4 висновки з Мюнхена-2022, або Чи допоможе Захід

Мюнхенська безпекова конференція – це одна з найголовніших подій у світовій політиці. Дипломати та чиновники майже з усіх країн щороку збираються на кілька днів у столиці Баварії, щоб обговорити глобальний порядок денний. 

В цьому році Конференція була безперецедентною – вперше в історії темою зустрічі такого масштабу стала Україна. Навіть дискусії, які були присвячені іншим питанням, врешті-решт зводилися знов до обговорення військового загострення в Україні, протистояння західного світу та Путіна. 

При чому нікому з представників України не доводилося витрачати жодної хвилини, щоб пояснити що ми на "світлому боці". Всі учасники конференції знали це заздалегідь, не в останню чергу завдяки інформаційному полю в останній час. 

Самі лише згадки про Україну та президента України зустрічали оплесками, навіть коли останнього не було в залі. 

Так само ні в кого не виникало сумнівів, що Путін – це антигерой, а Росія під його керівництвом грає на "темному боці". 

Україна однозначно стала фаворитом симпатій цьогорічного "Мюнхена". В тій ситуації військової ескалації, яка сформувалася за останні місяці, це дуже сприятлива для нас тенденція. 

Звичайно, було б краще, якби на кордонах був мир та спокій, а Україна стала головною темою Давоського економічного форуму. Та, на жаль, кон’юнктуру обирати не доводиться. І добре, що ці три дні конференції в колі західних союзників стали для України вікном можливостей згуртувати світ навколо себе та донести власні меседжі та адженду.

Крім того, Мюнхенська безпекова конференція стала своєрідним концентрованим резюме позицій наших західних союзників, і з нього можна зробити чотири головні висновки. 

Читайте також: Україну чекає перманентний "день вторгнення"

Висновок №1. Санкції

Гарна новина – пакети санкцій вже сформовані, і країни вже не ставлять під сумнів їх необхідність. 

Погана новина – навряд чи санкції запровадять до початку активних військових дій Росії. Навіть факти сотень обстрілів наших позицій та загибель військових у дні проведення конференції не є достатніми для Заходу, аби запровадити санкції проти Росії негайно. 

Як не прикро, але конкретні санкційні дії ми побачимо тільки внаслідок прямої атаки для вторгнення з боку Росії. 

Висновок №2. Газ 

Ситуація схожа з питанням санкцій. Виглядає так, що навіть події останніх місяців не надто змінили позиції західних країн щодо запуску Північного Потоку-2 – одного з ключових важелів Путіна для шантажу та тиску на Європу. 

Особливо показовою була позиція Німеччини, один з представників якої прямо сказав, що у разі блокування Північного Потоку-2, це рішення буде важко пояснити німецьким виборцям, у яких від нього, зокрема, залежить опалення в домівках.

Мабуть, так само важко, як і пояснити, чому під час конференції стало відомо, що німецька авіакомпанія Lufthansa з 21 лютого призупиняє перельоти до Києва та Одеси. 

Висновок №3. Військова допомога

Всі західні союзники, а особливо США, бояться, що ми не будемо боротися за свою землю. Всі надто добре пам’ятають мовчазну капітуляцію влади Афганістану перед Талібаном в серпні минулого року. Ніхто не хоче повторення. 

Тому і США, і західні країни зберігають основні запаси зброї в сусідніх з Україною країнах. Втім від Заходу є чіткий сигнал: якщо Україна буде боротися за свої кордони – буде більше міжнародної військової допомоги. 

Чудово, що українські військові не дають приводів сумніватися у рішучості. 

Висновок №4. Промова президента України

Промова Зеленського у Мюнхені "влучила" в українську аудиторію. На жаль, іноземних дипломатів та чиновників риторика президента України, м’яко кажучи, спантеличила. 

Якщо "без купюр", то багато хто з присутніх сприйняв її як надто різку: не всі зрозуміли, як можно просити допомоги у Заходу та водночас критикувати західний устрій. Тож якщо цільовою аудиторією промови Зеленського була все ж таки міжнародна аудиторія, тоді не можу поділити загальне захоплення – слова українського президента не знайшли у неї бажаного відгуку. 

В сухому залишку. На конференції стало зрозуміло, що вже не треба доводити, що Путін поганий, і зупинити його можуть лише потужні санкції від Заходу та нова зброя. 

Разом з тим, стало зрозуміло, що і санкції, і зброя в повну силу будуть грати проти Путіна на нашу користь лише після повноцінного вторгнення агресора на територію України. І навіть за цих умов, їх наявність напряму залежить від поведінки української влади та готовності українців попри все захищати свою землю. Але добре, що в цьому якраз сумнівів немає. 

Ярослав Железняк