Чому український бізнес попри кризи залишається оптимістом?

Якщо минулого року ми були певні, що пандемія зникне з появою вакцин, то цього року ми вже добре розуміємо, що вона з нами надовго. І це розуміння стало, мабуть, одним із ключових мотиваторів українського бізнесу. 

Змінюватися потрібно вже, а не потім.

Попри кризи та постійні виклики власники та керівники залишаються невиправними оптимістами. Бо знають, що змогли скористатися можливостями кризи та запропонувати світу нову якість продуктів та послуг, змогли удосконалити внутрішні процеси, змогли віднайти більший сенс у своєму існуванні, ніж орієнтація тільки на прибуток. І тепер мають намір пожинати плоди своїх вдалих рішень. 

Такий стан справ дуже надихає.

Крім цього, український бізнес "подорослішав" за останні два роки швидше, ніж за попередні 3 десятиліття. 

Фокус змістився на людей, бо без них складно уявити будь-який успіх. 

Лідери намагаються плекати здорові партнерські стосунки зі своїми працівниками, дбають про їхнє здоров’я, допомагають їм зберегти стресостійкість у часи сумнівів та непевності.

Водночас кожен хоче бути корисним для свого клієнта, а тому постійно досліджує та вивчає його смаки. Разом із партнерами є можливість стати однією рушійною зміною.

А ще, здається, організації в Україні почали виростати до викликів, з якими стикаються. 

Протягом останніх двох років лідери шукали рішень в умовах невизначеності та інвестували у речі, які складно виміряти за допомогою KPIs, тому що вони безцінні (до прикладу, життя і здоров’я своїх працівників). Саме це укріплювало їхній фундамент життєстійкості.

Саме такі результати показало друге дослідження життєстійкості організацій від One Philosophy. У ньому взяли участь 54 власники і керівники компаній, які поділилися своїми думками, цінними порадами та перевіреними практиками про те, як маневрувати під час кризи, але при цьому залишитись на обраному шляху.

Читайте також: Як зробити українців щасливішими? Рецепт для роботодавців

Крізь терни до зірок

Ключ до оптимізму в часи кризи – життєстійкість, особиста та організаційна. 79%  наших респондентів заявили про те, що планують надалі її розвивати.

Що впливає на життєстійкість? Згідно з методологією One Philosophy Resilience Radar, найбільш важливими є такі 6 чинників: 

• велика мета та принципи; 
• фахове управління інноваціями; 
• непересічна здатність змінюватися; 
• плідна взаємодія зі стейкхолдерами; 
• клієнтоорієнтованість;
• об'єднана спільною метою і цінностями команда.

На думку опитаних, найбільш вагомою у цьому ланцюжку є команда. Адже від кожного працівника, цінностей, культури лідерства та взаємодії залежить те, наскільки готовою буде організація до майбутніх викликів.

Водночас усе більше лідерів розуміють значення великої мети. Бо драйвить всіх нас мрія. Але недостатньо мріяти – потрібно діяти через стратегії та практики зі стейкхолдерами. Обдумано та впевнено.

Іншими запоруками життєстійкості, на думку респондентів, є гнучкість, здатність вчитися й швидко змінюватися, репутація, а також побудова довгострокових партнерських стосунків із клієнтами та партнерами. 

Лідери були інноваторами, бо постійно запроваджували нове.

Але гріє серце не стільки усвідомлення того, що робить нас сильнішими, скільки бажання наших респондентів зростати та інвестувати у свій сталий розвиток. 

Так, компанія Молокія планує розпочати з аналізу й розробки дієвого плану з посилення життєстійкості. В Укрпошті розвиватимуть інфраструктуру й автоматизацію процесів.

Сімейні бізнеси, такі як RedHead Family Corporation та члени Family Business Network, формуватимуть диверсифікований профіль менеджменту та рад директорів з урахуванням найкращих міжнародних практик корпоративного управління.

Український інститут покращуватиме управління інституційною репутацією, посилить партнерства і розвиватиме команду. 

