2021: як і чому ЗеКоманда другий рік ухиляється від реформи СБУ

Один шукає можливості, а інший причини – простий підхід для розуміння цієї історії. Однак, враховуючи важливість реформи, як для протидії впливу Кремля так і для виконання умов для інтеграції до НАТО, причини уникнення мали бути достатньо вагомими і переконливими.

28 січня цього року Верховна Рада прийняла у 1-му читанні законопроєкт про реформу СБУ. Він був кращим за попередній варіант, однак потребував доопрацювань щодо припинення функції слідства, деполітизації, посилення парламентського контролю, демілітаризації служби тощо.

Тому підготовка та баталії 2-го читання очікувалися непростими. Але й не настільки складними, щоб не зробити цього наступної сесії (до кінця липня), адже кількість фракції і призначення президентом керівництва СБУ – виключали некерованість цього процесу.

Паралельно з цим невдоволення Зеленським росло, а телевізор робив свою справу: неспроможність на прикладі конституційної кризи, відсутність посадок перед другою весною, не вирішення війни на сході, злив операції спецслужб, відсутність реформи судів, неефективність правоохоронних органів тощо.

Кількість викликів перед владою потребувала результатів, основою серед яких могла б бути реформа СБУ. Бо це і рух до НАТО, і підвищення рівня безпеки у перспективі і позитивне сприйняття суспільством. Проте Зеленський схоже вирішив використати нереформоване СБУ у своїх цілях. Ба більше, схоже сторонам було що запропонувати одна одній.

"(Без)дія №1 і арешт Медведчука"

В кінці березня Слуги повідомили, що 2-ге читання заплановано на травень після свят. Цілком адекватно з огляду на ймовірність затягування процесу через велику кількість правок – 2414, якщо розглядати не за спрощеною процедурою. Адже в запасі мало бути п’ять пленарних тижнів до закінчення сесії у липні.

11 травня інформаційний простір вибухає через новину, що СБУ повідомило підозру Медведчуку у державній зраді. Баканов разом з Венедіктовою провели пресконференцію та оприлюднили частину розмов фігурантів справи. Печерський суд обрав останньому запобіжний – цілодобовий домашній арешт.

Читайте також: Домашній арешт за державну зраду – клоунада, на яку ми заслужили

Попри старт притягнення Медведчука до відповідальності 3 лютого, шляхом накладення санкцій, інформаційна хвиля однаково була потужною. Цим кроком ЗеКоманда змогла приглушити критику у свою адресу, а СБУ продемонструвала користь від здійснення функції слідства. Тому посунення питання на червень не викликало широкої критики. Мовляв, працює же відомство, почекайте.

"(Без)дія №2 і боротьба з олігархами"

Початок літа, пленарні тижні – треба формувати інформаційну повістку. 2 червня президент вносить до Верховної Ради, як невідкладний "антиолігархічний" законопроєкт. Паралельно Комітет нацбезпеки Верховної Ради, попри необхідність проведення засідань для підготовки висновку по правкам, не поспішав.

16 червня на перше засідання Комітету прийшов навіть заступник голови і керівник управління "К" у супроводі з іншими працівниками СБУ. Вони різко виступивли проти пропонованих змін, зокрема позбавлення функції слідства. Після висловлення сторонами загальних позицій  стало зрозуміло, що на Володимирській стали в штики проти позбавлення слідства і атестації. А мовчання Банкової значило лише одне – підтримку.

Після серії засідань Комітету щодо інших питань, які могли почекати, 30 червня вони спромоглися розглянути лише 2 (дві) з 2414 правок – загальна невимушеність сходила на зрежисований без жодного ентузіазму фарс.

"(Без)дія № 3 – не встигаємо бо кінець сесії"

Залишалося шість сесійних днів протягом липня. Разом з іншими законопроектами, встигнути можна було б лише за умови розгляду за скороченою процедурою. Однак очікування вояжу Зеленського до Вашингтона і доцільність продемонструвати партнерам наміри посилення власного сектору безпеки, дозволяли припускати такий розвиток.

8 липня, після пари днів обговорень, Комітет нацбезпеки рекомендував Верховній Раді редакцію законопроекту з правками до прийняття. Зроблено це було на швидкоруч і вибірково, за відсутності деяких авторів значної кількості правок. Попри це залишалося лише одне пленарне засідання до завершення сесії - безнадійно. Оскільки законопроект має надаватися депутатам за 10 днів до розгляду в залі.

Як бачимо, багато часу Комітету насправді не потрібно було. Аби затягнути, підібравши вдалий момент і привернути менше уваги. Схоже кінцевою метою було згаяти цілу сесію.

Обуреність громадськості і дивування партнерів змушували Зеленського відреагувати. Тому наступного тижня у понеділок президент, немов суддівським молотком поставив проміжну крапку у цій історії по завершенню політичного сезону. Здійснив кадрові перестановки в СБУ, зазначивши про потребу бути готовими до незворотної трансформацій відомства і відзначивши потребу боротьби з контрабандою, хоча це питання не до СБУ.

