"Військова" юстиція: back in the USSR?
На початку року нардеп-слуга Олександр Дануца подав законопроєкт №6569 про створення нового органу правопорядку – Державного бюро військової юстиції (ДВБЮ).
Додатково в парламенті зареєстровано ще один проєкт №6570, що спрямований на забезпечення діяльності цього органу.
Для необізнаних умів це може здатися кроком вперед, що допоможе боротися з кримінальними правопорушеннями (злочинами) у військовій царині.
Однак, ситуація кардинально протилежна. Така ідея далеко не нова, а за запуск відповідної структури свого часу сильно "топив" колишній головний військовий прокурор Анатолій Матіос.
Нагадаю, аналогічний законопроєкт в 2018 році №8387 відкликали, а сама ідея зіткнулась з широкомасштабною критикою профільних експертів.
Концептуально, між двома законопроєктами особливої різниці немає, за виключенням того, що "законопроект Матіоса" передбачає створення ДБВЮ у формі державного правоохоронного органу зі спеціальним статусом, а законопроект Дануци вже розміщує зазначене Бюро в сфері виконавчої гілки влади.
Всі інші недоліки, власне кажучи, перекочували до нового витвору законотворчого "мистецтва".
До слова, жодного обгрунтування в створенні нового органу правопорядку у вищезгаданому законопроекті не наведено. При тому, що злочини у сфері військової служби наразі розслідує Державне бюро розслідувань (ДБР).
Зазначений орган правопорядку створили в 2017-му, а через рік вже запустили, набравши слідчих і держслужбовців до центрального апарату і територіальних управлінь. Нагадаю, ДБР отримали функцію слідства, якою до того "володіли" прокурорські чини.
Однак, ДБВЮ пропонується додати повноваження щодо здійснення досудового розслідування "військових" кримінальних правопорушень, злочинів, що вчинені військовослужбовцями або вчинених на території військових частин, установ, організацій, інших об’єктів постійної і тимчасової дислокації Збройних Сил України та інших створених відповідно до законодавства України військових формувань.
Органів військового управління, СБУ, Управління держохорони України, розвідувальних органів, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики з питань нацбезпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, охорони державного кордону, космічної діяльності.
У такому випадку зазначений орган влади фактично "перебирає" на себе відповідні контрольні функції Президента України, як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, а також інших державних органів, зокрема Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства оборони України тощо.
Якщо ж говорити про нагляд (контроль) за законністю діяльності тих чи інших державних інституцій, то тим самим фактично повертається скасована Верховною Радою України 14 жовтня 2014 року функція загального нагляду прокуратури над військовими формуваннями і сферою військово-промислового комплексу.
Причому приписи законопроєкту щодо вказаного загального нагляду Державного бюро військової юстиції викладені нечітко, загальними фразами і можуть призвести у подальшому до зловживань з боку відповідних посадовців Бюро.
Крім того, співробітників ДБВЮ пропонується наділити давно скасованими прокурорськими засобами реагування, зокрема щодо винесення постанови про призначення перевірки та припису про усунення порушень закону.
Загалом, вбачається відродження "військової прокуратури", адже голова Бюро наділяється повноваженнями ініціювати перед Головним військовим прокурором або його заступником вирішення питання про витребування оперативно-розшукових справ, кримінальних проваджень та визначення їх підслідності за слідчими ДБВЮ.
Незрозумілою залишається доля Військової служби правопорядку, адже жодних змін до ЗУ "Про Військову службу правопорядку" не вноситься, хоча по суті ДБВЮ виконуватиме і їхні функції.
Потенційно пропонується наділити повноваженнями, які не пов’язані із здійсненням військової юстиції та які є суто охоронними та військовими.
