helga Zepp-LaRouche), ексвіцеголова Національної розвідувальної ради ЦРУ з довгострокового прогнозування Грехем Е. Фуллер (Graham Fuller), фахівець з російсько-датських відносин Йєнс Йорген Нільсен (Jens Jorgen Nielsen), офіцер французької розвідки у відставці Ерік Дениси (Eric Denece), колишній радник керівництва Республіканської партії в Сенаті Джим Джатрас (Jim Jatras) та інші.
Повний список спікерів, які просувають співзвучні росії наративи, можна подивитися тут.
Загалом Інститут Шиллера широко відомий у світі своєю підтримкою колишнього президента США Дональда Трампа. Ще з самого початку свого заснування 1985 року організація фігурувала у різного штибу скандалах, про які, наприклад, писало видання "The Washington Post".
Французький центр досліджень у сфері розвідки (СF2R) намагається відкидати звинувачення у підтримці путінського режиму, незважаючи на те, що голова цієї організації Ерік Дениси навіть висловився у публічній площині, що "президент України Володимир Зеленський має вибачитись за розв'язану війну в Україні".
Проте представників СF2R неодноразово помічали в ефірах кремлівського міжнародного підсанкційного медіа RT, до того ж буквально через місяць після розв'язання росією повномасштабної війни з Україною один із представників Центру Крістоф Гомар звільнився та публічно заявив, що "не захищатиме агресора і не підтримуватиме Путіна".
Пул №2: "Співчувальники"
Умовна друга група спікерів – це транслятори меседжів про те, що вони начебто співчувають народові України, але при цьому виправдовують дії росії. Частка таких коментаторів складає понад 60% від загальної кількості виявлених Центром протидії дезінформації.
Подібні меседжі транслювали старший науковий співробітник дослідницького центру Інституту Катона Дуг Бендоу (Doug Bandow), військовий стратег Едвард Люттвак (Edward Luttwak), доктор соціології Ян Оберг (Jan Øberg), парламентар Мунео Судзукі (Muneo Suzuki), політик, журналіст Ерік Земмур (Eric Zemmour).
Повний список спікерів, які просувають співзвучні росії наративи, можна подивитися тут.
Ці спікери беруть участь у обговореннях нової архітектури безпеки світу, у них є своя аудиторія та їх доволі активно цитують понад 30 медіа різного ступеня впливу та політичної ваги.
Крім того, ці коментатори регулярно розповідають про війну в Україні зі своїх сторінок у соціальних мережах, подаючи інформацію так, що може сформуватися враження, вигідне російській пропаганді, наче Україна не є повноцінним учасником геополітичних процесів.
Дискредитація України як "несамостійної" держави є, по суті, продовженням риторики путіна про "неіснуючу культуру" та "країну, яку вигадав Ленін".
Враховуючи, що громадяни країн ЄС та США не дуже уважно стежать за промовами російського диктатора, вони можуть цього не розуміти та не проводити таких паралелей.
В основному прокремлівські коментатори заявляють про те, що "НАТО спровокувало росію", "росія не нападала на Україну", а "Україні і світу треба йти на поступки путіну". Ці тези також перегукуються з наративами російських пропагандистських телеканалів.
Пул №3: Лобісти "перемовин"
Потенційно найбільшим викликом для інформаційної безпеки України є умовна третя група спікерів. Вони складають менше 20% від загальної кількості виявлених ЦПД коментаторів, але здебільшого це умовно впливові персони – такі, як депутати Європарламенту та міжнародні журналісти.
Засуджуючи російську агресію, вони намагаються схилити Україну до перемовин з фіксацією нині окупованих росією територій, виступають проти постачання озброєння нашій державі, а також заявляють, що "світ провокує путіна на ядерну війну", а також транслюють такі меседжі:
- "В Україні точиться конфлікт між росією та Вашингтоном"
- "В Україні конфлікт"
- "Учасникам конфлікту треба сідати за стіл перемовин"
Зокрема, такі тези транслюють депутати Європарламенту Франческа Донато (Francesco Donato), Тьєрі Маріані (Thierry Mariani), Клер Дейлі (Clare Daly), Жан-Лін Лакапель (Jean Lin Lacapelle), колумніст Die Welt Кристоф Шильц (Christoph Schiltz).
Повний список спікерів, які просувають співзвучні росії наративи, можна глянути тут.
Поширюються співзвучні наративам російської пропаганди тези й від впливових західних журналістів, і від депутатів Європарламенту.
Наприклад, німецький колумніст Кристоф Шильц після візиту лідерів Франції, Німеччини, Італії та Румунії до України в авторському матеріалі схвально написав, що "за лаштунками Макрон, Шольц та Драгі закликали Україну піти на поступки москві", а після надання Україні статусу кандидата у члени Європейського союзу Кристоф Шольц видав ще один матеріал, у якому зневажливо назвав початок української реінтеграції пустушкою.
Депутати Європарламенту Франческа Донато з Італії або Тьєрі Маріані з Франції розповідають, що в Україні точиться "війна за довіреністю між НАТО та росією".
Зазначених спікерів активно цитують "Politico", "The News", "The Economist", "Global Times".
Країна-агресор здійснює сотні інформаційно-психологічних операцій, і постійний систематичний інформаційний "свербіж", що створюють подібні коментарі, може з часом впливати на думки споживачів інформаційного продукту за кордоном, зокрема на політичні кола.
Зв'язок та афільованість зазначених коментаторів із РФ для багатьох іноземців не є очевидними. Це може вводити в оману читачів та глядачів, суспільство може сприймати їх як об'єктивних та незалежних.
Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони відстежує та систематизує меседж-бокси та наративи, що їх розповсюджують лояльні до кремля спікери, та закликає медіаспільноту сприймати їх саме в контексті інформаційної війни, в яку країна-агресор інвестує великі ресурси.
Андрій Шаповалов
