Три варіанти наступу Росії
Весь останній тиждень Україна прожила під знаком очікування нової великої війни з Росією.
Очевидно, що наш тижневий дайджест головних новин ми вирішили присвятити якраз цій темі.
Отож пропонуємо вам пригадати основні події та перебіг історії, яка творилася на наших очах, впродовж усього минулого тижня.
Сценарії наступу
Перше питання, яке хвилює усіх – які ймовірні сценарії атаки Росії на Україну.
Поспілкувавшись із багатьма українськими чиновниками із силового блоку, включаючи кількох членів РНБО, можемо сказати, що українське керівництво розгялдає щонайменше три ймовірних сценарії російської агресії.
Перший – гібридна агресія.
Цей сценарій не передбачає прямої військової інтервенції, але зосереджений на тому, що Москва може вдатись до різного масштабу кібератак на критичну інфраструктуру в Україні: енергетику, атомні станції, транспортні компанії тощо.
Умовно кажучи, для чого солдатам переходити кордон з Україною, якщо "невідомі хакери" можуть влаштувати два, три, чотири Чорнобилі на її території, траспортний колапс чи "льодовиковий період"?
До гібридних сценаріїв відносять також інформаційно-психологічні кампанії, нагнітання паніки, вкидування фейків для підбурювання суспільства тощо.
Як казав в інтерв’ю "Українській правді" секретар РНБО Олексій Данілов, головне завдання Москви розхитати Україну зсередини через дезінформацію, протести, теракти тощо.
Другий варіант агресії – точкові збройні удари.
РФ може не захоплювати всю Україну, зважаючи на потенційні втрати, а вдовольнитись якимись разючими але точковими ударами.
Військові експерти розглядають як можливість ракетних ударів по командних пунктах армії чи складах з тими ж "Байрактарами", так і удари, скажімо, по столиці Києву. У Кремлі є люди, які припускають, що втрата Києвом контролю над країною на певний час сама собою зможе призвести до фрагментації України.
Варіант із можливим визнанням псевдореспублік на окупованому Донбасі, або поставку туди новітнього озброєння чи й пряме відкрите введення туди російської армії, для захисту "російських громадян" – ще один із варіантів "локальної агресії".
Британський прем’єр Борис Джонсон озвучив ще один можливий варіант такого сценарію – бліцкриг із захопленням Києва.
"Розвідка дуже чітко вказує на те, що на кордонах України є 60 російських бойових груп, план блискавичної війни, яка може захопити Київ, це те, що можуть побачити усі. Ми повинні чітко дати зрозуміти Кремлю, Росії, що це буде катастрофічний крок", – сказав Джонсон.
Третій варіант – повномасштабна військове вторгнення з усіх фронтів.
Зараз Росія тримає на кордонах України понад 100 тисячне військо. Воно розташоване підковою від польсько-білоруського кордону, через північ, схід та Крим аж до Придністров’я. По суті, Україна затиснута з усіх боків, крім заходу.
Пробити сухопутний коридор до Криму і відрізати Україну від моря взагалі – такий варіант у Кремлі був ще з 2014 року. Сьогодні, як ніколи раніше, він може бути втілений.
Навіть якщо у Кремлі ухвалять таке рішення, то на забезпечення війська і перебудови його у бойовий стрій підуть щонайменше тижні щоденної роботи. Яку просто неможливо приховати в сучасномі світі.
Тим паче, на тлі підготовки катастрофічних санкцій, якими Захід погрожує Москві.
Як би там не було, але не можна не погодитись з главою українського МЗС Дмитром Кулебою, який сказав: "Масштаб відповіді не має залежати від масштабу вторгнення РФ".
Сценарії стримування: санкції, поставки зброї, переговори
Протиставити зібраним на кордонах понад 100 тисячам російського війська і техніки, Україна та її партнери можуть дуже широкий спектр дій.
Починаючи від перемовин, продовжуючи санкціями і якщо перше і друге не спрацює, безпосередньою воєнною відсіччю.
Санкції проти РФ
Президент України Володимир Зеленський просить Захід про запровадження превентивних санкцій проти Росії.
Як розповідають співрозмовники УП в найближчому оточенні президента, Зеленський під час розмов і з американськими, і з європейськими партнерами говорить про те, що санкції варто вводити ДО того, як Росія почне повномасштабне вторгнення в Україну.
"Після того, як на нас почнуть наступати по всіх фронтах, санкції нам уже мало допоможуть", – пеказують на Банковій слова Зеленського із розмови із американським держсекретарем Ентоні Блінкеном.
Подібну тезу український президент повторив і в розмові з президентом Європейської ради Шарлем Мішелем.
Хоч той же Блінкен уже публічно подібну ідею відкинув. У США вважають, що превентивні санкції позбавлять дипломатів можливостей до переговорів.
Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон заявив, що його уряд швидко й рішуче запровадить санкції проти Росії та російського президента Володимира Путіна в разі будь-яких агресивних дій в Україні.
"Ми не можемо проміняти мрію про єдину і вільну Європу, яка постала в ті чудові 1989-1991 роки, і яка вилікувала континент від Залізної завіси. Ми не дозволимо знову звести цю завісу, ламаючи устрій європейської безпеки лишень тому, що Росія приставила пістолет до скронь України", – сказав Джонсон під час виступу в парламенті.
