Як відродити бізнес у післявоєнній прикордонній Чернігівщині: план дій

Чернігівщина наразі має подвійне завдання: не втрачати пильності та вирішувати безліч поточних питань воєнного часу і, поряд з тим, починати відбудову економіки.

Звісно, область зараз виглядає не надто оптимістично: знищені мости й дороги, житло і соціальні об’єкти. Пограбовані аграрні виробництва. Але основна проблема тут навіть не мародерство, а заміновані тисячі гектарів землі. Це стало причиною скорочення посівних площ до 70% відносно минулого року. 

Руйнувань та пошкоджень зазнали понад 60 промислових підприємств. Майже стерті з лиця землі потужні промислові об’єкти: "Чернігівський автозавод", "Український кардан", "Чернігівський ковальський завод", "Пласт-Бокс Україна", "Спорттехніка", "Сівертекс", "ТАН", "Ютекс", "Верес", "Бірвіль". 

Пройшлася війна і по малому бізнесу. Люди тримали СТО, перукарню, невеличкий магазин – тепер не мають взагалі нічого.

Збитки наразі фіксуються у спеціальному реєстрі, але всі чудово розуміють, що шлях до отримання компенсацій досить тривалий – судова тяганина навколо заморожених на Заході російських грошей може точитися роками. 

Та все ж маємо тенденцію до відновлення, яка поки тримається на бажанні бізнесу працювати саме на Чернігівщині: під час ведення активних бойових дій у березні працювало лише 15% бізнесу; у квітні, коли агресора було витіснено за межі області, – близько 25%.

Наразі відновили роботу близько 40-50% промислових підприємств, а частина підприємств, що релокувалися в безпечніші регіони, повертається. Втім, більшість бізнесу запрацювала далеко не на повну потужність.

Такий стан справ, дійсно, може поглибити економічну кризу та закріпити за областю статус депресивного регіону.

Не працюють підприємства – немає робочих місць.

Немає робочих місць – люди тікають за кордон або в столицю. Немає кому працювати – немає інвестицій. Немає вкладень — немає можливості утримувати соціальну інфраструктуру. 

Загострить ситуацію дозвіл (після Перемоги) на виїзд до ЄС чоловіків призовного віку. Тож маємо до завершення війни зробити все можливе, щоб родинам не довелося шукати кращої долі за межами відвойованої Батьківщини.

Маємо дати людям достойну роботу та можливість розбудовувати рідну область.

І в цьому переконанні я знаходжу підтримку, спілкуючись з мешканцями області. Так, люди налякані подіями та невизначеністю, але все ж будують плани на майбутнє. Більшість вірить, що після Перемоги країна, регіон зокрема, не впаде в депресію, а зробить значний економічний ривок. З цим, звісно, допоможуть міжнародні партнери, підтримку яких Чернігівщина вже відчуває.

Співпраця з міжнародними організаціями, бізнесом має бути взаємовигідною. Саме тому Володимир Зеленський сьогодні особисто проводить зустрічі з представниками найбільших інвестиційних компаній світу, запрошуючи їх в Україну. 

Вкладати кошти у бізнес на Чернігівщині теж має бути вигідно. Звісно, враховуючи всю специфіку регіону, план економічної відбудови повинен бути індивідуальним. Саме тому ми пропонуємо розглянути можливість створення спеціальної економічної зони (СЕЗ) на територіях, що зазнали руйнувань і найбільше постраждали внаслідок воєнних дій. 

Що таке СЕЗ:

• пільговий податковий режим, можливість реінвестувати податки у розвиток виробництва та створення прилеглої соціальної інфраструктури;
• часткова компенсація для бізнесу по зарплатах для новостворених робочих місць;
• часткова компенсація по витратах на підключення до мереж;
• компенсація по кредитних ставках (ставки на рівні країн Євросоюзу).

Формат та умови створення спеціальних економічних зон важливо обговорювати вже зараз. 

Адже від розуміння майбутніх точок економічного розвитку регіону залежить решта: програма будівництва житла, соціальної інфраструктури тощо. 

Бізнес – інфраструктура – житло: розвинуті країни обирають саме таку модель.

Читайте також: Владислав Атрошенко: Хибне уявлення, що Путін може не зайти у Львівську, Тернопільську чи Івано-Франківську області

В Україні, зокрема у Києві, ми вже спостерігаємо реалізацію девелоперських проєктів, де бізнес-середовище поєднано з виробництвом, навчанням, інфраструктурою та житловим сектором.

Комплексні екосистеми більш конкурентоздатні. Вони приваблюють молодих, талановитих та енергійних. А саме людський капітал у світі вважається найбільшою цінністю, важливішою навіть за фінансові та виробничі ресурси.

Звісно, одним з найважливіших факторів інвестування в область є гарантія безпеки. І саме цей фактор наразі вважають найбільшим каменем спотикання в області, яка межує з двома сусідами-агресорами. Але ж у світі є багато прикладів, коли економіка успішно розвивалась в умовах значних зовнішніх ризиків: Ізраїль, Південна Корея, Тайвань. І навіть Західний Берлін.

Інвесторів не зупиняє безпековий фактор, коли вони бачать перспективу швидкого зростання. А ця перспектива для Чернігівщини відкриється у рамках СЕЗ. 

У контексті стратегії відбудови не можу не згадати про державне замовлення. У короткостроковій перспективі стимулом для повернення бізнесу на Чернігівщину та відновлення зупиненого виробництва можуть стати оборонні замовлення – це стосується легкої, харчової промисловості, деревообробних підприємств. 

Крім того, нам дуже важливо зберегти науковий потенціал. Нещодавно депутати обласної ради звернулися до прем'єр-міністра із закликом продовжити діяльність Державного науково-дослідного Інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки саме на Чернігівщині.

Наразі ми працюємо над комплексною програмою економічного відродження та розбудови області. До обговорення програми запросимо бізнес, місцеву владу та західних інвесторів. Бо лише разом нам вдасться все!

Але є одне "але". Жодна нова економічна модель чи СЕЗ не спрацюють, якщо у громаді корумпована влада. Якщо мер роздає підряди на асфальт тільки "своїм", а вікна у школах і навіть тарілки у садки закупляють у "наближених" ФОПів. Про це, до речі, сказав Володимир Зеленський: "Ми просто не можемо собі дозволити, щоб у країні залишалася тіньова частина економічного життя".

В’ячеслав Чаус, очільник Чернігівської ОВА