Симетричність переговорів з росією або відступ від наших національних інтересів
Зміст ключових з 15 пунктів мирного вирішення російсько-української війни, що з’явилися у західних ЗМІ є абсолютно неприйнятними для нашої країни.
Власне, сам факт формування таких умов свідчить про відірваність Кремля від реальності та неповагу до нашої держави.
Однак не заради цього проливали кров і гинули наші співвітчизники на Майдані та на війні, яка триває 8 років, а нині масово взяли зброю до рук захищати батьківщину.
Зрозуміло, що переговорний процес часто потребує тактики з формуванням початково більших вимог. Але це не виключає адекватності та поваги до іншої сторони. Тому й оцінювати опубліковані умови складно інакше як наступним чином:
- Виведення російських військ, диверсантів та сепаратистів з території України, яка окупована починаючи з 24 лютого 2022, абсолютно неприйнятне. Оскільки до того росія окупувала території ОРДЛО та АР Крим всупереч міжнародним колективним та двостороннім зобов’язанням шляхом вчинення злочинів проти людяності та миру.
- Позаблоковий статус України. Україна є незалежною, суверенною державою. Тільки народ України і законно обрана нами влада може визначати військово-політичний статус і вектор руху нашої країни, який власне є визначеним.
- Відсутність військових гарантій з боку інших країн, зокрема США чи Великої Британії. Міжнародні відносини України з іншими державами мають визначатися виключно нами та другою стороною з огляду на наші інтереси, а не третьою країною, особливо росією.
Багато українців боронять і ще більше готові, заради середовища свого існування та його перспектив.
Ми готові йти до кінця заради нашої країни і нашого майбутнього. Ми готові до суб’єктності, тобто говорити і бути почутими на міжнародному рівні.
За короткий проміжок часу ми немов довершилися, пересвідчившись у реальності загроз неадекватного сусіда і доцільності власної сили та правильності безкомпромісного знищення ворога.
Водночас ми усвідомили і недостатність цього.
Нам потрібна справедливість. Справедлива відповідальність щодо російської агресії та вторгнення.
Справедливі оцінки російською стороною нашого кривавого історичного минулого.
Адже побудова російської імперії з використанням нашої тисячолітньої історії, наших природних та людських ресурсів з паралельними придушеннями, геноцидами, зачистками культурної та інтелектуальної еліти нашого народу, доповнене нинішнім вторгненням, закріпило на рівні колективного несвідомого ставлення не просто щодо дій, а буття росії як державного утворення. Сформувавши необхідні умови легітимного визначення цілей України щодо росіі.
Тільки перевага в силі і активна протидія нашій політичній волі, дозволяли кремлю утримувати перевагу над нами протягом тривалого часу, позбавляючи можливості встати на ноги і сформувати симетричну за характером та відношенням політику безпеки та відстоювання національних інтересів.
На щастя, Революція Гідності дозволила змінити цю конфігурацію. Нині ж умови нашої резистентності і спрямування до самостійного існування тільки посилилися. Ми ніколи не будемо як раніше.
Російський експансіонізм через подавлення волі народів не сприймає їх свободу вибору, оскільки існує в іншій парадигмі. У зв’язку з чим складно розраховувати на спільної мову з кремлем.
Схоже тільки шляхом сили і примусу можливо відновити цілісність і недоторканість нашої країни.
У зв’язку з цим, йдучи на війну, віддаючи життя і перебуваючи під артобстрілами, ми думаємо і покладаємось на реальну перемогу і відстоювання права на гідне існування.
Ми боремося не лише за життя, ми боремося за гідність і за повагу. Тому люди пішли і підуть далі заради:
- Виведення російських військ і деокупація росією усіх території України, зайнятих з 2014 року, тобто включно з ОРДЛО та Кримом.
- Визнання Кремлем (скасування) актів РФ щодо статусу Криму, м. Севастополя та ОРДЛО (ДНР, ЛНР) незаконними.
- Відшкодування Україні та нашим громадян завданої матеріальної та моральної шкоди - репарації.
- Притягнення до кримінальної відповідальності політичного та військового керівництва росії за злочини проти України та наших громадян.
Що стосується нашого військово-політичного майбутнього, то це взагалі не предмет дискусії у перемовинах з росією.
Вектор військово-політичного спрямування – виключна компетенція народу. Він визначений і цілком легітимний – це ЄС і НАТО. Тому коридор для нашої політичної влади тут досить прямий.
