Право на протест: замість справедливості – кримінальне переслідування
20 березня минулого року у Києві відбулася акція протесту "Не чуєш? Побачиш!" на підтримку незаконно ув’язненого Сергія Стерненка та всіх українських політв’язнів.
Тоді до будівлі Офісу Президента прийшли кілька тисяч активістів, вимагаючи припинити політичні переслідування в Україні. Проте, представники Офісу Президента не почули запит суспільства на справедливість та вирішили, що найкращий спосіб розв'язати цю проблему – відповісти кримінальним переслідуванням.
Як наслідок, наприкінці березня семеро учасників отримали підозри у хуліганських діях.
Адвокати юридичної компанії "Міллер" Масі Найєм та Ілля Воробйов захищають двох активістів – Сергія Філімонова, якому інкримінують хуліганство (ч. 4 ст. 296 КК України) та Олексія Білковського, обвинуваченого у хуліганстві (ч. 4 ст. 296 КК України) та умисному пошкодженні чужого майна (ч. 2 ст. 194 КК України).
24 січня у Печерському суді Києва під головуванням судді Олега Білоцерківця відбудеться підготовче судове засідання, на якому вирішать подальшу долю справи.
Пропонуємо розібратися, що ж з цією справою не так.
Розслідування у "турборежимі" відповідної якості
21 березня 2021 року слідчі Печерського управління поліції повідомили про підозру першому активісту – Владиславу Гранецькому-Стафійчуку. З цього моменту розпочався двомісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні ( ч. 3 ст. 219 КПК України). А вже за два дні слідчі прийшли до Сергія Філімонова та Олексія Білковського.
Через два місяці "копіткого" розслідування слідчі так і не знайшли доказів достатніх, щоб скерувати провадження до суду.
З таких формулювань випливає, що на момент вручення активістам підозри слідство не мало доказів їхньої вини. Але це не зупинило правоохоронців від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності.
Сергія Філімонова та Олексія Білковського не затримували, тому слідчі не обмежувалися добою для повідомлення про підозру. Досвідчений слідчий та прокурор не будуть притягувати людей до відповідальності без наявності достатніх доказів.
Керівника Печерської прокуратури матеріали слідчого задовольнили і він дозволив продовжити розслідування ще на місяць. За цей час у провадженні з доказовою базою нічого не змінилося, однак прокурор вирішив, що цього достатньо і пора завершувати слідство.
Читайте також: Час дорослішати
Порушення строків досудового розслідування
Стаття 28 КПК України визначає, що кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Тобто слідчі не можуть виходити за межі встановлених законом строки під час процесуальних дій чи ухвалення рішень.
Ця модель має запобігти необґрунтовано тривалому обмеженню прав та інтересів учасників кримінального провадження. Адже суспільство дуже негативно ставиться до тих, хто має статус підозрюваного. Тому у процесуальний кодекс передбачає проведення досудового розслідування у визначені ст. 219 КПК України терміни, якщо вони спливають – провадження має бути закрито (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).
Однак слідчий повідомив, що дозволить переглянути матеріали не раніше 22 червня, тобто вже після завершення строків розслідування у справі. Навіть підтвердив це відповідним письмовим графіком. Таке кримінальне провадження безумовно підлягає закриттю.
Аналогічна позиція викладена у чисельних рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 752/3218/20 від 01 липня 2021 року.
І проблема не в тому, що слідчий на день прострочив надання матеріалів кримінального провадження. Питання у ставленні слідчих і прокурорів до прав людини: між виконанням вказівки і дотриманням конвенційних прав, вони обрали перше.
Читайте також: "Мовчання влади нас убиває". 55 нерозкритих злочинів проти активістів
Прокурор, якому не байдуже (у поганому сенсі)
Прокурор зрозумів, що строки вже протерміновані, а тому вирішив просто направити до суду обвинувальний акт. При цьому, вручити копію підозрюваним та їх захисникам, як це передбачено у ст. 293 КПК України, він не вважав за потрібне.
Тим самим прокурор порушив право підозрюваного бути поінформованим про причини обвинувачення, як це передбачено п. а ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Можна було б припустити, що це випадкова помилка прокурора через брак знань та досвіду. Однак, відповідно до даних сайту Офісу Генерального прокурора, за рік до цього він успішно пройшов атестацію. Тому очевидно, що прокурор свідомо порушив права обвинувачених.
З матеріалів ЗМІ стало відомо, що у 2014 році прокурор брав участь у справах проти активістів Майдану під час Революції Гідності 2013-2014 роках. Враховуючи, що більшість обвинувачених у провадженні є безпосередніми учасниками тих подій, в адвокатів виникли обґрунтовані сумніви щодо неупередженого ставлення прокурора до обвинувачених.
Ймовірно, що через власне суб’єктивне ставлення до громадянської позиції обвинувачених, прокурор допустив грубі порушення їхніх прав та не закрив провадження, маючи на те усі підстави.
Читайте також: Запит на справедливість: до чого тут поліція?
Обвинувачення як відображення реальності: відсутній склад злочину
27 жовтня до Печерського суду нарешті надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні. Адвокати ознайомилися з матеріалами справи та обвинувальним актом. З'ясувалося, що формулювання обвинувачення таке ж загальне та беззмістовне, як і все розслідування у цілому.
Слідчі та прокурори, оперуючи загальними фразами описати складові елементи інкримінованих злочинів, однак без конкретизації обставин.
Описуючи дії Сергія Філімонова, прокурор зазначає, що той порушував громадський порядок із особливою зухвалістю. При цьому, прокурор так і не пояснює, що саме він вкладає у визначення "особливої зухвалості".
І найголовніше: слідчі та прокурори так і не пояснили, до чого призвели описані у обвинувальному акті дії Сергія Філімонова. Все це свідчить про відсутність у прокурора доказів, що доводять провину обвинувачених.
Утримаюсь від оціночних суджень та не буду аналізувати зібрані слідчими так звані докази у кримінальному провадженні, оскільки не хочу передчасно розкривати прокурорам всі карти.
Загальний підсумок
Спираючись на факти зрозуміло, що це кримінальне провадження – результат незаконного тиску на слідчого та прокурора, а пред’явлене обвинувачення політично мотивоване.
Основна ідея – примусити громадських активістів замовчати та публічно не критикувати діяльність Офісу Президента і самого гаранта дотримання Конституції України.
- У жовтні 2020 року під стінами Конституційного Суду України пройшла акція протесту проти рішення КСУ щодо скасування кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації та інших норм антикорупційного законодавства. Тоді позиція активістів та Офісу Президента співпали і реалізація українцями гарантованого Конституцією права на протест не закінчилося для них кримінальним переслідуванням.
- Однак, коли у березні 2021 року ті ж громадські активісти вийшли з обґрунтованою критикою діяльності Офісу Президента, це вже стало достатньою підставою для притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Ми готові відстоювати нашу позицію щодо необґрунтованості та безпідставності пред’явленого обвинувачення, користуючись силою права. Кримінальне провадження проти Олексія Білковського та Сергія Філімонова має бути закрито.
І якщо суспільство вже надало свою оцінку, то наступне слово – за судом.
Ілля Воробйов
УП 100. Поза межами можливого
"Українська правда" представить свій другий в історії рейтинг лідерів — сотню українців, які роблять найбільший внесок в незалежність та майбутнє України.
