Якість повітря в Києві. Чи є причини для хвилювання?

Не минає і кількох місяців, аби в ЗМІ не з’явилася новина із заголовком на кшталт "Київ увійшов до рейтингу міст з найбруднішим повітрям у світі". 

З огляду на війну, кияни, як і всі українці, і без того мають достатньо приводів для хвилювання. 

То чи є стан повітря у столиці додатковою причиною для непокоєння? 

Як взагалі влаштована міська система моніторингу повітря і де киянам брати достовірну інформацію про те, чим вони дихають?

Востаннє заголовки про те, що Київ очолив рейтинг міст за забрудненістю повітря з’являлися у двадцятих числах березня, коли довкола столиці точилися активні бойові дії. 

Тоді в статтях можна було прочитати, що концентрація забруднювачів в повітрі Києва у 33(!) рази перевищує норму, рекомендовану ВООЗ. На жаль, ці дані журналісти взяли не з офіційних джерел, а з сайту сервісу IQAir, про який ми поговоримо трохи пізніше. А поки давайте розберемося в тому, що тоді відбувалося насправді.

Дійсно, починаючи з 18 березня у Києві спостерігалося погіршення якості повітря. 

Внаслідок пожеж, спричиненими бойовими діями на околицях міста і низькою швидкістю вітру, в ніч на 19 березня концентрація пилу в атмосферному повітрі перевищувала граничну допустиму у 2,5 рази. Концентрації інших забруднюючих речовин, за якими здійснювалося спостереження (оксид та діоксид азоту, оксид сірки, озон, формальдегід, оксид вуглецю, сірководень) також зросли, але перевищення гранично допустимих концентрацій не було виявлено. 

Вже на наступний день перевищень гранично допустимих норм не спостерігалося взагалі, хоча загальна ситуація з повітрям залишалася напруженою до кінця березня, після чого нормалізувалася.

Цікаво, що за виключенням днів, коли на околицях столиці спостерігалися пожежі, від початку масштабних бойових дій якість повітря в Києві навпаки суттєво покращилася. 

Коли зі столиці почали масово виїжджати автівки, ми спостерігали надзвичайно чисте повітря в місті. При цьому стаціонарні джерела забруднення, такі як завод "Енергія", ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 весь цей час працювали в штатному режимі. Все це доводить гіпотезу про те, що у будь-якому мегаполісі 80% викидів припадає на пересувні джерела забруднення і 20% – на стаціонарні.

Тепер давайте розберемося, як саме визначається стан повітря в Києві, і яким джерелам інформації варто довіряти. 

Так історично склалося, що тривалий час офіційна інформація про стан повітря у столиці подавалася, м’яко кажучи, не оперативно – із затримкою в декілька днів. Пов’язано це було із застарілим обладнанням і методологією, яку використовує Центральна геофізична обсерваторія імені Срезневського – донедавна єдине офіційне джерело даних про те, чим дихають кияни. 

Дослідження там виглядає наступним чином: на стаціонарних постах обсерваторії декілька разів на день відбираються проби повітря, транспортуються в лабораторію і там аналізуються. Відповідно, дані про наявність забруднюючих речовин в повітрі ми отримуємо постфактум – через 3-4 дні після того, як проби були відібрані. Зрозуміло, що про жодне оперативне інформування і рекомендації щодо зменшення впливу забруднюючих речовин на організм тут не йдеться.

Ще одним, вже неофіційним, джерелом даних про стан повітря в столиці, були і залишаються мережі громадських датчиків. Вони з’явилися у відповідь на запит суспільства на оперативну інформацію про те, чим ми дихаємо саме в цей момент. 

Будучи неймовірно корисною ініціативою, мережі громадського контролю, тим не менш, мають певні недоліки. Зокрема, обладнання, яке ними використовується не дає повної картини (повітря аналізується лише за одним показником), часто є неповіреним і несертифікованим. 

Одним з прикладів некоректної роботи таких датчиків є те, що вони можуть плутати туман з пилом, сигналізуючи про небезпеку, коли її насправді немає. На жаль, часто ЗМІ оперують даними саме таких локальних або міжнародних мереж в статтях з жахаючими заголовками про якість повітря у столиці. 

