Про перевернутий розум росіян
Нестерпно читати коментарі знайомих росіян, які ще донедавна приїздили до Львова, відпочивали в Карпатах, розгулювали у наших українських містах, а сьогодні в розпалі повномасштабної війни Росії проти України виставляють російський прапор на підтримку свого президента-ідіота.
Серед таких і наші знайомі, і наші колишні друзі, і навіть рідні.
Хто ж як не вони мали б ще до початку війни зрозуміти настрої українців і українську позицію, а зараз бодай виступити проти насильницького вторгнення й щоденного звірства російських солдатів над мирними жителями.
Але ж ні, вони виправдовують дії своєї влади й далі співають пісню про правомірність дій "освободітєлей" Донбасу, а тепер уже й всієї України від нацистів. Хто ці нацисти – пояснити не можуть.
Усе зводиться до того, що ними є усі українці, які мітингували й мітингують за Україну в окупованому Херсоні, Новій Каховці, Мелітополі чи Бердянську та інших містах.
Російська операція, як вони її називають, – це звільнення України від самих же українців, а іншими словами, це звичайний геноцид.
Складно стримати злість, коли вчергове росіяни поширюють фейки про начебто постановочні відео вагітних жінок у пологовому будинку Маріуполя, який окупанти по-варварськи обстріляли. Або ж коли вони вигадують байки про виробництво біологічної зброї в Україні.
Тепер, як ніколи, стає зрозумілим, звідки у світі народжуються "теорії змови" – їх множать саме росіяни. Частина з цих казок – це суто витвори нездорової фантазії, а частина – сценарії, які вони ж самі й реалізовують за посередництвом своїх агентів.
Хочеш знати плани Росії – зверни увагу на те, у чому вона звинувачує інших – це вже перевірене правило.
Найгірше те, що затуманений російський народ підтримує й покриває всі злочини Путіна. Адже ці жахіття відбуваються або за їх мовчазної згоди, або за їх активного скандування гасел на підтримку царя.
Навіть своїх дітей вони отуманюють, пояснюючи російсько-українські відносини на прикладі брехливого пропагандистського мультика, на який в Україні також підготували відповідь.
Дивлячись на це все, мимоволі згадуються біблійні слова:
"А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоби чинили непристойне.
Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.
Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але і хвалять тих, хто робить таке" (Рим 1:28–32).
Звичайно, росіяни різні. Спостерігаючи за їхніми реакціями в соцмережах, із коментарів публічних осіб, виділила кілька типажів, які не завжди проявляються у чистому вигляді, а часто змішуються. Але все ж є кілька рольових типів.
Росіяни-фанати Путіна, які підтримують свого царя і вірять у його непомильність
Частина російських інстаблогерів, народних артистів і політичних діячів у захопленні від дій Путіна. Вони вірять у легенду про демілітаризацію України й потенційно загрозливий наступ НАТО з української території.
Вони переконані, що ми впродовж 8-ми років обстрілювали територію ЛНР і ДНР, і російські війська прийшли їх захистити, а заодно й демілітаризувати Україну. У них навіть думки не виникає про те, що самопроголошені республіки – це наша територія, яку ми будемо боронити та відстоювати.
Не виникає й думки про те, що якась зграя підкуплених сепаратистів дестабілізує і створює розкол, видає свої настрої й бажання за волевиявлення всього регіону.
Подібні сценарії російська влада відпрацювала в Абхазії, Південній Осетії й Придністров’ї. За таким же планом рухається далі.
"Розділяй і володарюй" – принцип, за яким Росія нарощує свою імперію. Здебільшого вона пхає свого носа і в стосунки між Азербайджаном та Вірменією, їй вигідне протистояння цих двох країн. Поки вони ворожі одне до одного, вона тримає під контролем провладні верхівки.
Дестабілізувати, подробити, знесилити й взяти під свій контроль, перетворити в маріонеток – ось і весь план створення так званих "республік".
