путін робить з Україною те, що світ йому дозволяє
Нема літаків і танків – нема ніякої freedom.
Нема ніякої свободи у світі. Є просто країна, яку росія вже атакувала та країни, які росія ще не атакувала.
Це той світ, який існує зараз. Цей світ поневолений нерівністю та страхом. Іншого нема. Ті, хто вважають, що вони в безпеці, можуть запитати в нас, в українців, як швидко випаровується це відчуття після першої ракети, вибуху, спалаху на горизонті.
Якою б очікуваною не була повномасштабна війна росії, вона все одно здавалась неможливою до п'ятої години ранку 24-го лютого. Такою вона здається зараз і тим країнам, які перебувають за нашим українським муром.
Брудний чобіт загарбника вже продемонстрував, що його кроки можуть бути не лише гіпотетичними. Світ вже продемонстрував слабкість.
Руйнування нашої держави та знищення мирних українців тривають, зволікання у наданні Україні літаків і танків теж.
Треба визнати, що НАТО і генсек були цілком придатними у мирний час і за мирних обставин виглядали пристойно. Виглядали дієвими, коли не потрібно було діяти.
Але чи є зараз у білих комірців відповідь на одне запитання: росія і досі не напала на Польщу, Литву чи Латвію тому, що їй не дозволили, чи тому, що поки це не входить у її тактичні плани?
Реальні ракети, які прилітають через вигаданих птахів з вигаданих лабораторій – це той новий та дивний світ, у якому маємо жити не лише ми. Нині. Вже. Це той світ, який росії дозволили побудувати.
Світ просто чекає, що ще дозволить собі випробувати на Україні та українцях вбивця, головоріз чи як там його ще. Світ не проактивний. Світ не наступальний.
Світ дозволяє своєму противнику робити крок першим. Світ вголос каже: "Ми будемо відповідати". Відповідати.
Але чому вбивця, головоріз, гвалтівник і досі має право ходити першим? Це право завжди мали сильні. Це право завжди мали лідери. Це право є лише в того, хто ним користується.
Чому світ дозволяє собі бути залежним від такої істоти, як путін? А значить слабким.
путін розстрілює наших людей у чергах за водою та хлібом, а світ дає нам ще води та хліба.
путін помилявся щодо України, але, судячи з усього, не помилився щодо світу. Перекидання військ, ядерні, фосфорні опції залишаються у путіна для світу. В той час як у світових гарантів прав і свобод на столі – інструменти стримування.
Коли мова йде про реальні життя реальних мільйонів, намагання світу чіплятись за умовні червоні лінії – вбивчі. Коли він зробить так, тоді лише ми зробимо так – це спроба перекласти відповідальність на безвідповідального. За кримінал не має бути адміністративної відповідальності. Вбивця не боїться штрафів.
путін робить з Україною те, що йому дозволяє світ.
Місяць тому путін розпочав повномасштабне вторгнення, виправдовуючи його діями Заходу, які Захід не робив. Через місяць повномасштабної війни Захід і досі боїться діяти, озираючись на те, що скаже путін.
Все, що путін робить з Україною, йому дозволяє світ.
Світ боїться, що путін зробить те, що путін вже зробив. Світ боїться, що путін звинуватить світ у тому, в чому путін вже звинуватив світ.
Світ намагається врятувати те, чого вже нема, за рахунок того, що ще можна врятувати. Врятувати минулий порядок у світі за рахунок майбутнього України.
Михайло Ткач
