Війна, яка нас змінила (?)
Виразний та безкомпромісний рух українців до свободи та самоідентифікації зіткнувся із закономірним та невідворотним, як з історичної, так і зі світоглядної точки зору явищем – війною за незалежність, яка розпочалася вже більше двох місяців тому, триває вісім років та ведеться століттями.
Танки, авіація, жива орківська сила та імперські амбіції (які виявилися ілюзіями), захлинулись власною кров’ю та розбились у перші тижні війни.
Незламність українців розірвала зачароване коло передбачень практично усіх розвідок світу, які пророкували нам швидку капітуляцію.
Відкрите протистояння, яке глибоко вкорінене в нашій історичній пам’яті, відбувається знову. В певній мірі, це продовження нашої священної війни з москалями, які вже не підлягають ремісії, адже повністю пройшли та завершили фазу від‘ємної еволюції.
Історія нас вчить, що у випадку відсутності чорних лебедів на горизонті, наступні війни з правонаступницею тоталітарних скрєпів, концентраційних таборів та терору, яка марить відновленням совка є лише питанням часу.
Але основне відчувається чітко – це початок кінця "імперії зла версії 2.0". І важливим є те, що нам вперше випала історична роль: власною битвою за незалежність розкрити нові фронти світового масштабу, стати полем битви цивілізацій та світоглядів, місцем глобального зіткнення добра та зла.
Водночас, це і початок нової сторінки нашого шляху – як цілісної, об’єднаної оновленою національною ідеєю, нації.
Ми перейшли у наступний еволюційний етап кристалізації та перебуваємо у процесі трансформації в націю переможців.
Комплекс меншовартості українців розвіяний та відійшов в небуття. Наша небачена мужність та хоробрість, міць та дух лікує українське суспільство від отриманих в минулому тоталітарних та колоніальних травм.
Читайте також: Українці не святі, але ця війна – чистилище, в якому кожен має шанс стати чеснішим
Сьогодні настав час завдавати ментальних травм "рускому міру" та його представникам, з чим ми успішно справляємося. Ми вільні. Ми сильні. Ми непереможні. Це наша нова історична парадигма.
Проте, для створення надійного сталого майбутнього, яке відповідатиме проявленій звитязі та ціні, яку ми продовжуємо платити, нам доведеться ще добряче попрацювати. Адже, чи могли б дії Збройних сил України призвести до такого неймовірного результату, якби не були настільки самовідданими та безкомпромісними? Відповідь проста та очевидна.
Вищий час проявити нульову толерантність до половинчастих та тимчасових рішень. Сьогодні нам потрібні лише тверді та впевнені кроки, які зможуть нас привести до перемоги. Розраховувати на те, що ми все зробимо після війни не варто. Потрібно рухатись паралельно, як би складно це зараз не було. Частина процесів вже запущені, дещо необхідно розпочати робити негайно.
Історична самоідентифікація. Колективне усвідомлення настання нового історичного етапу. Менші брати, схожість, одна слов‘янська родина – всі ці міфи є остаточно спростованими. Так ніколи не було, не є і не буде.
Символи. Ми всі воюємо під синьо-жовтим стягом. Тризуб в нашій вільній ДНК. Це ключові символи. Також, ми знаємо, що наш стяг вкроплений кров‘ю стає чорно-червоним. Це фізичне та історичне пізнання. Наші символи єдині, як і ми сьогодні.
Продовження боротьби з колаборантами. Недостатньо заборонити діяльність проросійських партій та опзж. Потрібно притягнути до реальної відповідальності усіх проросійських політиків, а не лише політичної. Без виключень. Політична "доцільність" та компроміси не мають права на життя в сучасних реаліях. Це обов’язок влади та тест еліт на їхню суб’єктність.
Заборона діяльності Української православної церкви московського патріархату на території України. Час називати речі своїми іменами та юридично ідентифікувати агентурні структури кремля в Україні. Затьмареним вірянам необхідна допомога держави.
Зникнення у нашій свідомості умовного поділу України на географічні ментальні частини. Західна, східна, південна – це ознаки, які нас розділяють. Ми всі остаточно стали, і головне, відчули, що ми українські патріоти та націоналісти. Ми ті, хто бореться за свою Державу, за її мову та за кожен сантиметр власної землі.
Остаточна вакцинація від "руского міра". Частково, її вже розпочав сам колективний путін різними типами вакцин: крилатими ракетами, які летять у об‘єкти цивільної інфраструктури; танками, які на своєму шляху обстрілюють нові лікарні та школи; абсурдним винищенням та геноцидом українців.
Але залишається серед нас достатньо багато колаборантів та фарисеїв, які вичікують моменту і готові при першій нагоді продовжити розколювати наше суспільство. Ви їх чудово знаєте, як серед політикуму, так і у власних містах та селах.
Ми повинні максимально жорстко реагувати на такі прояви, всіма належними способами, які притаманні воєнному часу. І запам’ятайте, немає добрих і правильних рускіх – є лише прихований шовінізм.
Розглянути можливість позбавлення громадянства осіб, що підтримують воєнні злочини росії. Стосується це як громадян України, які знаходяться на території нашої держави, так і на території інших держав. Насамперед, мова йде про ерефію. Адже мільйони байдужих українців, які не проявляють жодної видимої громадянської активності, заслуговують на дискусію щодо їх позиції.
Зміни назв вулиць, площ, станцій метро та всього, що віддає рускім міром та культурой. Тут додаткові слова та пояснення будуть зайвими.
Боротьба з прихованими проявами пропаганди через повну заборону російської музики, кінематографу та культурного продукту. Окрім цього, нам потрібно продовжувати стимулювати на державному рівні створення та популяризацію власного тематичного продукту. Як показує гіркий досвід - це питання національної безпеки.
Читайте також: Це вітчизняна війна української нації з Росією
Економічний патріотизм. Сильній армії потрібен сильний тил. Працюйте так, як воюють наші захисники. Підтримуйте локальний та національний бізнес, сплачуйте податки, купуйте державні та військові облігації, надавайте перевагу товарам та послугам українських компаній.
Повна модернізація армії та продовження реформ. Сьогодні у цьому нам активно допомагають західні партнери та, переконаний, продовжать у цьому ж дусі, якщо ми наполегливо виконуватимемо наші домашні завдання. Окрім цього, ми повинні продовжувати творити власні інституції та систему внутрішніх координат, які повинні стати оновленим скелетом нашої держави.
Повна консолідація та об’єднання українського духовенства, перехід на "новий" григоріанський календар. Це демонстрація волі та сучасності, яку має зараз проявити духовенство для демонстрації єдності. Адже суспільство вже пішло вперед у цьому питанні. Тому, якщо церква має намір рухатись разом зі своїм народом – повинна сьогодні запропонувати це вірянам.
І останнє, основне. Ми сьогодні змінюємось самі та, заодно, весь світ. Наше головне завдання – продовжувати рухатись у вірному напрямку, ставати кращими та не повторювати помилок минулого. Всі наші ключові перемоги ще попереду. І, як бачите, вони залежать лише від нас.
Тарас Хавунка