Наша позаблоковість, відмова від ядерної зброї та потужного військового арсеналу грає з нами жорстокі випробування.
Ми маємо пам’ятати що ми маємо власну державу, забезпечувати власну безпеку і відстоювати власні національні інтереси всупереч ворогу. Відповідно безпека України у нинішній конфігурації потребує військової підтримки партнерів.
Проте останнє слово щодо нашого членства за організацією. Водночас це не позбавлятиме нас потреби бути спроможними самостійного захищатися від військової агресії інших держав.
Нині ми як ніколи можемо відкрито на увесь світ називати речі своїми іменами, піклуючись про власні інтереси і знаходити адекватний зворотний зв’язок.
Читайте також: Світовий прагматизм. Як США і Європа можуть використати війну в Україні
Формування вільного, амбітного народу, свідомість якого формується спостерігаючи кров і смерть побратимів, рідних та друзів гартує нас, визначає власний шлях із запитом на справедливість і досягненням належного для нас стану держави-агресора.
Нині увесь світ спостерігає за звірствами кремля щодо нашої країни і щиро підтримує нас.
Це свідчить не лише про усвідомлений антагонізм росії щодо західної цивілізації, але умови його існування – національну ідейність росії, її імперіалізм та мілітаризм.
Час іде, а з ним у минуле відходять грубі форми соціального дарвінізму, як недоцільні з етичної чи економічної точок зору, але підтримувані кремлем.
Необхідно віддати належне нашим партнерам, які, можливо не настільки рішуче та без достатньої агресії сприймають вторгнення росії, але вживають значних, поетапних заходів у дусі цивілізованості та сучасного розвитку світу. Тим самим даючи нам урок, що захищатися ми маємо самі і покладатися ми маємо перш за все на себе, а не на добрий, людяний західний світ.
Хоча мізантропія путіна та геноцид українців, поступово змінює відношення партнерів, шляхом збільшення допомоги та надання чим серйознішої зброї. Такі обставини формують різноманіття варіантів розвитку ситуації, зокрема повноцінного захисту наших інтересів. Полишаючи можливість їх реалізації у значній мірі на вибір нашого народу.
Ментальна сила нині має найбільшу цінність. І головна умова для цього саме у нас – правота.
У зв’язку з цим наше бачення і арсенал аргументів та вимог у переговорах з росією мають відповідати реальним обставинам і національним інтересам нашої країни.
Перш за все мова про сферу безпеки і умови її забезпечення з боку росії:
- скорочення кількості ядерної зброї росії;
- скорочення кількості ракетної зброї поблизу кордону України або вражаючої нас дальності;
- скорочення кількості особового складу збройних сил росії та відведення їх на безпечну відстань від наших кордонів.
Однак розраховувати на достатність цих заходів у випадку з росією не доводиться, а відтак ставити питання про заходи системно-легітимізуючого характеру. Адже вирішувати долю 144 мільйонного народу має вирішувати лише сам народ, а не група злочинців.
Мова про комплекс громадянських прав третього покоління, яке після другої світової війни так і не вдалося забезпечити в росії:
- свобода слова;
- справедливе правосуддя;
- політичні та громадянські свободи власного населення.
Разом з цим доцільно ставити питання і про захист української мови та національної ідентичності і культурної самобутності українців, а також звільнення політичних в’язнів.
Можна подумати про надмірність наведених пунктів, але лише у випадку поверхневого сприйняття. Оскільки джерелом небезпеки є саме росія.
Саме росія має йти на поступки з огляду на загрозу відкату у минуле і втрату частини суверенітету через потребу підтримки Китаю.
Комусь це може здатися занадто сміливо чи зухвало, але це лише симетрична позиція. Однак праві лише ми, а значить, що саме російська симетричність є хибною.
Ми не повинні цього приховувати чи пригнічувати у собі. Ми достатньо сміливі і вільні, а відтак гідні кращого, справедливого майбутнього.
Хто визначив, що в нашому регіоні світ має обертатися навколо кремля? Та ніхто. Просто багато хто погодився залишитись в оманливій зоні комфорту.
Тільки от наше географічне розташування, доповнює необхідність нашого лідерства в питанні протидії руському міру і відстоювання демократичних та ліберальних цінностей в регіоні.
Слава Україні!
Віталій Цокур
