Полк "Азов" та російські фейки
Ця колонка ґрунтується на матеріалах аналітичного дослідження "Рух АЗОВ в Україні. Правдива історія без російських фейків та пропаганди", створеного фахівцями "Ukrainian Struggle Centre" у 2022 році як посібник для журналістів щодо найбільшого націоналістичного формування, яке діє на сьогодні в Україні.
На початку повномасштабного вторгнення в Україну російська пропаганда заочно обрала у якості своїх головних противників українських націоналістів, персоналізуючи їх в образі полку Національної Гвардії "Азов".
Подібний крок зіграв з країною-агресором злий жарт – в ході активних бойових дій у Маріуполі саме бійці "Азову" відіграють ключову роль в організації українського спротиву російським військам на цій ділянці фронту.
Не здатні перемогти "Азов" на полі бою, росіяни вдаються до грубих маніпуляцій щодо сутності цього українського військового добровольчого формування. В мережі створені десятки та сотні фейків різними мовами, в яких "Азов" безпідставно звинувачується в "неонацизмі", "антисемітизмі", "расизмі" та інших речах, неприйнятних у 21 сторіччі.
Подібна брудна дискредитуюча кампанія розпочалась росіянами не сьогодні.
Ще у 2014 році, коли новостворений "Азов" в ході військової операції вибив російські сили з Маріуполя та розгромив війська країни-агресора на Широкинському напрямку, режим Путіна почав навʼязувати, насамперед серед представників іноземної преси, думку щодо "неонацистської" сутності "Азову".
Використовуючи фейкові твердження та мережу своїх політичних агентів за кордоном, Росія в інформаційному середовищі фактично сконструювала альтернативний "Azov Battalion", який немає нічого спільного з реальною діяльністю українського полку "Азов".
В інтерпретації росіян в Україні нібито діє некерований неонацистський рух, котрий активно просуває на державному рівні ксенофобію. Ключові тези, які при цьому використовує російська дезінформація:
1 – Символіка
На шевронах добровольчого батальйону Міністерства Внутрішніх Справ (МВС) України, а згодом Окремого загону спеціального призначення (ОЗСП) Національної Гвардії України (НГУ) "Азов" присутня монограма у вигляді двох літер ("І" та "N"). Росіяни безпідставно ототожнюють цей символ з так званою руною "Wolfsangel", що була притаманна деяким формуванням нацистської Німеччини під час Другої світової війни.
Насправді ж, як на старих шевронах та прапорах "Азову" у 2014 році, так і на нинішніх у 2022 році, розміщений знак під назвою "Ідея Нації", добре відомий в Україні з часів Середньовіччя. Це монограма, утворена з двох літер "І" та "N" в тому вигляді, які вони мали ще в період вживання староукраїнського алфавіту (до XVIII ст.).
Після відновлення незалежності України в 1991 році різні українські націоналістичні та консервативні сили почали використовувати знак "Ідея Нації" як неформальну емблему українського націоналізму загалом. В їхній інтерпретації він означає обіцянку бути вірним власному народу до самої смерті та захищати його від будь-яких ворогів.
Саме завдяки активним зусиллям цього середовища "Ідея Нації" отримала своє поширення в Україні, а пізніше й потрапила в офіційну символіку полку "Азов".
Читайте також: Нам не потрібні слова, а потрібні дії. Що кажуть матері й дружини захисників з "Азовсталі"
2 – Ідеологія
Росіяни навʼязують думку, що бійці "Азову" дотримуються якихось постулатів, створених з мішанини расизму, неонацизму, антисемітизму та іншої ксенофобії. При чому російська пропаганда сама час від часу плутається у твердженнях, чи є у їхнього фейкового "Azov Battalion" якийсь цілісний світогляд.
За роки дезінформації жодних методичних матеріалів, які б документально підтверджували нетерпимість "Азову" до інших рас та націй, інформаційними агентами Путіна опубліковано не було.
Натомість при аналізі публічних соцмереж як дійсних, так і колишніх бійців полку "Азов" швидко стає зрозуміло, що єдина ідеологія, поширена в підрозділі – це український націоналізм. При чому не в етнічному сенсі, а в сучасній європейській інтерпретації, тобто більше подібній до громадянського американського патріотизму.
Українські націоналісти як загалом, так і окремі бійці полку "Азов", позиціонують себе правонаступниками Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії (визвольний мілітарно-політичний рух, заснований в ХХ сторіччі для боротьби за відновлення незалежності України, аналогічний за своєю сутністю до Шинн Фейн та Ірландської Республіканської Армії), але є більш відкритими до співробітництва з іншими народами.
Від своїх попередників сучасні націоналісти взяли перш за все теоретичний базис, викладений в публіцистичних творах "Самостійна Україна" (автор Микола Міхновський, що перший проголосив ідею повної державної незалежності українців в ХХ сторіччі) та "Ідея та Чин України" (автор Дмитро Мирон-Орлик, вбитий гестапо під час нацистської окупації Києва у 1942 році).
В лавах "Азову" служили і служать представники багатьох національностей крім українців, в тому числі грузинів, хорватів, греків, росіян, білорусів, молдаван, вірмен, албанців, німців, шведів, англійців, французів й багатьох інших, що на рівні спільноти виключає будь-які речі, повʼязані з ксенофобією та міжнаціональною ворожнечею.
