Прибрати з карти Києва імперські назви. Як зробити це якісно

Нещодавно в Києві розпочався процес змін вуличних назв, що підпадали під дерусифікацію.

Соціологія показує, що ідею очищення символічного простору від нав'язаних імперських символів підтримує понад 75% громадян.

Насправді ж стався характерний для української ментальності зрив – результат довгочасового очікування змін у топоніміконі, їхнє блокування та й просто бажання очистити вуличні назви від імен та понять, які десятиріччями вже нічого не промовляли мешканцям столиці.

Проте початок процесу призвів до шквальної критики на адресу чиновників. У відповідь на реакцію громадськості КМДА створила експертну групу, яка б мала у найкоротші терміни розібрати авгієві стайні.

За запитом профільні наукові інститути Національної академії наук України делегували своїх представників до неї. Я мав високу честь бути обраним своїми колегами очолити цю робочу групу. 

Комісія розробила методологічні рекомендації та принципи своєї роботи. І в неймовірно короткі терміни – 7 робочих днів – опрацювала 467 поданих на перейменування вулиць та 12 тисяч пропозицій до них. Не враховуючи значну кількість пропозицій, які були подані громадянами без конкретної прив'язки.

За результатом роботи було створено Протокол, який містив фахові напрацювання і який, за відсутності подібних, мав би стати зразком для інших міст і сіл в Україні.

Разом із тим комісія керувалась і непрописаними принципами етики:

• Зважати на історичний ландшафт та дух міста;
• Розглядати місто як органічну архітектуру тисячолітнього розвитку;
• Не створювати конфлікт (особливо, коли на одну вулицю було декілька подань із іменами загиблих героїв російсько-української війни. Імена загиблих героїв переносились на інші вулиці);
• Не дискримінувати обличчя міста у міжнародній площині (наприклад, перейменовувати вулицю Драйзера на честь іншого американського діяча);
• Гармонійність та логічність у розподілі назв, зважаючи на рівень постаті (ми не можемо на честь Володимира Мономаха пропонувати назвати провулок у приватному секторі);
• Збереження певної кількості вулиць, які не остаточно підпадають під перейменування, задля утворення своєрідного резерву на подальші роки. 

Саме для цього експертна група залишала тільки декілька варіантів перейменування до кожної вулиці з рекомендацією саме їх виставити на голосування та не долучати інші варіанти.

Через це гармонізувалась вся процедура; зменшувалась повторюваність варіантів, яка б подекуди унеможливила появу суспільно значимих назв через розбивання голосів; створювалась би якісна дискусія в цілому.

Одночасно комісія прагнула сконструювати нову топонімічну архітектуру для Києва. Назви, як і забудова міста, не терплять хаосу.

Експерти визначали свої рекомендації, створюючи, де це можливо, зв'язок назв із місцевістю, історичними ландшафтами та комплексами, що існують. Проте на рейтингове голосування організатори виставили висновки комісії лише як дорадчі.

Таким чином робота фахової комісії була підважена, а подекуди й знівельована.

Водночас залучення до голосування варіантів, які комісія відкинула, спричинило до того, що до голосування потрапили назви з помилками: неправильними транслітераціями, прізвищами без ініціалів, назвами на честь живих діячів, а є й варіанти, які відверто повертають "рускій мір" в київський топонімікон.

Експертна група пропонувала подавати на рейтингове голосування вулиці окремими пакетами, наприклад, за районами міста. Це б дозволило киянам поступово та вдумливо голосувати за декілька десятків перейменувань, а не одночасно за 296.

Водночас таке рішення створило б підґрунтя для обговорення та в результаті призвело б у багатьох варіантах до колективного рішення. Однак рішення Київради, що голосування має пройти до 19 червня, не було змінено.

Я багато в чому поділяю обурення багатьох киян низькою якістю процесу голосування. Проте водночас хочу звернути увагу на іншу небезпеку. Голосування за назви київських вулиць делеговане всім громадянам України через платформу "Київ цифровий".

Це створює прецедент, коли за назви голосуватимуть люди, які, можливо, ніколи не бували в Києві, не розуміють міста, або ж є прихильниками певної політичної волі без огляду на тисячолітню історію розвитку Києва.

Кияни ніколи не голосували, умовно, за вулиці Харкова чи Ужгорода. Так само мешканці інших міст і сіл не голосують за громадський бюджет Києва. Тож голосування, насправді, створює прецедент конфліктогенного характеру демократії та ліквідовує принципи самобутності міст. Дію того самого знищеного імперією магдебурзького права, яке влучно охарактеризував Григорій Сковорода: "Всякому місту – звичай і права". 

Комісія працювала в тих рамках, які були окреслені рішенням Київради про масштабну дерусифікацію Київської топоніміки.

Перелік варіантів, з яких ми могли зробити вибір, ви можете побачити в додатку "Київ Цифровий" – в абсолютній більшості випадків комісія орієнтувалася на варіанти, запропоновані для кожного конкретного топоніму небайдужими громадянами.

По одних топонімах було багато сильних пропозицій, і вони потрапили до рекомендацій. В інших випадках доводилося робити вибір серед слабших варіантів.

В умовах, коли треба в стислі строки опрацювати 12 тисяч пропозицій по 467 об'єктах, неможливо бути застрахованим від помилок.

Але варто враховувати, що такий відкритий та інклюзивний процес відбувається вперше. Кожен киянин міг запропонувати свої варіанти для різних топонімів, а сотні таких пропозицій були підтримані комісією.

Варто наголосити, що до публічного простору не потрапили ухвали комісії, що стосуються двох категорій назв вулиць, які не варто перейменовувати через рейтингове голосування.

Перша стосується вулиць, які вже пройшли повну процедуру з обговоренням та громадським голосуванням, але не були проголосовані депутатами. Комісія запропонувала проголосувати ці рішення без рейтингового голосування (у цьому переліку "Дружби народів", "Героїв Сталінграда" тощо).

Друга група стосується вулиць, яким необхідно повернути історичні назви (як-то "проспект Перемоги", "площа Перемоги" тощо).

Тож ситуація, яка склалася з голосуванням, демонструє не лише поспішність у багатьох рішеннях, але й нівелює роботу фахової комісії.

Задля гармонізації результатів рейтингового голосування, уникнення помилок та врахування суспільного запиту, що виник під час процедури, виникає гостра необхідність у продовженні роботи комісії. Необхідно здійснити кінцеве опрацювання та затвердження на фаховому рівні підсумків голосування.

Члени комісії, розуміючи суспільну значимість цього процесу, готові продовжити роботу.

Олександр Алфьоров, кандидат історичних наук, голова експертної топонімічної комісії міста Києва