Як засудити Путіна за тяжкі злочини в Україні: три ймовірні сценарії
Відповідати за тяжкі злочини мають як їх виконавці, так й організатори. Це цілком очевидна думка. Однак часто трапляється так, що довести вину виконавця набагато легше, ніж вину організатора.
Зараз українців турбує логічне запитання: як і коли посадять Путіна. Відкриття проти нього кримінального провадження в Україні, на жаль, не видається можливим.
В міжнародному звичаєвому праві існує концепція імунітету для вищих посадовців перед національними судами.
Тож шукаємо інші можливі сценарії в історичних аналогіях. І основних сценаріїв є три.
Через Міжнародний кримінальний суд (МКС)
Міжнародний кримінальний суд – відносно новий інститут, що діє з 2002 року. Його юрисдикція – міжнародні злочини: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії.
МКС діє на підставі Римського статуту. Його учасниками є 123 держави. Ні Україна, ні Росія не ратифікували Римський статут. Проте Україна у 2014-2015 роках визнала юрисдикцію МКС щодо тяжких злочинів на Майдані, в Криму та на Донбасі.
Щодо нинішніх подій, то до Прокурора МКС Каріма Хана вже звернулася 41 країна-учасниця з вимогою розслідувати ситуацію в Україні.
Історична аналогія – справа в МКС Омар аль-Башира, Президента Судану (1993–2019 рр.).
Омар аль-Башир прийшов до влади шляхом військового перевороту. За 26 років його правління Судан пережив громадянську війну, етнічні та релігійні конфлікти, розпад і геноцид.
У 2009 році Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Омара аль-Башира. Це був перший випадок в історії, коли ордер було видано на арешт чинного глави держави. Звинувачення стосувалися Дарфурського конфлікту й кваліфікувалися як злочини проти людяності та воєнні злочини.
А в 2010 році МКС видали аль-Баширу другий ордер на арешт. Цього разу звинувативши його в організації та проведенні геноциду етнічних груп масалітів, фор та загава.
Підґрунтям для виникнення Дарфурського конфлікту стали виявлені поклади нафти. При розробці нафтових родовищ не були враховані інтереси корінного населення. Це загострило міжетнічний конфлікт між темношкірими суданцями та суданцями арабського походження.
По суті темношкірих суданців шляхом масових вбивств і знищення поселень змушували залишити межі свого проживання. Це була офіційна політика уряду, що призвела до гуманітарної катастрофи. В результаті конфлікту загинули приблизно 400 000 осіб, а понад 2 млн залишилися без власних домівок.
Незважаючи на ордери МКС, Омара аль-Башира приймали дружні країни – зокрема, Росія та Білорусь.
У кінці 2018-на початку 2019 року Суданом поширилися масові демонстрації проти економічної політики режиму аль-Башира. В результаті у квітні 2019 р. аль-Башира змістили шляхом військового перевороту.
Спочатку його помістили під домашній арешт, а пізніше – у в’язницю за звинувачення в корупції, загибель 37 протестувальників і незаконне захоплення влади. Наразі прийнято рішення про передачу Омара аль-Башира за ордером на арешт МКС, де його судитимуть за воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид.
Враховуючи звернення до МКС щодо ситуації в Україні безпрецедентної кількості держав, такий сценарій виглядає цілком вірогідним. Тим більше, що вже є прецедент видачі ордера на арешт чинному (на той час) президенту.
Римський статут МКС передбачає, що персональний імунітет вищих посадових осіб не захищає їх від відповідальності перед судом. Це важливо, оскільки в Україні порушити кримінальну справу проти Путіна та видати ордер на арешт просто неможливо. Адже навіть якщо він перестане виконувати функції Президента, то за міжнародним звичаєм буде діяти функціональний імунітет, який звільняє його від відповідальності за дії, вчинені на посаді президента.
Однак важливо розуміти, що видача ордера на арешт і сам арешт – різні речі. Ордер на арешт ізолює, але не означає автоматичного затримання. Тому для реалізації важливі суспільно-політичні зміни в самій Росії.
Крім того, варто звернути увагу, що за Римським статутом громадяни держав, які не є учасникам МКС можуть бути притягнені до відповідальності за всі 3 міжнародні злочини, крім одного – злочину агресії.
Але оскільки Римський статут не було ратифіковано РФ, то саме за факт нападу на Україну притягнути Володимира Путіна до відповідальності в МКС неможливо.
Читайте також: Із Москви в Гаагу. Які воєнні злочини Росія вчиняє в Україні
Створення міжнародного трибуналу ad hoc
Одним з можливих сценаріїв притягнення до відповідальності вищого політичного керівництва Росії є створення міжнародного трибуналу ad hoc (спеціального трибуналу).
Трибунали ad hoc — міжнародні судові інстанції, створені шляхом укладання договорів задля розслідування окремих справ.
Зазвичай трибунали ad hoc заміняли собою відсутність міжнародного кримінального суду, їхня юрисдикція обмежується розслідуванням злочинів під час конкретних конфліктів. Історично вони створювалися або резолюцією Радбезу ООН, або рішенням держав-переможниць.
Прикладом реалізації такого механізму є створення міжнародного кримінального трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії з 1991 р.
Цей трибунал – унікальний у сучасній історії. Він став першим міжнародним кримінальним трибуналом, який був створений ООН. При чому в досить короткі терміни, як реакція на трагічні події, що сколихнули весь світ.