Багато організацій, як-от EY, Multiplex, Dell Technologies, бізнес-школа УКУ, передусім фокусуватимуть увагу на талантах працівників та їхньому психічному здоров’ї. 

А в фармацевтичній компанії Darnitsa Group ставки роблять на людинократію та розширюють можливості для бізнес-підрозділів, щоб перетворити працівників на підприємців.

Ми – успішні, бо...

Наш світ уже навряд чи повернеться до тих заводських налаштувань, які були під час пандемії. Контекст змінився докорінно. 

Сьогодні недостатньо перейти на віддалений чи гібридний формат роботи, щоб вберегтися від поширення вірусу, як і недостатньо забезпечити своїх клієнтів дешевшими товарами чи безплатною доставкою. 

Ми живемо у складному світі, де немає простих рішень.

Тому проблеми та виклики, які переслідують нас щодня, потребують нового способу мислення. Нової планки морального лідерства. На різних рівнях і в різних сферах одночасно. 

Після темної ночі завжди приходить світанок. Але інколи його не треба чекати всю ніч, інколи треба стати світлом, щоб допомогти тим, хто поруч, перейти темряву. 

Читайте також: Ветеранський бізнес в Україні: виклики і можливості

То як бізнесу стати тим світлом у постпандемічному світі?

Аби краще зрозуміти, наскільки успіх трансформувався в головах наших респондентів, поділюся їхніми думками. 

Юрій Филюк, СЕО та ініціатор проєкту Промприлад. Реновація, не уявляє успіх бізнесу без соціального впливу: 

"Бути успішним у постпандемічному світі бізнесом – це орієнтованість на соціальний вплив, без цього я не вірю у перспективи жодного бізнесу навіть у середньостроковій перспективі. Прийшов час для лікування цієї планети, спільної роботи над викликами".

Водночас Владислав Мороз, віцепрезидент та генеральний директор Novo Nordisk Україна та Молдова, впевнений, що бізнес має бути інновативним: 

"Успішна компанія – це та, яка продовжує зростати не лише попри, а й завдяки кризі. Проходячи крізь кризу і знаходячи відповіді на запитання, ми стаємо сильнішими, як люди і як організації в цілому".

А для Сергія Гусовського, партнера і засновника Ресторанів Гусовських, маркерами успіху є етика та принциповість: "Успішний – це не той, у кого просто класна EBITDA, а той, у кого етичні норми є фундаментом діяльності".

Пандемія дала нам зрозуміти, що ми всі в одному човні. Тому не дивно, що для Ігоря Бєди, віцепрезидента бізнес-групи GlobalLogic у Європі, успіх – це бути поруч: 

"Це, мабуть, залишатися поруч із клієнтами і працівниками. Поруч – це розуміти, що їм потрібно зараз. Поруч – це турбуватись про них".

На основі відповідей наших респондентів ми виділили 7 ключових факторів успіху в постпандемічному світі:

1. Відповідальний капіталізм. Потрібно усвідомлювати свою відповідальність перед командою, клієнтами, партнерами та громадою. Генерувати не лише прибуток, а й соціальний вплив для країни чи світу. Розвивати бізнес на принципах сталого розвитку й братися за справді великі проблеми – нерівність, кліматичні зміни, дезінформація, доступ до якісної освіти тощо.
   
   
2. Етика і принциповість. Триматися за велику мету та цінності. Моральне лідерство. Не йти на компроміси з совістю. Бути етичним. Формувати систему сенсів навколо себе.
3. Відкритість до непередбачуваного. Бути адаптивним, готовим до невизначеності, нових викликів і катаклізмів. 

4. Пошук можливостей. Вміти за будь-яких обставин знаходити нові можливості. Диверсифікувати діяльність. Зростати попри кризу і не боятися експериментувати.

5. Швидкість у діях і вдумливість у важливих рішеннях. З одного боку, потрібно діяти швидко, експериментуючи і шукаючи нові рішення. Ще швидше, ніж до пандемії. З іншого боку, варто прийняти повільність зміни культури і враховувати її в очікуваннях та рішеннях.

6. