Публічне звернення до Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ)
24 березня 2022
Шановний Петер Маурер,
Вже 29-й день війни. Російська армія продовжує вбивати тисячі мирних жителів. Десятки міст переживають гуманітарні катастрофи.
Ви самі зазначали, що гуманітарна операція в Україні є найбільшою, яку коли-небудь переживав Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ).
Милосердні люди з усього світу продовжують жертвувати гроші на підтримку українців у евакуації та гуманітарних потребах.
Сам МКЧХ має єдиний можливий мандат допомагати українцям з евакуацією. Зокрема, відповідно до міжнародного гуманітарного права, МКЧХ може не лише надавати свої добрі послуги для сприяння створенню та визнанню госпітальних і безпечних зон і населених пунктів (стаття 14 Женевської конвенції IV), а й виступати з будь-якою гуманітарною ініціативою, яку він вважатиме необхідною. У зв’язку з цим ми закликаємо вас активізувати свою діяльність у таких сферах:
- Повномасштабна підтримка зелених коридорів із зон окупації та бойових дій, територій з гуманітарними катастрофами;
- Допомога в матеріально-технічному забезпеченні гуманітарної допомоги;
- Припинення примусової депортації людей з Маріуполя, Донецька та інших територій, які тимчасово перебувають або можуть перебувати під контролем Росії, до Росії без їхньої вільно наданої згоди та документів, особливо враховуючи той факт, що місія МКЧХ знаходиться в Донецьку;
- Запобігання викрадення дітей з дитячих будинків та їх примусової депортації до Росії;
- Збір тіл російських солдатів і відправка їх назад до Росії;
- Тісніша співпраця з українськими волонтерами та більша прозорість операційної діяльності МКЧХ, включаючи звіти про кількість залучених співробітників, місця розташування, фінансування, тощо.
Ми цінуємо всі зусилля, докладені МКЧХ на сьогодні, однак ми чекаємо офіційних коментарів з вашого боку щодо того, чому ваша місія покинула Маріуполь, як тільки напади посилилися.
Увесь Маріуполь (450 тис. людей) зараз захоплений у заручники російської армії, місто перетворено на попіл, люди постійно вмирають або вивозяться до Росії без документів. Ситуація в Маріуполі – це сукупність численних військових злочинів та злочинів проти людства. Це також може бути активним актом геноциду проти українців як національної групи.
Не могли б ви повідомити нам, які конкретні дії зробив МКЧХ, щоб запобігти цьому чи допомогти?
Масштаб проблеми вимагає більш активних рішень і невідкладних кроків. Ми є свідками, що нинішні ініціативи з евакуації та підтримки в Маріуполі організовують переважно українські волонтери та державні установи. Будь ласка, дивіться відповідні коментарі нижче:
"Сьогодні гуманітарні конвої, що прямують до міст і селищ в облозі, супроводжують представники ДСНС України, водії. А відповідно до міжнародних стандартів роботи в зонах проведення бойових дій, тут мають бути співробітники МКЧХ, їх транспорт, ї гуманітарні грузи, їх прапори і символіка, яка показує, що це – гуманітарна місія. Але в гуманітарних коридорах України ми цього майже не бачимо. У маріупольських коридорах немає МКЧХ", – Тетяна Ломакіна, уповноважена Президента України, координує питання гуманітарних коридорів.
"Військова адміністрація Київської області на початку березня надіслала до МКЧХ листа з проханням надати різні способи допомоги. Немає відповідей.
Також ми намагалися встановити особистий контакт, але отримали не більше, ніж "ви повинні зрозуміти". Усією евакуацію, яка зараз проводиться в Київській області, займається переважно українська сторона (Український Червоний Хрест, українські державні чиновники та волонтери), ми не бачимо особливого МКЧХ.
Ми також засмучені слабкістю заяв МКЧХ. Минулого тижня в Києві президент МКЧХ використав фразу "конфлікт в Україні". Не війна. Не російське вторгнення. Просто "конфлікт", – Віталій Власюк, член Військової адміністрації Київської області.