"(Без)дія № 4 – репутація президента важливіше"

Здавалося, що восени таки приймуть. Адже постійно затягувати неможливо і влада це задекларувала у Річній програмі Україна – НАТО на 2021, у спільній заяві Зеленського з Байденом у Вашингтоні і навіть анонсували представниками фракції про початок реформи з 1 січня 2022 року.

Ба більше, частина слідства вже мала відійти наступного року, тому потрібно було узгодити з бюджетом. Чергова обіцянка – приймуть у 2-му читанні до кінця жовтня.

18 жовтня законопроект був готовий для надсилання депутатам і винесення у зал. Однак пішли повідомленнями про диверсії і блокування процесу з боку СБУ. Паралельно з цим набирала нової сили історія щодо можливого зриву Офісом президента Зеленського спецоперації по затриманню бойовиків ПВК "Вагнер".

Адже 16 листопада очікувалося оприлюднення розслідування Bellingcat. Інформаційна повістка вже була визначена. Тому, днем раніше, у понеділок 15 листопада, Слуги на випередження повідомили проміжні результати ТСК по Вагнергейту, фактично у захист Офісу президента.

Однак в контексті цієї статті важливішою обставиною є повторювання СБУ риторики Офісу президента по Вагнергейту. Яка починалася з того, що ніякої спецоперації "Авеню" не було. Попри участь відомства у спецоперації і обізнаність чому вона не відбулася.

Мозаїка вказаних обставин, на фоні повторної спроби винесення законопроекту в зал в середині листопада, знову ж таки при відсутності публічної позиції президента щодо підтримки вказує на одне – "порозумілися". Адже історія з Вагнергейтом, можливо, найбільший політичний і управлінський прорахунок нинішнього президента. А обраний спосіб захисту – спростування відповідальності, потребує підтримки хоча б одного з відомств, що реалізовували операцію "Авеню".

Тому після заяв екс-очільника ГУР МО, варіантів тут не лишилося. Натомість послугувало однією з причин лояльності до Володимирської.

"(Без)дія № 5 – ризик війни з РФ"

Залишалося два тижні пленарних засідань до кінця року у грудні. Ставлення до реформи вже було очевидним. Тому поява новини про стягування РФ армії до нашого кордону взагалі поставила крапку у цій темі.

Паралельно з’являлися повідомлення про повільний збір підписів для розгляду законопроекту за спрощеною процедурою з подальшим їх відкликанням деякими депутатам і тінь СБУ за цим.

А з цим оголилася тактика Зекоманди щодо подвійного використання спроби провести законопроект за скороченою процедурою, яку можна використати і як проміжну мету і як перешкоду. Адже обґрунтування можливості прийняття у 2-му читанні виключно за спецпроцедурою, породжує аргумент щодо потреби підібрати сприятливий час, який можна штучно відтягувати.

Підбиті підсумки

Ретроспективно сумнівів не лишається – нереформована СБУ корисніша для президента. Адже її руками можна готувати матеріали для накладення санкцій та здійснювати кримінальні переслідування політичних опонентів.

Безумовно, вжиття заходів проти осіб, які порушують національні інтереси і державну безпеку – необхідно робити. Але це прямі обов’язки СБУ, які вони мають виконувати без обмінів на збереження функції слідства, непроведення повноцінної атестації та інших бонусів.

Схоже команда президента вирішила зіграти у домовленість з елітами СБУ. Адже рядові працівники та середня ланка, які складають більшість, не проти нормальних, офіційних заробітних плат, кар’єрних можливостей і демілітаризації служби.

Ба більше, це підтверджує бачення, що нинішня конфігурація відомств у правоохоронному і безпековому секторах влаштовує Банкову.

Складається думка, що Зекоманда насправді не має наміру позбавляти СБУ слідства, адже так для себе вони мають куди більше користі.

Хоча ніхто й не вимагає позбавити відомство слідства вже завтра, головне зробити це за нинішньої влади, яка має нести відповідальність за увесь процес. Однак зрозуміло, що це впливатиме на мотивацію керівного складу СБУ та інтенсивність її роботи.

Взагалі ці історії Зеленського і спецслужб, підводять до думки, що у президента склалося негативне ставлення до них. Адже робота спецслужб невидима, але подекуди неочікувана і гостро результативна. І часто навіть не опосередковується прокурорським наглядом, який часто допомагає Банковій "тримати руку на пульсі".

Ба більше, діяльність спецслужб слабо корелюється з планами миритися з державами-агресорами, чи бути пасивним, безвідповідальним учасником міжнародних відносин.

Тому не варто виключати, що команда президента може взагалі спробувати уникнути цієї реформи, а Зеленський так і залишиться зі своїми страхами до спецслужб. Натомість апелюючи що вони перші хто так далеко зайшов у цьому питанні за 30 років. Що, однак, буде маніпуляцією, адже жоден президент не обіцяв реформи СБУ, маючи монобільшість, чіткий суспільний запит і активну підтримку міжнародних партнерів.

Тільки от це буде втрата набагато більшої можливості, ніж у випадку зі зривом операції по Вагнерівцям. А потенційний наслідок – значна перешкода інтеграції України до НАТО – "розкіш", яку сьогодні ми собі дозволити не можемо.

Віталій Цокур