Вкусити, знесилити й відірвати шмат землі в чужої держави – політика, яку Путін виправдовує бажанням групки засланих або місцевих підкуплених сепаратистів стати частиною Росії. А тим часом росіяни-фанати моляться за свого президента-визволитея. Їм близькі його гегемонські настрої і вони готові бути його щитом.
Але ж коли-небудь ці затуманені голови мають прозріти. На жаль, вони живуть у путінській паралельній реальності, яка роками пропагувалася з екранів їхніх ЗМІ.
Вони не приймають дійсність і не готові до неї. Вони вірять у байки про нацистів і воюють із вітряками у своїй голові. Абсурдність і тупість таких фанатів просто вражає.
Ще 7 років тому ми з друзями сміялися з пісеньки Машані "Мой Путин", у якій російська дєвіца прославляє альфа-самця Путіна й захоплюється його доблестю. Напевно, йому до вподоби такі хвалебні оди, хоча й виглядає це дуже убого й комічно.
Багато хто з цих фанатів закінчує своє життя на чужій землі в кількості 200-х. А цар навіть забрати їх не хоче, бо не годні вони вертатися у Росію – не справилися, не винищили нацистів.
Читайте також: Смерть путіна у вівторок
Росіяни-імперіалісти, які підтримують ідею "єдності слов’янських народів" і єдиної імперії
Це когорта гордих, самовпевнених росіян, які підносять себе над іншими й вірять мало не у вибраність свого народу.
Їм імпонує російська міць імперії, вони готові підхопити будь-яку брехню від російського телепропагандиста Володимира Соловйова чи блогера Анатолія Шарія, якщо вона грає на користь ідеї про творення єдиної імперії і єдність слов’янських народів. Такі російські пропагандисти активно працюють на політичному фронті.
А є ж ще й російські релігійні особи, які тим часом отуманюють людей на релігійному фронті.
Під час богослужінь російський священик відкритим текстом озвучує плани Путіна про приєднання до Росії України, Білорусі, а потім Грузії й Молдови, а далі ж є продовження, про яке ще не наважуються говорити.
Ті, хто молиться Богу, підтримує ідею творення імперії через кровопролиття. Це не що інше, як "православіє головного мозга".
Патріарх московський Кирил Гундяєв – це типаж росіянина-імперіаліста. Ні в його риториці, ні в його позиції не відчуваєш духу Христа і Христової науки. А значить, немає там і любові до ближнього, є тільки гордість, зверхність і жадоба влади.
Помилково вони думали, що за ментальністю Україна така ж. Ми, українці, не покладаємося на царя, не матеріалізуємо віру й відкриті до світу.
Ми не протиставляємо, а доповнюємо світову спадщину. Руйнуючи наші храми, собори і пам’ятки культури, ви сподіваєтеся затоптати ідентичність, завдати національних душевних ран і підірвати нашу віру. Але вона ще більше міцніє, бо не в рукотворних храмах живе, а в храмах наших сердець. І завдяки силі духу ми відбудуємо те, що ви знищили.
Наша ідентичність у творенні, а ваша ідентичність – у тотальній руйнації і привласненні. Ми пишаємося своїм, але не підносимося й не загарбуємо чуже. Наша правда не в силі, а в любові та в єдності.
Читайте також: Праведний гнів
Росіяни, які вірять у змову третього, який зіткнув лобами Україну й Росію
Є окрема категорія росіян, які хоча б на йоту починають усвідомлювати руйнівну силу російського вторгнення, визнають, що гинуть безневинні люди й що війна завдає страждань обом сторонам.
Це здебільшого ті, які хоча й бачать страждання своїх рідних, друзів і знайомих з України, зате не готові піддати сумніву кремлівську політику і визнати дії Путіна загарбницькими.
Такі швиденько зміщують свою риторику про важливість "освобожденія від нацистів" до припущень щодо існування загадкового "третього політичного гравця", якому вигідна війна між Росією й Україною, який і зіткнув їх лобами, а зараз сидить, потирає руки, скурює сигару чи попиває каву й тихо спостерігає.