"Наша команда дуже активно працювала на території Донеччини в 2014-15 роках, тому ми знаємо, яку велику роль відіграють міднародні організації з нейтральним статусом. Саме вони можуть допомагати там, де це не можуть робити ані державні структури, ані українські громадські організації.
Наприклад, так відбувалось в окупованому Донецьку в 2014-15 роках. Ми сподівалися, що до питань евакуації маріупольців, до надання гуманітарної допомоги долучаться агенції ООН та МКЧХ. Але цього не відбулось.
Люди допомагали одне одному, ділилися їжею, водою, вцілілим житлом. Іноді їжу роздавали підприємці, у яких псувався товар. Наприклад, в черзі можна було отримати хлібину та брикет морожених кальмарів.
В умовах абсолютної ізоляції єдиними джерелами інформації були поодинокі телефонні дзвінки, чутки та російське радіо, яке чомусь працювало в Маріуполі.
Телефонний зв'язок працював більш-менш лише до 5 березня. Потім необхідно було йти до єдиного місця в Маріуполі, де ловив зв'язок. Тому про "зелений" коридор більшість з нас почула ще до 5 березня, але після невдалої спроби коридору саме 5 березня більше не було ніякої інформації. Тому частина нашої команди, яка була на безпечній території, надсилала тим, хто був в Маріуполі, смс з повідомленням того, яка ситуація, які маршрути для самостійної евакуації тощо.
Частина людей вже виїхала до Запоріжжя, частина ще в окупованому Бердянську, який став транзитним. А частина ще досі не отримали ті смс. На всьому цьому шляху ми жодного разу не зустріли МКЧХ", – Уляна Токарєва, Рада Жінок Донеччини.
Ми закликаємо вас зосередити всі свої зусилля на допомозі Україні, особливо Маріуполю, який зараз є найгіршим місцем на Землі. Кожну можливість потрібно використати без жодної хвилини затримки.
Підписи:
[Перелік підписів, який доповонюється]
Alina Sviderska, President of the Cambridge Society of Ukraine;
Mykola Gnatovskyy, Professor of International Law, Taras Shevchenko University of Kyiv, former member of the Editorial Board of the International Review of the Red Cross, President of the European Committee for the Prevention of Torture (2015–2021);
Denis Poltavets, Program Director of the Aspen Institute Kyiv;
Ganna Gorbenko, Head of Ukrainian Compliance Association;
Valeriya Melnichuk, Vice-President, Highgate Advisory;
Ulyana Tokareva, Council of Women of the Donetsk Region;
Kostiantyn Lisnychyi, Chairman of the Professional Government Association of Ukraine (PGA);
Kateryna Busol, Vice-President of the Cambridge Society of Ukraine;
Andriy Tymoshenko, President of the Oxford University Ukrainian Society;
Vadim Geshel, Co-founder of Leleka Foundation;
Oksana Lemishka, Former Lead at the Centre for Sustainable Peace and Democratic Development (SeeD), freelance researcher into media and culture;
Oleksandra Matviichuk, Head of the Center for Civil Liberties;
Bohdan Tokarskyi, Senior Research Assistant, University of Potsdam;
Olena Shevchenko, Chairperson Insight public organisation;
Anastasia Zolotar, Director, Fonoa Technologies;
Anastasiia Gerasymenko, Women's March public initiative;
Yevheniia Lutsenko, Centre for Social and Gender Researth "New Life";
Andriy Kozlov, former Commissioner at High Qualification Commission of Judges of Ukraine (2016-2019);
Olga Balytska, Office for City Development (founder and CEO), Spunbond (founder);
Maksym Eristavi, Ukrainian journalist, senior fellow at Center for European Policy Analysis;
Yuliya Tychkivska, CEO of Aspen Institute Kyiv;
Iryna Ozymok, Co-founder of the Professional Government Association of Ukraine (PGA);
Anna Arima, CEO Deneeze Agency, co-founder Ukrainian Support Network;
Yuri Kubrushko, Coordinator, Saving Lives in Ukraine Volunteer Initiative