Читайте також: Як у Дніпрі фіксують воєнні злочини проти довкілля

Особливим попитом користуються звіти швейцарської компанії IQAir, яка донедавна робила висновки про стан повітря у Києві на основі даних восьми датчиків, що належать анонімним (!) користувачам. Ця ж компанії формує власний рейтинг міст із найбруднішим повітрям, який так люблять цитувати ЗМІ. 

Зауважу – йдеться про дані не від незалежної організації або міської влади, а компанії, основною діяльністю якої є продаж засобів для очищення повітря.  

То чи є у киян можливість отримувати одночасно офіційну, оперативну та незаангажовану інформацію про те, чим вони дихають? Віднедавна – так. 

З 2020 року Київ почав розбудовувати сучасну систему моніторингу повітря, яка б відповідала усім вимогам часу. В її основі лежить мережа із п’яти високоточних пунктів спостережень європейського зразка. 

Системи з аналогічним принципом роботи працюють у Лондоні, Парижі, Мюнхені та інших європейських містах. На цих пунктах в автоматичному режимі вимірюється пил у трьох фракціях (РМ1.0, PM2.5 та PM10), діоксид азоту, діоксид сірки, оксид вуглецю, аміак, приземний озон, сірководень та формальдегід, а також метеорологічні показники. Всі дані фіксуються щохвилини, зберігаються на сервері та виводяться у зручному для користувачів форматі на сайті asm.kyivcity.gov.ua.

На додачу до цих референтних наприкінці 2021 року у всіх районах столиці були розміщенні понад 40 індикативних пунктів. На відміну від датчиків громадського контролю, встановлені містом пункти аналізують повітря за більшою кількістю показників, є сертифікованими, більш точними та інформативними. Вони аналізують повітря за такими показниками як пил (PM1, PM 2,5 і PM10), діоксид сірки, оксид азоту, озон, сірководень, летючі органічні речовини. 

Додатково датчики фіксують температуру, рівень вологості, атмосферний тиск та рівень шуму.

Кульмінацією роботи по розбудові системи моніторингу повітря стало об’єднання даних від обох видів пунктів спостережень та виведення інформації в застосунок "Київ Цифровий". Відтепер кожен киянин в режимі реального часу може слідкувати за якістю повітря на майже 50 локаціях по всьому місту. Більше того, в залежності від ситуації, застосунок надає рекомендації щодо зниження впливу забруднюючих речовин на організм. 

Аби користуватися сервісом, варто оновити додаток, або встановити його, якщо ще цього не зробили.

В планах міста – розширення системи моніторингу повітря та накопичення даних для наступного важливого кроку. Йдеться про формування комплексної програми по очищенню повітря у Києві. Передбачається, що така програма буде, зокрема, містити в собі рекомендації по обмеженню автомобільних викидів як основного джерела забруднення повітря в місті. Гарним прикладом тут може слугувати Лондон та його численні "зони низьких викидів" для авто.

На момент написання цього блогу стан повітря у Києві є добрим. За рік спостережень цей показник в основному колився в межах "нормально" та "задовільно". 

Звісно, як і будь-який мегаполіс, Київ час від часу має проблеми з якістю повітря. Часто це пов’язано з накладанням декількох факторів, наприклад, відсутністю вітру та суттєвими заторами або, як ми вже згадували, пожежами у передмісті. 

Як показує практика, ситуація зазвичай нормалізується впродовж декількох днів.

Хоча ми все ще накопичуємо інформацію, зазначу, що навіть тих даних, які у нас є станом на зараз, достатньо, аби зробити висновок, що в цілому ситуація з атмосферним повітрям в Києві суттєво не відрізняється від таких великих міст, як Лондон, Берлін чи Париж. Тому зрада в цьому питанні точно відміняється.

Слідкуйте за офіційною інформацією про якість повітря у столиці і бережіть себе!

Олександр Возний, начальник Управління екології та природних ресурсів КМДА