Такі росіяни через самолюбство просто не готові визнати помилку, як і поразку, а тим більше відповідати за неї. Часто саме вони звалюють усі біди українського народу на українську владу.
Саме вони критикують нашого президента, називають його клоуном і вірять у згубні українсько-американські зв’язки.
От до прикладу, про змову третьої сторони заговорив російський репер Тіматі. Аби не називати чорне чорним, а біле – білим, можна завжди знайти третього винного. Це перекидання відповідальності на якогось привида. Теорія змови в дії.
Завжди легко вірити у якихось масонів, які обов’язково живуть в Америці і на яких завжди можна тицьнути пальцем.
Росіяни, які відчули економічну катастрофу і звалюють із корабля під приводом можливих гонінь за позицію щодо України
А це категорія заможних і забезпечених росіян – представників шоу-бізнесу, політичних діячів, бізнесменів. Це люди з "мозгами" й з підлістю.
Вони вміють маневрувати й змінювати свою риторику відповідно до ситуації. Про таких кажуть: "не за ділами й не за словами, а за плодами пізнаєте їх". Вони вміють публічно говорити, але підкулісно брехати, вони вміють робити "аля" жести підтримки, але насправді із підступних мотивів.
Лише плоди діяльності виявляють їхню сутність. Це такі собі "щури", яких не відразу побачиш, але які обов’язково втечуть із корабля.
І здається, уже вони починають активно звалювати з Росії. Аби не казати, що звалюють через економічний дефолт і втрату комфортного життя, вони із нотою страждання вимовляють цю героїчну фразу – "Ми за мир!", а потім біжать, бо бачиш, можуть зазнати гонінь за начебто підтримку України.
Вони поступово починають відчувати дію санкцій. А як же жити без улюблених брендів? Як жити без інстаграму, у якому все життя – сльози, біль і страждання. О, життя буде не казка – пора звалювати.
Читайте також: Ти – вбивця!
Росіяни з проєвропейським вектором або із неспаленою совістю, які виходять на мітинги й не бояться бути меншістю серед дрімучої більшості
Таким у Росії важко й живеться, й дихається. Частина з них просто покидає її та вважається ізгоями на своїй землі. Це дисиденти, які або зазнають гонінь у Росії, або шукають прихистку в інших країнах.
Це російські активісти й опозиціонери, аля Ходорковського чи Навального.
Серед тих, хто не побоявся висловитися проти російського вторгнення такі російські артисти і діячі культури, як: Лія Ахеджакова, письменник Борис Акунін, актриса Ксенія Раппопорт, комік Максим Галкін, письменник Віктор Шендерович.
Хтось із них відкрито засудив дії Росії, а хтось просто висловився за мир і припинення кровопролиття.
Треба зауважити, що у деяких російських знаменитостей позиція до війни і після війни різко змістилася в сторону підтримки України. Це, до речі, сталося і з деякими переселенцями зі східних областей або з прикордонних міст, у яких ще були якісь ілюзії щодо путінської Росії.
Відчувши на собі усі красоти "руского міра", вони остаточно визначилися, з ким їм по дорозі.
Частина з тих, хто звик говорити російською у своєму регіоні, принципово переходять на українську. Ніхто їх у цьому не переконує, а тим більше не утискає.
Річ у тім, що у кризових обставинах ще дужче проявляється ідентичність, обличчя оголюються і сутність стає очевидною.
Є і пересічні росіяни, у яких неспалена совість і які виходять на мітинги проти війни Росії з Україною. Саме ці люди були учасниками 11 подібних мітингів у Росії. Саме вони попри утиски від влади, йдуть на площі й висловлюють свою позицію. Їх небагато, але вони є.
Є ще світлі голови, які прямо пишуть, що російський прапор осоромлений. І саме ці люди можуть стати сьогодні основою російського Майдану проти Путіна, а у майбутньому – оплотом національного покаяння російського народу.
Ірина Наумець
