Не треба іноземним ЗМІ розповідати, що нам робити з НАТО і Кримом. Ми це вирішимо самі
16 березня на українській версії сайту BBC вийшла стаття редактора зовнішньої політики Джона Сімпсона. Наратив, якому присвячений матеріал, говорить про те, що Україна здасть свій суверенітет – відмовиться від прописаного в Конституції курсу вступу до НАТО.
А далі автор пише про те, що не виключено, що нам доведеться офіційно (!) погодитися із втратою Криму.
Окрім того, в матеріалі громадянина іншої держави зазначається, що, можливо, нам тут в Україні доведеться відмову від НАТО прописати в Конституції.
Такі ж наративи про відмову від НАТО пішли з подачі Financial Times. Пізніше Офіс президента прокоментував, що це список "хотєлок" Росії.
Хочеться запитати британських і американських колег, коли вони дають інформацію про те, що нам робити з Кримом, що буде з нашою Конституцією, ви нас спитали?
Бо коли ми пишемо статті у європейські ЗМІ і зазначаємо там про необхідність #NoFlyZone, то нам колеги розповідають про нейтральність у роботі журналіста. Тобто треба лише збирати факти й інформувати. А тут просто всі вирішили все за нас і нас не питали. Ну, взяти коментар у сторони, яка відкрита до коментарів, це як мінімум те, що вимагає професія журналіста та базові стандарти!
Ця війна мінусує не лише Путіна. Президент Кремля у ній рограє Україні, але намагається дискредитувати захід, який роками своїм громадянам доводив те, що він стоїть на сторожі цінностей демократії і готовий за це боротися.
У понад 80 країн світу протестувальники, які заполонили сотні міст, вимагають закрити небо над Україною. А влада цих країн не чує свій народ. І йде в електоральні мінуси.
Не може жодна влада в тих державах, яка раніше претендувала на статус геополітичного лідера, сказати, що у світі вона контролює ситуацію. Ситуацію наразі контролюють Збройні сили України, ми стали центром ціннісної боротьби не просто Європи, а світу.
У Франції, де торгова мережа Леруа Мерлен досі працює з окупантами, президент вдягнувся як Зеленський, ймовірно, щоб підняти рейтинг.
Це виглядає навіть не смішно, а жалюгідно. Можна вдягнути худі, але Lego не зробить фігурки президента іншої країни, які будуть мати такий успіх, як фігурка Президента України.
Такий низькопробний рівень культури ще декілька місяців тому можна було зустріти і в деяких українських політиків. Вони готові були робити безціннісні речі задля рейтингу. Але ми змінилися ціннісно і я сподіваюся, що зможемо втримати цю ціннісну зміну.
Хочеться сказати колегам, які нам не дають писати про #NoFlyZone і дозволяють собі писати щось про нашу Конституцію, Крим, – згадуйте про правила журналістики, беріть офіційні коментарі. Ми не ліземо в питання Англії і Шотландії. Ми не обговорюємо сценарії, які можуть стосуватися Аляски.
Є правило хорошого тону: про Україну нічого без України.
Ще одні "ціннісні" громадяни в Італії вирішили у квітні проявити себе й провести акцію, спрямовану на примирення Росії і України.
Хочете мирну акцію? Можна її організувати в Маріуполі біля розбомбленого драмтеатру, де був напис "Діти", а не в Італії. Насправді працювати на наративи ФСБ у ЗМІ і на вулицях з такими посилами – не варто.
Путін – не очільник армії і держави. Путін – терорист, і ті, хто представляють російську армію і стріляють по цивільних та бомбардують будинки, – терористи.
Пам’ятаєте теракти 11 вересня у США? Скільки будинків впало? Скільки життів забрав теракт? Були в Італії акції примирення між США і Осамою Бен Ладеном?
Спецслужби США зізналися, що Осаму Бена Ладена живим брати навіть не планували.
І тут ми підходимо до головної цінності: чи однаково вартує життя і руйнування на цій планеті? Скільки будинків знищено в Україні?
Скільки тисяч життів забрали? Скільки дітей вбили?
Можна знімати в Голівуді фільми, де геополітичні лідери знищують кремлівського ворога і перемагають, але в житті це якось по-іншому виходить. І в документальному фільмі про цю війну все буде не так, як в Голівуді… Та й голівудські фільми тепер на тему боротьби держав-лідерів з Кремлем будуть сприйматися по-іншому.
Путін в цій війні може досягати цілей щодо формування іміджу Заходу, якщо європейські країни і США і далі будуть нерішучими, але не України.
Якщо партнери не виконують домовленостей, які взяли на себе, підписавши Будапештський меморандум, забравши в нас зброю, і їм некомфортно щодня усвідомлювати, хто вони є і розуміти, що рейтинги можуть подати – то цю проблему можна вирішити. Як – це вже питання до рівня цінностей. Або одягнути худі, або закрити небо.
Але не треба у ЗМІ розповідати, що нам робити з НАТО, Кримом. Ми це вирішимо самі, і точно рішення будуть прийматися народом України і не під дулами автоматів чи під тиском західних партнерів, яким кожен день війни — це тотальний вихід із зони комфорту через електоральні ризики.
Питання вступу чи не вступу до якогось альянсу – це право суверенної держави. Питання цілісності територій – це теж про суверенітет.
Питання іміджу політиків у Європі і США перед своїми виборцями — це їхні проблеми, в які ми не ліземо. Тому це не треба намагатися вирішити за рахунок нашої держави і наших територій.
А журналістські стандарти мають залишатися незмінними.
Ірина Федорів
