Київ. Від міста храмів до міста-фортеці

Скільки себе пам'ятаю, приймаючи гостей у Києві та показуючи їм місто, я прокладала туристичний маршрут через Лавру, Софію, Михайлівський Золотоверхий та Андріївську церкву. 

Зі всією повагою до святинь, прогулянка містом перетворювалася на паломницьку ходу – адже чим іще здивувати гостей столиці? 

Таким чином, здавалося, що основні візитівки міста – це переважно культові пам'ятки, релігійні об'єкти, які навіть з історичним екскурсом "заходили" не всім гостям, особливо далеким від православ'я. 

Як киянка щонайменше у сьомому поколінні, тільки зараз, у зрілому віці, я подивилася на Київ іншими очима. Адже це унікальне місто-фортеця, центр якого пронизаний елементами як наземних, так і підземних фортифікацій різних часів.

Відреставрована Микільська брама – в’їзд до Печерської фортеці

Архівне зображення Микільської брами

Почнемо з того, що Києво-Печерська Лавра – це перш за все Стара Печерська фортеця. І дуже промовисто про це нагадують численні бастіони, потужні стародавні оборонні стіни, а особливо – нижня фортечна стіна, яка просто вражає, коли бачиш її вперше. 

Мабуть, з Печерської Лаври і розпочалося будівництво фортеці. Згодом, у міру розширення фортеці та спорудження нових валів та оборонних стін, Лавра стала цитаделлю (це означає фортеця у фортеці). 

До спорудження фортифікацій доклали зусиль гетьмани Самойлович та Мазепа. І саме цей факт спростовує думку, що Київська фортеця – це окупаційна архітектура імперського періоду.

Оборонна стіна Києво-Печерської Лаври

Що цікаво, за радянських часів Київську фортецю теж вважали недоречним свідченням нашої войовничості. Частина фрагментів використовувалася за військовим призначенням, частина забудовувалась і барикадувалася, земляні вали знищувались. 

У дитинстві я знала лише побиту кулями стіну заводу "Арсенал". Виявилося, що це торець старовинної будівлі артилерійських майстерень, яка зигзагом простягається аж на триста метрів углиб території заводу.

Артилерійські майстерні Печерської фортеці, пізніше перший корпус заводу Арсенал. Два верхніх поверхи надбудовані за радянських часів

Як і багато інших київських неформалів, я у підлітковому віці відкрила для себе "зеленку" – Зелений театр та альпіністську стінку. 

Ще у школі нам розповідали, що тут за стародавніх часів були печери волхвів, вигнаних за Хрещення Русі з міста (до речі, за легендою, йдучи, вони прокляли Київ на 1500 років). І лише рік-два тому я дізналась, що разом із Подільською брамою, якій не пощастило вціліти, і відреставрованою нещодавно "комендатурою" це місце складає цілий комплекс – крило Київської фортеці, що є зразком унікальної наземної та підземної архітектури.

Оборонна система Печерської фортеці у районі нинішньої станції метро Арсенальна

Загалом частина Печерської фортеці біля Арсенальної – найбільше відкриття для мене у київській архітектурі. 

Проходячи багато разів повз метро, ​​я і гадки не мала, що за совковим бетонним парканом з "колючкою" ховається ціле архітектурне та історичне надбання: в'їзд до Печерської фортеці – Микільська брама. 

Як могло так статися, що такий цікавий історичний та архітектурний об'єкт був забутий та занедбаний, нікому не відомий і не потрібний? Я вважаю, що це великий успіх для міста, що він у буквальному сенсі повстав з попелу і тепер доступний для відвідування.

 "Казарма на перешийку" та Арсенал. Пізніше тут буде прокладена нинішня вулиця Івана Мазепи

Київська фортеця відкривалася для мене поступово і продовжує це робити, раптово являючи свої фрагменти чи то серед сучасної міської забудови, чи то на старих фото. 

Аж доки я не стала відвідувати військовий шпиталь на бульварі Лесі Українки з початком війни на Донбасі, навіть не здогадувалась, що це частина Нової Печерської фортеці, відома як Госпітальне укріплення та "Косий капонір". Як їй вдається таїтися від очей у самому центрі міста?

Госпітальне укріплення

Косий капонір

Але найулюбленіше моє місце з-поміж київських фортифікацій – це Лисогірський форт. таємничий, магічний, незвіданий. Там проходили тренування територіальної оборони Голосіївського району. 

Ландшафт Лисої гори та конфігурація рукотворних елементів у ній просто вражають – тут потрібно побувати хоч раз і побачити на власні очі ці лабіринти. А ось до підземелля краще не пробиратися – чула, що одного разу тут на шість днів заблукав картограф-аматор і ледве вирвався з цегляних обіймів.

Лисогірський форт

Пишуть, що Київська фортеця – одна з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, споруджених у формі "зірок": Лаврська цитадель, Васильківське, Госпітальне, Звіринецьке укріплення, Лисогірський форт, а також парадні брами, два Арсенали, казарми, вежі, капоніри, рови, вали та інші елементи.

Німецька аерофотозйомка району нинішнього бульвару Лесі Українки

Історія спорудження Київської фортеці поки що не вивчена досконально, особливо це стосується її підземної частини, яка зберігає чимало таємниць. Є в ній доволі "попсові" місця – ділянки, що добре збереглися, де водять екскурсії для всіх охочих. 

Приміром, від Лаври до Дніпра веде підземний хід такої висоти склепінь, щоб міг проїхати вершник на коні. Колись він був призначений для евакуації за межі фортеці у разі нападу. І це лише мала крихта київських підземних цікавинок.

Микільська підземна система

Тепер для прогулянок із сім'єю та гостями мої маршрути незмінні, але завжди різноманітні. Для мене Київ – місто-фортеця із великим оборонним потенціалом. Тому, вступаючи до лав територіальної оборони, я була впевнена, що цього разу ми його не здамо.

Прогулянка на Арсеналі із сім'єю

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.