Механізм відплати: Україна готує базу для репарацій
Війна завжди несе руйнування, але щоразу вимагає нового підходу для відшкодування завданих збитків.
Міжнародні організації роками намагаються вибудувати ефективні механізми для компенсацій, але те, що працює в одній ситуації – абсолютно безглуздо та марно в іншій.
Війна в Україні вже порушила складні питання глобальним інституціям та їх здатності адекватно відповідати на виклики тут і зараз.
Саме тому в Україні створено спеціальну робочу групу, яка спільно з представниками країн-партнерів займається розробкою дієвого механізму з виплати репарацій.
Як працюють репарації: кейс Кувейту проти Іраку
Коли наш Президент вперше озвучив ідею про те, що країна-агресор має приготуватися до виплати контрибуцій та репарацій, багато коментаторів почали шукати аналогії у минулому.
Терміни справді здаються людям чимось далеким — їх востаннє зустрічали під час уроків історії. Не дивно, що найпопулярнішими аналогіями стали Перша та Друга Світові війни.
Але насправді механізм репарацій працював і пізніше. Наприклад, на початку лютого 2022 року ООН офіційно повідомила, що Ірак завершив виплату репарацій Кувейту за вторгнення 1990 року.
Ще 1991 року було створено Компенсаційну комісію ООН, яка займалася розглядом скарг та відшкодуванням збитків фізичним та юридичним особам, чиє майно постраждало через війну. Було сформовано спеціальний фонд, рахунки якого поповнювали коштами, отриманими від експорту іракських нафти та нафтопродуктів.
За даними ООН, за минулі 30 років комісія розглянула 2,7 млн запитів на загальну суму $352,5 млн. Задоволені з них були 1,5 млн. запитів.
Але тут треба пам'ятати, що фактично бойові дії тоді тривали лише два дні.
Якщо перенести подібний досвід на нашу дійсність — руйнування, як і суми відшкодування, будуть набагато більшими. Щоб водночас терміни виплат не затягнулися на кілька століть — механізм репарацій має бути значно ефективнішим та універсальнішим.
Відновлення України: як змусити росію платити
Наразі деякі західні політики стали обговорювати як "зберегти обличчя" президентові росії. Окрім усіх небезпек такого шляху, він також шкодить і майбутнім репараціям.
Нам стратегічно важливо не виявитися новим Афганістаном — СРСР зазнав там поразки, але світова спільнота вдала, що це не так. Результат – жодних репарацій не було, а країна виявилася відкинутою на десятиліття тому.
Україна вже на цьому етапі докладає всіх зусиль, щоб припинити такі спроби "зберегти обличчя" військовим злочинцям.
Підходи до майбутніх виплат тільки формуються, але вже зрозуміло, що, подібно до Кувейту, отримати виплати не вийде. Тоді комісія була створена при Раді Безпеки ООН. На жаль, росія має там право вето, а отже цей шлях для нас закритий. З інших організацій країну-агресора або виключили, або вона не визнає їхніх рішень.
Тому ми маємо з нуля створити практику, яка одночасно дозволить розпочати виплати, а з іншого – буде підтримана країнами-партнерами.
Наш метод полягає в тому, щоб діяти через заарештовані активи росії та її громадян, які потрапили під санкції.
Наразі мільярди залишаються замороженими, але не використовуються. Якщо їх передати Україні, то гроші могли б працювати на відновлення нашої країни та на підтримку громадян. Але тут постає питання: а навіщо це західним країнам? І тут, як бачимо, наші партнери починають вважати: що їм вигідно, а що — не дуже.
Саме тому ми пропонуємо вибудувати роботу так, щоб репарації виплачувались не лише українським юридичним особам, а й іноземним громадянам та компаніям, які працювали у нашій країні та теж постраждали від війни.
Деякі кроки в цьому напрямку вже зроблено закордонними партнерами: обнадіює просування законопроекту в парламенті Канади, який дозволить конфіскувати як державні, так і приватні російські активи у відповідь на порушення прав людини в Україні.
Ми фіксуємо подібні ініціативи у Сполучених Штатах. Показовий приклад: арешт літаків Boeing 787-8 та Gulfstream G650ER, якими через підставні фірми володіє російський олігарх Роман Абрамович. Суддя в Нью-Йорку видала ордер на їхній арешт через те, що повітряні судна було поставлено з порушенням санкцій. Подібна робота ведеться і в Європі – ми знаємо про арешт розкішних особняків та яхт.
Читайте також: Якою буде матеріальна відповідальність держави-агресора?
Необхідність нової системи міжнародної безпеки
Іншим важливим елементом нинішньої роботи є пошук умов, що дозволять країнам долати недоторканність державної власності, розташованої на території іноземної держави. Справа в тому, що державні активи росії в інших країнах могли б стати джерелом для виплат, проте вони захищені міжнародним правом (суверенним імунітетом).
Так, принцип державного імунітету заснований на концепції суверенної рівності, закріпленої в Статуті ООН (1945) та розкритої в Декларації принципів міжнародного права (1970). Крім того, він закріплений у Європейській конвенції про імунітет держав, ухвалену Радою Європи (1972).
Втім, українська робоча група наполягає, що міжнародне право та окремі положення Конвенції дають змогу використати цю власність для відновлення України. Більше того, Україна наполягатиме на тому, що порушення фундаментальних принципів ООН з боку агресора має призводити до анулювання його прав. Тільки це дозволить не лише знайти кошти на відновлення нашої країни, а й створити додатковий стримуючий фактор для спроб розв'язати війну у майбутньому.
Дипломатія, санкції та репарації – це робота довга. Проте активні дії у цьому напрямі точаться вже зараз.
Ми вдячні нашим воїнам, які виборюють перемогу на полі бою, але ми також не забуваємо про те, що після перемоги відплата для росії тільки почнеться. Країна-агресор обов'язково заплатить нам за всі руйнування і саме за її рахунок відновлюватимемо Україну.
Ірина Мудра
