Тенденції законодавчих змін воєнного часу у кримінальній юстиції
Вже п'ятий місяць триває широкомасштабна воєнна агресія з боку росії стосовно України. Абсолютно всі цивілізовані країни світу визнали цей факт.
Більше того, частина з них надає підтримку через фінансові інструменти, західні партнери задіюють дипломатію і економічні санкції, а найбільш близькі союзники надсилають зброю. Загалом, світ має дякувати українцям, що ті борються проти залишків "радянського строю".
Зі свого боку маємо визнавати, що самостійно з російською ордою нам не впоратися. Тому тільки спільними зусиллями вдасться зупинити путінські війська.
Тим часом, українські можновладці демонструють різний рівень розуміння проблем, з якими зіштовхнулася наша держава. Дехто безпосередньо задіює всі свої знання і вміння задля перемоги. Мова йде про керівництво Збройних Сил і Генштабу, Міноборони – Валерія Залужного і Сергія Шапталу, а також Олексія Резнікова.
Не можна оминути позитивні зрушення в дипломатії від Офісу Президента і Міністерства закордонних справ. Безумовно, президент Зеленський став лідером світового масштабу, коли мова йде про міжнародний рівень. Водночас його депутати дивують своїми законодавчими новелами. І саме про один з цих напрямів сьогодні деталізуємо, розуміючи складність роботи органів кримінальної юстиції та взаємодії їх у контексті спротиву російській навалі.
Станом на початок літа вітчизняний парламент і народні депутати, на нашу думку, не мають жодного плану пріоритетів на воєнний час.
Досі відсутня зрозуміла система об’єктивних критеріїв визначення найбільш пріоритетних законопроєктів, що мають бути терміново якісно та всебічно опрацьовані та потім проголосовані. Інша система, не така "як до війни". Як наслідок: хаотичне затвердження тих чи інших змін без будь-яких експертних обговорень. Взяли і ухвалили Закон. А далі – гадайте над імплементацією.
Мабуть, для розуміння деяких новел у кримінальній юстиції варто заварити каву, випити цю філіжанку, а потім глянути на гущу. Можливо, щось зрозумієте. А може й ні. І це за умови Вашого широкого розуміння потреб у реформуванні системи органів кримінальної юстиції.
Пересічному українцю деякі абсурдні пропозиції взагалі ні про що не скажуть. А депутати цим вдало скористуються, звісно за такої нагоди.
При цьому, якщо у представників експертного середовища або громадянського суспільства виникатимуть питання, то завжди можна прикритися "потребою воєнного часу". Хоча, власне кажучи, доволі часто це може бути типовою маніпуляцією з боку парламентарів.
Ми командою StateWatch виокремили 4 ключові тренди у сфері законотворчості щодо кримінальної юстиції, на які має бути звернено увагу.
Тенденція 1. Численні та несистемні зміни до Кримінального процесуального кодексу (КПК)
З 24 лютого КПК був змінений вже 9 разів. В цілому можна сказати, що більшість змін були у тій чи іншій мірі обґрунтованими (наприклад, через включення нових складів (видів) злочинів, що спричинені широкомасштабним нападом путінських військ на Україну; для регулювання особливостей співпраці з Міжнародним кримінальним судом; для регулювання особливостей розслідування злочинів після введення воєнного стану).
Проте звертає на себе увагу, що зміст деяких статей КПК за цей короткий час Парламент вже встиг змінити по кілька разів. Це підтвердження поспішності ухвалення необдуманих законопроєктів.
Очевидно, що продовження практики такої інтенсивної та частої зміни положень КПК тільки зашкодить як органам правопорядку, так і судам, адже це аж ніяк не надає стабільності та ефективності їхній роботі у ці, і без того, складні часи.
Тим часом у Парламенті постійно реєструються нові точкові "ідеї" від народних депутатів, які не втомлюються у своїх індивідуальних намаганнях "удосконалити" кримінальний процес.
Вважаємо за доцільне якомога швидше нарешті впорядкувати цю хаотичну "правотворчу лихоманку" та внести у діяльність з розгляду законопроєктів щодо змін до КПК певну чітку поетапну експертну основу і засади планування, а також попереднього детального обговорення законодавчих ініціатив, зокрема з органами правопорядку, суддями та громадянським суспільством.
Також має бути обов’язкова експертиза законопроєктів на предмет їх відповідності практиці ЄСПЛ, стандартам Ради Європи та ЄС.
Тенденція 2. Спроба повернутися до старих підходів у функціонування інститутів прокуратури, які давно визнані неприйнятними
Наприклад, 1 квітня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №7058, який відкриває можливість поновлення вертикалі "військових" підрозділів у прокуратурі. Така новела суперечить стандартам Ради Європи, оскільки такі прокурори є військовослужбовцями, а це означає, що вони мають подвійну присягу та подвійну підпорядкованість. Тому вони не мають гарантій незалежності. Законом про реформу прокуратури у вересні 2019 року військові прокурори були виведені зі складу прокуратури саме через ці базові підходи.