Зокрема, відповідно до статті 5 законопроєкту, ДБВЮ бере участь у протидії диверсійним проявам та злочинам терористичної спрямованості, забезпечує охорону та оборону арсеналів, баз і складів ЗСУ та інших військових формувань. Здійснює нагляд за дорожнім рухом військових транспортних засобів, контроль за виконанням у військових формуваннях вимог законодавства з питань забезпечення безаварійного використання техніки, веде облік та розподіл номерних знаків, реєстрацію військових транспортних засобів військових формувань.
Під час воєнного та надзвичайного стану будуть також організовувати діяльність військових комендатур.
Однак, знову ж таки, вказана діяльність не стосується військової юстиції, а тому незрозумілими є підстави наділення ДБВЮ вказаними функціями. Крім того, у чинному законодавстві порядок діяльності військових аудиторів не врегульований, а в самому законопроекті про нього ні слова.
На додачу до таких надшироких функцій, новоствореному ДБВЮ пропонують надати масштабні повноваження. Наприклад, обмежувати доступ до сховища, приміщення (за винятком житла та іншого володіння особи), у визначеному законодавством порядку.
Так само планується надати повноваження використовувати транспортні засоби, які належать цивільним для проїзду до місця події, припинення кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, які підозрюються у їх вчиненні, доставлення до закладів охорони здоров’я осіб, що потребують екстреної медичної допомоги.
Однак, ні чіткого порядку застосування таких повноважень, ні часових обмежень в законопроєкті не наведено.
Фактично, таким чином Дануца, можливо в інтересах таких як Анатолій Матіос осіб, намагається створити "військового" мегамонстра з космічно широким функціоналом. Навіщо? Це запитання наразі залишається без відповіді.
ДБВЮ планується надати прямий доступ до баз даних органів державної влади та місцевого самоврядування. Знову ж таки, законопроєкт не окреслює межі такого доступу, що на практиці може призвести до заключення спільних міжвідомчих угод про доступ до баз даних органів влади, які напряму не торкаються сфери діяльності Бюро. Це створюватиме небезпеку порушення прав і свобод фізичних та юридичних осіб, зокрема свободу від втручання в приватність, передбачену статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Нововеденням, в порівнянні із "законопроєктом Матіоса", стане надання "права на зброю та спецзасоби". В зв’язку з подібними широченними функціями, можна запропонувати Дануці з його "підбурювачами" в поданні відповідного законопроєкту, передати до Бюро всі повноваження, наприклад, Ради нацбезпеки та оборони.
Чому ж обмежуватися напівмірами? Якщо абсурд, то вже повноцінний і цілеспрямований.
Вражає обсяг заробітної плати, котрі будуть отримувати посадові особи ДБВЮ. Наприклад, слідчий мінімум отримуватиме 45 тисяч грн. Керівник Бюро – не менше 119 тисяч грн на місяць, не враховуючи щомісячних доплат (від 15 до 80 % посадового окладу в залежності від вислуги років).
Що найцікавіше, відповідно до пояснювальної записки цього законопроєкту, прийняття та реалізація цієї "геніальної" ідеї не потребує виділення нових обсягів коштів з Державного бюджету України, оскільки ці кошти фактично будуть вивільнені та перерозподілені внаслідок реформування органів правопорядку, а також зменшення кадрового навантаження на Державне бюро розслідувань.
Додатково зауважу, що законопроєкт жодним чином не вносить змін до чинної системи органів кримінальної юстиції, ба більше – не вирішує питання існування і діяльності тієї ж військової поліції, не кажучи вже про ДБР.
Також не зовсім зрозумілі причини за якими слідчі тієї ж поліції отримують значно меншу заробітну плату при значно більшому навантаженні.
Підсумовуючи, Олександр Дануца – професійна сфера інтересів якого у минулому зіштовхувалась лише з журналістикою, телебаченням і медіа-бізнесом – вирішив зіграти в чужу гру, фактично будучи використаним тими, хто хоче зіштовхнути реформування органів кримінальної юстиції зі шляху прозахідних змін, які було започатковано в далекому 2014 році.
Олександр Лємєнов
