Агентство з розшуку й управління активами – старі проблеми зі (старими) новими обличчями? 

29 липня конкурсна комісія обіцяє обрати голову Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА).

Це орган, який має знаходити активи, набуті злочинним шляхом, та забезпечувати управління ними в рамках кримінальних проваджень та конфіскації необґрунтованих активів посадовців.

В умовах війни він також мав би знаходити активи, пов'язані з особами, які сприяють російській агресії.

На жаль, за шість років існування органу жоден керівник або виконувач обов'язків керівника АРМА не зміг налагодити ефективну роботу.

Саме такий висновок напрошується з огляду на скандали, що супроводжують роботу АРМА, а також після аналізу відповідей АРМА на звернення Комітету з питань антикорупційної політики, виступів представників Агентства на комітеті та заслуховування звітів Рахункової палати. Останній такий звіт за результатами аналізу роботи АРМА 2019-2021 років Комітет заслухав декілька днів тому. 

Тимчасовий виконувач обов'язків голови органу Дмитро Жоравович не з'явився на засідання комітету в зв'язку з раптовим відрядженням (хоча засідання відбувалося у відеоконференції). Він також не знайшов за потрібне делегувати жодного представника, який би надав відповіді на запитання членів комітету. 

Чинний виконувач обов'язків голови АРМА Жоравович – один із семи кандидатів, які беруть участь у конкурсі на посаду голови Агентства. До слова, ще три конкурсанти також працювали в АРМА.

Нижче – перелік проблем, які переважно не вдалося вирішити чинному та попередньому керівництву АРМА. Ці проблеми успадкує й майбутній керівник: 

• Неефективне управління активами

Одна з основних задач Агентства – це управління арештованими активами зі збереженням їхньої економічної вартості. 

Орган має не лише опікуватися майном, а й за можливості забезпечувати отримання від нього прибутку. Частина цього прибутку має надходити державі, а частина – управителю.

Адже АРМА не здійснює менеджмент активів самостійно, його завдання – знайти для них управителя, який має спроможність забезпечити їхнє збереження, безперебійну роботу та прибутковість. 

До 2021-го року Агентство також мало можливість продавати значний перелік арештованих активів.

У цій функції АРМА залишається малоефективним: організоване управління активами часом приносить більше шкоди, ніж користі, а іноді перетворюється на кричуще розкрадання.

Так, один із учасників конкурсу – Володимир Павленко – отримав підозру за заволодіння переданими в управління АРМА 400 тисячами доларів. За версією слідства, група колишніх працівників АРМА, включно з Павленком та адвокатами організувала перерахування коштів підставній особі за підробленими судовими рішеннями. 

Читайте також: $400 тисяч і свиняча голова. Як з-під державного нагляду зник арештований бандитський общак

Скандальні випадки продажу АРМА арештованих активів за заниженими цінами призвели до того, що члени парламентського Комітету з питань антикорупційної політики ініціювали зменшення повноважень Агентства. 

Прийняли закон, відповідно до якого АРМА не може самостійно ухвалювати рішення щодо продажу арештованих активів. Натомість таке рішення передано до компетенції суду. 

Проте АРМА відзначилася скандальними та неефективними рішеннями і в питанні передачі активів в управління. 

У 2019 році АРМА віддала арештований елеватор в управління компанії, яка, за даними журналістів-розслідувачів, була пов'язана з власником, у якого цей елеватор арештували. 

До слова, керівником тендерного комітету тоді був Андрій Потьомкін, колишній очільник юридичного управління АРМА, один із нинішніх претендентів на посаду голови АРМА. На жаль, це не єдиний приклад подібного рішення тендерного комітету під головуванням Потьомкіна. 

Активи, арештовані в провадженнях щодо ексміністра доходів та зборів Клименка, були передані в управління компаніям, які, за даними журналістів-розслідувачів, пов'язані з братом самого Потьомкіна. Згодом одна з компаній відмовилася від угоди про управління. 

Потьомкін також очолював тендерний комітет, що обрав управителя для арештованої сільськогосподарської техніки, який "доуправлявся" до того, що держава мала відшкодувати власнику техніку на понад 20 мільйонів майнової шкоди. 

І хоча сам продаж відбувся без скандалів, керівництвом АРМА були проігноровані вимоги закону щодо погодження продажу вартісних активів із спеціальною міжвідомчою комісією. Тож врешті довелося витратити додаткові кошти на зберігання більш ніж 3000 тонн олії, поки АРМА виправляла свою помилку.

Кількість активів, що передаються до АРМА, з кожним роком зростає. Оперативність в організації заходів із передачі в управління арештованих активів є дуже важливою для збереження їхньої економічної вартості та бюджетних коштів. Проте за останній рік кількість активів, що були передані управителям, є вкрай низькою. 

З повідомлень самого Агентства можна простежити, що їм немає чим похвалитися. Тільки за період повномасштабного вторгнення до АРМА надійшло більше 90 ухвал щодо передачі їм в управління активів, що належать росіянам. Для порівняння: у 2021-му році АРМА отримала 97 ухвал про передачу активів. 

Станом на сьогодні Агентство передало в управління лише декілька (за спрощеною процедурою для особливих випадків, коли управителя обирає Кабмін).