Боснійський конфлікт характеризувався запеклими бойовими діями, етнічними чистками та масовими вбивствами, за участі як нерегулярних збройних формувань, сформованих за етнічно-релігійним принципом, так і регулярних військ Хорватії і Сербії, очолюваної президентом Мілошевичем.
Сербські солдати вбили понад 8000 мусульман у Сребрениці, що пізніше було визнано актом геноциду, який досі заперечують Росія й Сербія. Всього жертвами війни стали як мінімум 100 000 людей.
За час роботи Міжнародного кримінального трибуналу були висунуті звинувачення 161 особі, з яких 90 були засуджені. Процес тривав понад двадцять років.
Серед підсудних – колишній президент Югославії Слободан Мілошевич і колишній віце-президент Сербії Воїслав Шешель, перший президент Республіки сербської в Боснії і Герцеговині Радован Караджич і генерал Ратко Младич, визнані винними в геноциді й отримали від 10 років до довічного ув’язнення.
Наразі в українському інформаційному просторі все гучніше лунають думки саме про необхідність створення трибуналу як інструменту правосуддя. Однак не варто забувати, що Росія все ще має право вето в Радбезі ООН. Тож у нашому випадку мова буде йти скоріше про певний гібридний трибунал.
І команда МЗС разом з експертами вже починають вживати заходів для реалізації мети зі створення трибуналу. Не за рішенням Радбезу ООН, а як міждержавної угоди.
4 березня 2022 року МЗС разом із провідними українськими та західними юристами-міжнародниками презентували декларацію про намір створення окремого трибуналу саме за злочин агресії.
Юридичною основою для створення такого трибуналу є прецедент Нюрнберзького процесу, коли союзники під час Другої світової війни на основі угоди створили Нюрнберзький трибунал для засудження воєнних злочинців Третього рейху. Проте в декларації зазначається, що окремий трибунал в разі його створення буде доповнювати юрисдикцію МКС, а не діяти паралельно з ним.
Таким чином, для покарання за злочин агресії Україна ініціює створення міждержавного трибуналу – Спеціального трибуналу зі злочину агресії проти України, юрисдикцію якому дадуть держави-підписанти декларації.
Наразі пропонується аби трибунал відбувався в Харкові. Місто зазнало нищівних ударів та страшних втрат серед цивільного населення через дії російських агресорів. Крім того, саме в Харкові у 1943 році відбувся один з перших трибуналів над нацистськими воєнними злочинцями. Тож це бачення є вельми символічним.
Національний судовий процес
Іншим, хоча й малоймовірним, шляхом до засудження керівництва Російської Федерації може стати національний судовий процес в самій РФ. Такий варіант розвитку подій можливий, звісно, лише за умови зміни режиму в цій державі на демократичний.
В світовій історії такий приклад існує. З 1976 по 1983 рік влада в Аргентині була в руках військової хунти. Цей період запам’ятався так званою "Брудною війною" – серією залякувань, вбивств і викрадень опонентів режиму, та Фолклендською війною, що призвела до усунення військової хунти від влади.
Намагання приховати репресії за "маленькою переможною війною" провалилися – Аргентина програла Великобританії менше ніж за 3 місяці в 1982 році.
Через рік хунта втратила владу і новообраний президент Рауль Альфонсін санкціонував своїм указом проведення розслідування щодо лідерів військової диктатури та їх поплічників.
З‘ясувалося, що під час "Брудної війни" загинуло близько 30 000 громадян Аргентини.
В 1985 році перед судом постали представники першої хунти: генерал Хорхе Рафаель Відела (президент Аргентини з 1976 по 1981 роки), адмірал Массеру та генерала ВВС Агості. За злочини проти людяності перші двоє отримали довічне позбавлення волі.
Загалом, за період військової диктатури змінилося 3 уряди. Всі їх представники були засуджені цивільним Верховним судом Аргентини.
Цей судовий процес вважається одним з найбільш вагомих в історії щодо засудження вищого керівництва держави.
Повертаючись до Росії варто зазначити, що такий варіант засудження вищого державного керівництва міг би стати важливим саме для росіян.
Адже судовий процес щодо диктаторів сприяв розвитку демократичних інститутів Аргентини та національному примиренню.
Але наскільки такий варіант сприятиме задоволенню запиту українців на справедливість – питання. Зрозуміло, що всередині Росії путінським режимом також було скоєно незліченну кількість злочинів, які тягнуть на пожиттєве. Проте тут треба зрозуміти чи нам важливо, щоб диктаторський режим було просто покарано чи покарано саме за агресію проти нас?
Тоді ми зрозуміємо наскільки аргентинський сценарій є для нас прийнятним. До того ж, для реалізації такого сценарію має скластися відповідна внутрішня ситуація – невдоволення владних еліт і широких мас російського суспільства, їх готовність до кардинальних та болючих змін.
Отже, всі три розглянуті сценарії, як показує практика, цілком імовірні за певних обставин. Буде судити Путіна створений трибунал, національний чи Міжнародний кримінальний суд – найголовніше, щоб кожен епізод тяжкого злочину в ході агресії РФ проти нашої держави був встановлений та покараний. Адже при відсутності належних превентивних засобів стримування агресії, покарання за тяжкі злочини за її наслідками має бути невідворотним.
Найімовірнішим для нас наразі виглядає варіант розгляду МКС воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину геноциду, а Спеціальним трибуналом зі злочину агресії проти України – відповідно, агресії, вчиненої РФ, яка триває по сьогодні.
Гюндуз Мамедов
