І повісять його на тому ж стадіоні
Можна лише здогадуватись, як світ втомився згадувати "1984" Орвелла щоразу, коли мова заходить про сучасну росію. Я не знаю, як так сталося, що ця країна не прогресує ані на йоту. І те, що про неї можна було сказати дев’яносто років тому – можна сказати і сьогодні.
Якщо завтра товариш путін вирішить морити голодом декілька регіонів, забираючи харчі для того, щоб збільшити військові потужності при лежачій економіці, то це стадо біля телевізорів навіть не встигне увімкнути VPN, щоб про це розповісти кумі. А західні регіони не знатимуть, що відбувається у східних.
По телевізору обов'язково казатимуть, що вони вмирають з голоду, щоб не вбив захід, а не дід у куртці за півтора мільйони рублів вирішив, що росіян можна надрукувати, як і рублі.
Днями Шольц просив не бити руських. Мовляв, війна в Україні – це путін, а не російський народ. Напевне, Шольц думає, що це путін скинув бомбу на Маріупольський театр. путін розстрілював гуманітарні конвої, путін натискає на гашетку, встромляючи вже десяту сотню ракет в українські мирні міста.
Поки російські олігархи продовжують розганяти наратив про "геополітичну напругу", стримано виступаючи за мир, а не проти війни, геноцид, який щоденно продовжує росія у нашій державі, вже вбив більше ста українських дітей.
У Дубаї тим часом стрибок попиту на нерухомість. Запаковані руські шукають прихисток для власної совісті у поодиноких країнах, де ще радіють їхнім грошам, а не їм.
У Тель-Авіві, Стамбулі, Тбілісі та Еміратах вони вже зустрічають своїх московських знайомих на вулицях. Макрон переодягається президентом Зеленським, але це все допомагає лише Макрону, а не Україні.
путін у бункері продовжує наполягати, що "русский военный корабль идет на х/й" чітко, в строки і за його особистим ретельно прорахованим планом.
ксенія собчак продовжує сидіти у путіна в ногах – щоправда, тепер вона це робить в країнах, де немає дефіциту цукру.
Горлянки режиму за прикладом Левітана, який був головним голосом Сталіна і начитував усі звернення під контролем кдб, переходять на "вещание" у присутності співробітника фсб.
Російські солдати у нетверезому стані пачками і регулярно йдуть на той світ, де, до речі, на них чекає той самий Степан Бандера.
Європа вперто відмовляється воювати сама за себе і готова дати сусідам трохи "солі" у разі якщо їм за це повернуть нову пачку з США.
Залишаються росіяни, які продовжуватимуть підтримувати диктатора до останньої краплі ботоксу, і цим вкотре доводять, що смертельна хвороба не з'являється за сильної імунної системи організму. Що путін може бути лише в такій країні, у таких громадян.
Війну за душі росіяни програли, не починаючи. Вони продовжують воювати тілами, кидаючись своїм м'ясом, воювати за самооцінку путіна, з якою невідомо коли сталося щось невиправне.
росія – божевільня, наче у Кена Кізі в "Пролітаючи над гніздом зозулі", де майже ніхто навіть не спробував.
росія – це країна, яка дозволила зробити з собою те саме, що дозволялось зробити у 1939 році. Я не впевнений, що вони перестануть хотіти вбивати нас чи поляків чи американців навіть у випадку смерті путіна. Навіть коли впаде піраміда пропаганди.
Навіть коли у ЗМІ почнуть говорити про те, що відбувається насправді, а не в голові у їхнього старого.
З ними щось не так. Бажання ненавидіти все, що не в багнюці, а значить, не як вони – це та меншовартість, за яку доведеться заплатити ще більшою меншовартістю.
Після повалення режиму диктатора диктатура нікуди швидко не зникає. І заповнена ненавистю свідомість буде продовжувати генерувати ненависть, регенерувати диктатуру. Тому і вішати його будуть на тому ж стадіоні.
І той самий натовп, який вчора за триста рублів кричав війні та геноциду "ура", буде жадати його смерті. Щоправда, цього разу кричатимуть безкоштовно. Під тими самими гаслами: "За світ без нацизму". Однак цього разу – це буде правдою.
Михайло Ткач