Зі свого боку маємо відзначити, що Зеленський наклав вето на зазначений законопроєкт, зауваживши, що присутність військових прокурорів "не узгоджується з концептуальними засадами діяльності та функціями прокуратури, визначеними Конституцією України". Таким чином, цей законопроєкт не набуде чинності.
Вже за два тижні, 14 квітня, Верховна Рада ухвалила законопроєкт №5158 (так званий "законопроєкт про прокурорів-стажистів"). Цей документ був зареєстрований ще в лютому 2021 року і дуже дивно, що парламент згадав про нього саме коли Україна перебуває під жорсткою військовою агресією. Станом на 17 червня 2022 року цей закон досі не підписаний Президентом. Тому можливість використання права вето на нього залишається. Тим більше, що для цього є підстави, оскільки запровадження в районних прокуратурах посади "прокурор-стажист" (з функціями прокурора) суперечить та стандартам вже згаданої Ради Європи щодо незалежності прокурора .
Одним з істотних недоліків закону є те, що він опосередковано скасовує досягнення Закону про реформу прокуратури від вересня 2019 року, яке полягало у тому, що висококласний "зовнішній" професіонал (адвокат, суддя, юрист, правозахисник, юрисконсульт) міг негайно зайняти посаду в обласній прокуратурі чи в Офісі Генпрокурора, тобто без попередньої роботи в найнижчому рівні окружних прокуратурах.
Тенденція 3. Під "соусом" воєнного стану Верховна Рада потенційно готова ухвалити закони, які прямо суперечать принципам демократичного ладу та стандартам прав людини
Найбільш скандальним прикладом став законопроєкт №7351, що зареєстрований 5 травня. Цей документ більш відомий як "законопроєкт про розстріл солдатів". Він передбачав виключення зі Статуту внутрішньої служби Збройних Сил Збройних Сил України обмежувальної умови ("не спричинення смерті військовослужбовця") щодо застосування зброї військовими начальниками проти підлеглих військовослужбовців.
Незабаром, внаслідок бурхливої негативної реакції громадянського суспільства, законопроєкт був відкликаний.
Інший приклад – спроба депутатами встановити адміністративну відповідальність за "словесні образи працівника поліції" (законопроєкт №5050-1). Незважаючи на широке неприйняття законопроєкту громадянським суспільством, Верховна Рада ухвалила його в першому читанні 3 травня.
На практиці це може означати, що відповідальність може виникнути за будь-яку оцінку діяльності поліцейських чи прикордонників. Якщо цей законопроєкт буде остаточно прийнятий, будь-яка публічна критика поліції та прикордонної служби може бути заблокована. Це було б ознакою побудови держави з основами авторитарного строю.
Тенденція 4. Поспішні та необдумані кроки стосовно змін у сфері військової розвідки, що у подальшому негативно вплине на реформу СБУ
Наприклад, законопроєктом №7380 від 17 травня, який внесли понад 25 народних депутатів від різних парламентських фракцій, пропонується перетворити Головне управління розвідки Міністерства оборони України в окреме державне відомство під назвою "Служба військової розвідки та контррозвідки".
Ця структура більше не буде підпорядковуватися Міністерству оборони. І ця ідея виглядає досить дивною (особливо під час активної фази війни), бо через цей законопроєкт Міноборони буде позбавлено власних контррозвідувальних повноважень. У той же час, повноваження СБУ щодо здійснення військової контррозвідувальної діяльності має бути передано Службі військової розвідки та контррозвідки.
Це певною мірою підриває головну ідею реформування СБУ за стандартами НАТО, яка полягає в тому, щоб позбавити СБУ всіх функцій, крім антитерористичної, розвідувальної та контррозвідувальної діяльності.
Законопроєкт №7380, у разі його ухвалення, внесе значний дисбаланс у вже сформовану та працюючу систему органів публічної влади у цій сфері: Головного управління розвідки Міністерства оборони, Служби зовнішньої розвідки України та СБУ.
Крім того, законопроєктом пропонується започаткувати вкрай негативну практику врегулювання процесуальних питань кримінального провадження за межами КПК. Так, відповідно до Закону України "Про контррозвідувальну діяльність", планується внести нову статтю 8-3 "Особливості судового розгляду заяви про надання дозволу на проведення контррозвідувальних заходів", яка регулює питання, які можуть бути предметом розгляду тільки у відповідності до КПК.
Підсумовуючи, маємо констатувати, що народні обранці продовжують поспішні і хаотичні спроби із внесення чергових законодавчих змін до ключових напрямів та сфер, що стосуються вельми складної у функціонуванні та багатоаспектної системи кримінальної юстиції.
Згадалось, як серед лікарів з давніх-давен існує принцип "primum non nocere" (з латині "не нашкодь"). Винайдення цього підходу приписують давньогрецькому лікарю Гіппократу. Це можна з легкістю перенести на чинну систему органів кримінальної юстиції, провівши паралель з діяльністю народних обранців. Непродумані ідеї з "реформування" військової розвідки або із внесення змін до КПК чи до законодавства про функціонування окремих органів досудового розслідування – все це може істотно зменшити ефективність органів правопорядку, породити нові корупційні ризики, сприяти системним порушенням прав людини, а також зашкодити при наданні повноцінної відсічі російським агресорам.
Олександр Лємєнов
