Пластове виховання: 110 років на передовій у війні з росією 

Пласт – Національна скаутська організація України у квітні традиційно відзначає свято Першої Пластової Присяги. Тобто, найголовнішого церемоніалу в житті кожної пластунки та кожного пластуна, а саме складання обітниці на службу Богові та Україні, допомоги іншим та життям за Пластовим Законом. 

Ці цінності завжди кликали пластунів на передову боротьби за незалежність України чи то в протистоянні з імперіями (Російська, Австро-Угорська), чи тоталітарними державами (радянська чи нациська держави), чи з сучасним злом – рашизмом. 

І завжди Пласт поєднував у своїй роботі власне оборону України (Петро Франко, Іван Чмола, більшість генералів УПА), волонтерство та виховництво, тобто роботу з молоддю. 

Так це відбувається і під час найбільш активної фази сучасної російсько-української війни. Тієї її фази, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. 

З нагоди ювілею, хочу розповісти про те, що робить Пласт. Хочу донести до кожного всю суть непохитних традицій Пласту через історії окремих його представниць і представників. Тих, кого знаю особисто. З тими, з ким мене зводило цивільне життя. Тих, знайомством з якими пишаюся.

Оборона держави у лавах ЗСУ, ТрО та добровольчих формувань

У 2003 році я переїхав до Києва. Тоді ще пластовий осередок в столиці був не найбільшою скаутською організацією, якою він є зараз. 

Нас було не декілька тисяч, а трішки більше сотні. Та до нас почали долучатися різні середовища, зокрема одна з найпотужніших скаутських організацій Києва "Гарт". Так і я познайомився з Юрієм Кочевенком "Качею". Це зараз він відомий експерт у міжнародних військових справ, а тоді був просто крутим другом, який гуляв в мене на весіллі. Разом ми ходили в гори та працювали в Пласті.

Вперше Юрко пішов воювати ще в АТО у складі легендарної 95 окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сили України Та й цього разу не чекав 24 лютого, а опинився в районі Операції об’єднаних сил ще до чергового вторгнення рашистів. Тому він разом з нашими десантниками був серед тих, хто одним із перших став до бою і б’ється за нашу Перемогу.

Пригадую дзвінок ще на початку лютого з проханням допомогти з книжками для політичної підготовки бійців (подяка видавництвам Марка Мельник та "Наш Формат", які оперативно відгукнулися) та пропозицією провести пластовий вишкіл в українському Нью-Йорку (це вже зробимо після Перемоги). А ще Юрко бомбезний мотиватор – гляньте тільки його відео та пости.

І таких, як Юрко, десятки і сотні. Пластунів з лілейкою та Тризубом на рукавах одностроїв можна побачити в різних частинах ЗСУ, ТрО та добровольчих формуваннях. 

На жаль, вже маємо двох загиблих. Це Роман Дубінський з Івано-Франківська, який поліг 26 лютого, захищаючи Київ, та Ростислав Бальзан з Нового Роздолу на Львівщині, який поліг у бою 27 березня. Вічна Пам’ять Героям, які не зламали своїх присяг.

Читайте також: Пласт у боротьбі за Україну: підсумки місяця війни

Волонтерство у пластунів у крові

"Мама автодраконів" Оля Смолярчук з початку активної фази війни передала військовим вже понад 13 позашляховиків. За кількістю влучної допомоги вона йде майже пліч-о-пліч із нашими військовими, які невтомно гасять рашистів у Чорнобаївці. А також продовжує активно працювати в Пластовому Штабі по допомозі військовим.

Я не знаю крутої громадської ініціативи, до якої б Оля активно не долучилася. Працює зі дівчатами Курінь ч.116 ім. Олени Левчанівської, а ще вона випускниця і активна комунікаційниця Української академії лідерства. 

З останнього перед війною – майстриня соціальних медіа у Автомайдані. І це далеко не повний перелік.

Разом з Олею та сотнями інших волонтерів-пластунів вдалося організувати мережу підтримки військових та цивільних. Ось невеликий перелік досягнень Пластового Штабу. А це ще й далеко не єдина ініціатива, до якої долучені пластуни.

Виховання дітей особистим прикладом

Олександра Проляка в Донецьку долучилася до Пласту. Для мене вона завжди була прикладом тієї надзвичайної дієвості, яку активна українська меншість мусила проявляти в цьому складному регіоні. Аби там непохитно була справжня Україна. 

Олександра змушена була перебратися до Києва, де з часом стала однією з найактивніших пластунок Київського Округу "Пласт – НСОУ", а ще працювала у Пластовий Вишкільному Центрі в Бучі.

Війна проявила справжні бійцівські якості, організаторські суперздібності та жертовність Саші. 

Мати-одиначка з двома доньками лишалася в Бучі до останнього, як би її не переконували залишити місто. Не для того, аби комусь щось довести, а тому що не могла інакше. 

Опинившись у вимушеній еміграції не стала їсти себе поїдом, що не повернулася, лишивши доньок на маму, а почала організовувати українську громаду.

І цим займаються сотні пластунів та пластунок по всьому світу: проводять заняття з дітьми онлайн та офлайн, підтримують дітей-переселенців, допомагають їм не зневіритися у такий складний час.

Читайте також: 8 методів Пласту – Національної скаутської організації України

110 років на передовій оборони, розвитку та майбутнього України. 

Як писав славної пам’яті пластовий сеньйор Богдан Гаврилишин: "В Україні повинно бути півмільйона пластунів, і тоді не треба було б турбуватися про майбутнє України". І ми впевнено йдемо до цієї мети. Ось вже 110 років як. 

Ярослав Юрчишин, пластун