Що не так із забороною чиновникам покидати країну під час війни?

Нещодавно суспільство обурило те, що у найвідповідальніші та найзагрозливіші для безпеки держави періоди народні обранці тікають з України.

Виправити ситуацію та заборонити чиновникам покидати межі України, якщо буде введено воєнний стан, взялися у Верховній Раді. Однак такі, здавалось би, необхідні та логічні законодавчі ініціативи містять нюанси, через які дорога буде відкрита лише для "обраних".

Проєкт монобільшості для друзів президента

Давид Арахамія "дістав з полиці" та ще з 140 представниками "Слуги Народу" зареєстрував законопроєкт № 7055 "Про внесення змін до Кодексу України про внесення змін до деяких законів України щодо заборони виїзду за кордон деяким категоріям осіб на період воєнного стану".

Документ встановлює заборону виїзду за межі України у період воєнного стану для:

• народних депутатів;
• членів КМУ;
• голів місцевих державних адміністрацій;
• державних службовців категорії "А";
• керівників центральних органів виконавчої влади;
• військовослужбовців Збройних Сил України;
• правоохоронців;
• керівників підприємств, установ та організацій, які мають стратегічне значення або забезпечують безпеку критичної інфраструктури.

Водночас, вказані особи зможуть виїжджати з України для здійснення власних повноважень на підставі розпорядження президента України. Запропонований підхід містить низку недоліків.

По-перше, законопроєкт жодним чином не визначає процедуру отримання такого "дозволу" від президента. 

Не визначено ні способу ініціювання такого розпорядження, ні строків розгляду питання, ні підстав для відмови. 

Це означає, що президент на власний розсуд вирішуватиме, хто може покинути межі України у воєнному стані, а хто ні. Таким чином, "друзі" Президента стають привілейованими та зможуть отримувати такий "дозвіл" простіше та значно швидше за інших посадовців. 

Задля прозорості такої процедури необхідно чітко визначити алгоритм дій та строки розгляду цього питання.

По-друге, передбачається можливість виїзду за межі України лише для здійснення власних повноважень. Відсутність інших об’єктивних причин для виїзду, може бути підставою для порушення прав осіб. 

Наприклад, це стосується випадків проведення життєво необхідної операції за кордоном, проведення поховання рідних тощо. Тому, варто було б передбачити можливість отримання "дозволу" на виїзд з інших необхідних підстав.

По-третє, такі повноваження президента повинні визначатися у Конституції, на що уже неодноразово у своїх рішеннях вказував Конституційний суд.

Читайте також: Ахметов знову не з нами. Як бізнес хоче бути і гарним, і розумним

Проєкт "Голосу" та дозвіл від Комітету

Народний депутат Ярослав Железняк та його колеги з "Голосу" подали альтернативний законопроєкт № 7055-1.

На відміну від основного проєкту, заборона виїзду з України у воєнний час поширюватиметься також на членів РНБО, працівників Офісу Президента та прокурорів. 

Дозвіл виїжджати з України для здійснення власних повноважень буде надавати не президент України, а Комітет Верховної Ради України, до предмета відання якого відноситься питання зовнішніх зносин.

Така ідея не зовсім узгоджується з функціональним обов’язкам Комітетів ВРУ, які утворюються для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Розгляд заяв щодо надання дозволу на виїзд з України не відноситься до вказаного.

Читайте також: Україна вводить надзвичайний стан. Що потрібно знати?

Хоча автори альтернативного законопроєкту і прописали порядок подачі та строки розгляду заяв на виїзд, однак не визначили підстав для відмови у задоволенні таких заяв. Таким чином, уже  Комітет на власний розсуд вирішуватиме, хто може покинути межі України, а хто ні. 

Цілком, підтримуючи ініціативу щодо заборони у воєнний час виїзду з України осіб, відповідальних за безперебійне функціонування державного апарату та критичних підприємств, все ж, вважаю, що такі обмеження повинні бути однаковими для всіх, незалежно від партійної приналежності, родинних чи інших зв’язків. Тому, згадані законопроєкти повинні бути якісно доопрацьовані та якнайшвидше ухвалені Верховною Радою.

Андрій Климосюк