Відсутність черги охочих взяти в управління арештовані активи має пояснення. Адже ідеться переважно про проблемні активи, утримання яких потребує коштів, часто включає неприємний бонус у вигляді конфліктів із власником або менеджментом і може бути бізнесово невиправданим для управителя через можливість зняття арешту в будь-який момент і втрату вкладень у об'єкт. 

Проте часом АРМА взагалі не оголошує конкурси для пошуку управителя. 

• Непридбання військових облігацій за рахунок арештованих коштів для підтримки армії

17 червня набрали чинності зміни до закону про АРМА (№ 2293-IX), якими Агентству надано можливість купувати військові облігації за рахунок переданих їм арештованих коштів.

Станом на кінець травня на рахунках, відкритих АРМА для зберігання арештованих коштів, знаходилося щонайменше 600 мільйонів гривень.

На сьогодні АРМА не придбало жодної облігації.

• Відсутність повноцінного реєстру арештованих активів

Відповідно до закону Національне Агентство формує та веде Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. 

Ще у лютому 2020 АРМА відкрило доступ до тестової версії цього реєстру. Він мав допомогти у виконанні завдань кримінальних проваджень, полегшити роботу правоохоронної та судової системи та забезпечити прозорість у роботі АРМА. Проте ресурс досі повноцінно не запустили: інформація про левову частку активів у реєстрі просто відсутня, а дані про управління арештованим майном – неповні.

Натомість для забезпечення роботи реєстру АРМА обирало сумнівних підрядників.

Так, уже під час виконання обов'язків голови АРМА паном Жоравовичем, у серпні 2021-го, була укладена угода з ТОВ "Алтаюр" щодо постачання серверів для зберігання даних Реєстру на загальну суму 25 мільйонів гривень.

Тендерний комітет обрав підрядника попри те, що до "Алтаюру" уже мали претензії інші органи влади (раніше компанія мала надати обладнання для забезпечення роботи реєстру декларацій посадовців за угодами із НАЗК до 2020 року, але нове керівництво відмовилося від роботи з компанією через підозру у значному завищенні цін), а офіційний представник виробника обладнання не підтвердив співпрацю з "Алтаюром". У результаті компанія не виконала своїх зобов'язань і АРМА звернулася до суду. 

• Сумнівна організаційна структура АРМА

У 2018 році було утворено 6 територіальних управлінь Агентства, у яких працює 84 особи, що виконують переважно представницькі функції. Натомість вони мали б здійснювати пошук активів у рамках кримінальних проваджень та управляти ними після арешту. Але, відповідно до наказу АРМА, це може відбуватися тільки за дорученням голови органу або його заступників – чого на практиці майже не трапляється.

Отже, територіальні управління за час свого існування майже не виконували реальної роботи.

Одна з теперішніх кандидаток на посаду голови Агентства Ірина Гуменюк очолювала місцеве територіальне управління Києва з 2019 по 2022 рік. Під час співбесіди кандидатка погодилася, що повноваження управління дуже обмежені й загалом направленні на представницьку функцію, але їх потрібно розширювати, надавати їм можливість управляти активами, обирати управителів, а також долучати до функцій розшуку активів.

Проте відсутня будь-яка інформація щодо того, чи пані Гуменюк за два роки перебування на посаді ініціювала розширення повноважень територіальних управлінь чи їхню більш ефективну роботу. 

•  Неефективне використання бюджетних коштів

Попри вищезгадані проблеми, керівництво АРМА високо оцінює свою роботу. Зокрема, виконуючий обов'язки голови Агентства Дмитро Жоравович у листопаді-грудні 2021 року виплатив собі рекордно високу винагороду – 425,6 тисяч гривень (понад 200 тисяч за місяць). Для порівняння, у жовтні його винагорода склала "усього" 117 тисяч. 

Рахункова палата оцінила, що лише за цей період листопада-грудня працівникам центрального апарату АРМА було безпідставно нараховано майже 32 мільйони гривень виплат (протягом лише 2 місяців). 

У територіальних управліннях АРМА ситуація складалася не краще. За висновками Рахункової палати, при визначенні видатків на оплату праці Агентство виходило з граничної чисельності працівників міжрегіональних територіальних управлінь у 240 осіб. Проте насправді у цих управліннях працювало лише 84 особи. В результаті фонд оплати праці було завищено на 87,5 мільйона гривень і, ймовірно, частково використано для виплати премій і надбавок.

В цілому, витрати держбюджету за період 2019-2020 років на утримання Національного агентства (а це майже 690 мільйонів гривень) в рази перевищують надходження від їхнього управління (трохи більше 70,1 мільйона гривень).

Що чекає орган надалі? На жаль, жоден із 7 кандидатів на посаду голови АРМА не представив конкурсній комісії плану щодо того, як вирішувати вищезгадані проблеми і як забезпечити управління активами без скандалів, необхідності повертати власникам кошти за зіпсовані активи та з доходом до держави. 

Чи можуть вирішити означені проблеми АРМА особи, які вже не зробили цього за час роботи в АРМА – питання риторичне. Імовірно, вирішення проблем АРМА знову потребуватиме уваги парламентарів. 

Як показує практика, без сильного кандидата на посаду голови в АРМА проблеми залишаться і будуть тільки примножуватись, а орган, який під час повномасштабної війни має займати чітку проактивну позицію, так і не зрушить з місця. 

Анастасія Радіна