Читайте також: Поки "суркіси" рятують свої "годинники", наші воїни рятують країну
3 – Організація
Російські ЗМІ позиціонують "Азов" як ніким неконтрольоване збройне утворення, яке при цьому має великий вплив на формування державної політики в Україні.
Задля своїх маніпуляцій російська пропаганда свідомо приховує той факт, що "Азов" має офіційний статус підрозділу Національної Гвардії України та підпорядковується Президенту України та виконує його накази, як Верховного Головнокомандувача.
"Азов" було створено у 2014 році як батальйон патрульної служби міліції особливого призначення Міністерства внутрішніх справ (МВС) України. Пізніше він був розширений до полку МВС і наприкінці 2014 р. перейшов до складу Національної Гвардії України, як Окремий загін спеціального призначення "Азов" військової частини 3057 НГУ.
За весь час свого існування "Азов" не мав якихось особливих привілеїв чи окремої ієрархії. Численні перевірки ОЗСП НГУ "Азов" інспекціями Генерального штабу ЗСУ, командувача НГУ і навіть послів і військових аташе Вишеградської четвірки – Польща, Угорщина, Словаччина, Чехія, які у 2016 р. не виявили в ОЗСП "Азов" жодних ознак неконтрольованості чи анархії.
Натомість полк "Азов" навпаки відрізнявся високою організованістю та вмотивованістю особового складу. Це пояснюється перш за все тим, що він складається з добровольців та має високі критерії до вступу, розроблені на основі стандартів НАТО. В цьому твердженні легко переконатись, якщо подивитись на характер бойових дій у Маріуполі, де вже понад два місяці полк "Азов" успішно воює проти переважаючої кількості російських військ.
Як офіційне збройне формування "Азов" не має окремої ідеології, проте на неформальному рівні в підрозділі широко розповсюджені ідеї українського націоналізму. Це зумовлено, як історією самого "Азову" (у 2014 році батальйон був сформований під командуванням Андрія Білецького, громадського діяча націоналістичного спрямування та політвʼязня режиму Віктора Януковича), так і історичним контекстом України загалом.
Підпорядкованість вищому військовому командуванню виключає будь-яку політичну діяльність полку "Азов".
Натомість Росія використовує інформацію щодо активності вихідців з цього підрозділу, які після демобілізації заснували партію "Національний Корпус" та ще ряд громадських формувань, з метою позиціювання "Азову" саме як саме політичного руху. Це твердження не має під собою ніякого підґрунтя.
Політична партія "Національний Корпус", як свого часу батальйон "Азов", дійсно заснована однією й тією самою людиною – Андрієм Білецьким. Проте з моменту заснування партійної структури Білецький вже не був військовим. Він разом зі своїми побратимами, більшість з яких також служили в "Азові", мав повне право займатись окремою громадською діяльністю. Спільні цінності та спільні імена серед засновників – ось єдиний звʼязок між партією "Національний Корпус" та полком "Азов".
В будь-якому разі на сьогоднішній момент в Україні населення зайнято не політикою, а захистом власної землі від окупації.
Партійні функціонери "Національного Корпусу" або воюють на фронті проти Росії, або організовують роботу численних волонтерських центрів.
Андрій Білецький разом з іншими ветеранами "Азову" також взяв до рук зброю і став на захист держави. В Україні наразі існують різні військові підрозділи, які умовно можна називати "силами Азов", бо вони засновані ветеранами полку "Азов".
Ці підрозділи мають окрему структуру організації, як то полк Сил Спеціальних Операцій (ССО) "Азов-Київ" чи 98 батальйон територіальної оборони "Азов", проте всі без виключення підпорядковуються Генеральному штабу Збройних Сил України та виконують визначені ним бойові завдання на передовій.
***
Для виправдання агресивного вторгнення в Україну Росії вигідно представляти війну як "хрестовий похід проти нацизму". З цією метою росіяни не гребують тотальною дезінформацією на всіх рівнях.
Полк "Азов", який героїчно боронить Маріуполь та захищає цивільне населення від геноциду, організованого режимом Путіна проти українців, на сьогоднішній момент є ключовою ціллю для маніпуляцій російської пропаганди.
Важливо розуміти – російська дезінформація стосовно "Азову" має багато вимірів. Це не лише фейкові статті та коментарі від ботів у соцмережах, а й дискредитуюча робота з боку окремих громадсько-політичних діячів у партіях та навіть правозахисницьких організаціях.
Росія в різних країнах щедро фінансує політиків з маргінальним баченням світу лише з однією метою – бути провідниками інтересів Кремля, в список котрих зокрема входить завдання безпідставно звинувачувати українських військових у "нацизмі" та культивувати образ полку "Азов" як ксенофобів.
В нинішніх умовах саме на журналістах лежить відповідальність за обʼєктивне висвітлення сутності полку "Азов". Не сліпо передруковувати російські фейки про "Azov Battalion", які у великій кількості різними мовами створені з 2014 року, а контактувати напряму з бійцями підрозділу та послуговуватись фактами – ось що повинні робити досліджувачі.
Як світ перемагає темряву, так і правда завжди перемагає брехню, і завдання журналістської спільноти зробити максимум, щоб це сталось якнайшвидше.
Аліна Стара