Натомість Президент США Джо Байден заявив, що також розгляне персональні санкції проти Володимира Путіна, якщо Росія вторгнеться в Україну.
Тому готовий розглянути не лише можливість введення санкцій проти різних секторів російської економіки, але особисто проти Путіна.
При цьому різні американські чиновники непублічно переконують, що готовані Штатами пакети санкцій будуть мати "масовані наслідки" і не йтимуть у порівняння із заходами після анексії Криму та окупації частини Донбасу.
Хоч їхні європейські партнери набагато стриманіші в прогнозах і готовності до нових санкцій проти Росії.
Часом в Європі трапляються і зовсім ворожі випади щодо України.
Наприклад, як заява німецького Командувач ВМС віцеадмірал Кай-Ахіма Шенбаха. Він дозволив собі вислови, що Україна ніколи не поверне окупований Росією Крим, і її разом з Грузією не можна приймати в НАТО.
Після розголосу Шенбах свою посаду втратив, але проблема не в тому, що він сказав те, що сказав, а в тому, що він не один так думає.
Президент Хорватії заявив, що Україні не місце в НАТО
Зоран Міланович сказав, що Україну не варто приймати в НАТО, а в разі ескалації з Росією Хорватія не буде втручатись і максимально відійде в бік.
"Ми не будемо мати з цим нічого спільного і не маємо. Якщо буде ескалація, ми виведемо з регіону останнього хорватського солдата".
"Україні не місце в НАТО. Коли Україна змінила владу, тоді цей рух, який не був демократичним, був переворотом, під час якого було вбито 50 людей. Історія була така – Україна йде на захід, нічого не питаючи у Росії, в ЄС на неї чекають молочні ріки – кисельні береги. Україна досі залишається однією з найбільш корумпованих країн, ЄС нічого Україні не дав", – сказав він.
Натомість прем’єр Хорватії, який є другом України, Андрей Пленкович вибачився перед українцями за скандальну заяву свого президента.
"Я не знаю, яких саме військових має намір вивести президент. Його заява про корупцію в Україні – це не наша позиція, і я від імені уряду прошу вибачення перед українцями за такі недолугості", – написав Пленкович.
У свою чергу у Путіна заявили, що ніяких санкцій не бояться.
Кремль заявив, що санкції особисто проти президента РФ не принесе шкоди йому, але буде деструктивним для для політичного жіалогу.
Вусатий речник російського лідера Дмитро Пєсков, нагадав, що Путін використовує для отримання зарплати рахунок у банку "Росія", який і так під американськими санкціями.
Натомість колишній президент Росії Дмитро Медведєв, коментуючи проект санкцій Заходу проти Росії, вдав, що нічого критичного не станеться.
На запитання, які наслідки матиме відключення Росії від міжнародної системи здійснення банківських платежів SWIFT, Медведєв сказав, що не вірить "що нас хтось від цієї системи відключить, бо це не вигідно нікому".
"Але навіть якщо це станеться, ми маємо заготовку – у нас є своя система. Жодної фатальної катастрофи не відбудеться.
Ця заява тим цікавіша, що на початок лютого запланована особиста зустріч Путіна і лідера Китаю Сі Дзіньпіна.
Крім того, у ЗМІ проникла інформація, що китайський лідер просив Путіна не вчиняти ніяких активних дій щодо України до кінця Зимової олімпіади, яка на початку лютого почнеться у Пекіні.
Інший трек приборкання Росії – дипломатичний.
Зараз паралельно тривають два переговорних процеси.
Перший – перемовини Росії і колективного Заходу. Якщо, звичайно, це можна назвати переговорами. В ході обміну образами і низки зустрічей, Росія зажадала не багато не мало – права тотального домінування в Україні, гарантій НАТО щодо ледь не вічного неприйняття України в союз, і навіть виводу військ НАТО із країн, котрі вступили в північно-атлантичний союз після 97 року. Наприклад, Болгарії і Румунії.
Цього тижня Росія отримала офіційну відповідь на свої "пропозиції". На щастя для України, колективний Захід не пішов на нову "ялтинську угоду" про поділ світу.
Другий трек переговорів – не менш безнадійний на цьому етапі – це "нормандський формат".
За останній час розклад сил в ньому відчутно змістився – адже випав головний ініціатор самого формату канцлерка Німеччини Ангела Меркель. Її наступник Шольц лише зараз намагається включитись у міжнародний порядок денний, насилу сформувавши коаліцію всередині країни.
Інший учасник "Норманді" президент Франції Емануель Макрон дуже скоро увійде у виборчу кампнію і гарантій його переобрання зараз не дасть ніхто.
Тож обидва європейських посередники зараз дещо дестабілізовані. Попри це цього тижня вдалося розблокувати зустрічі на рівні політичних радників. Глава ОПУ Андрій Єрмак зустрівся і своїми російськими, французькими та німецькими візаві. Вони навіть домовилиь про наступну зустріч в Берліні через два тижні. Усе це дає хистку надію на можливу зустріч глав держав.
І хай поки ніяких чітких гарантій такої зустрічі і якихось проривних наслідків немає, але головну функцію перемовини виконують. Адже поки говорять дипломати, гармати мовчать.
Роман Романюк
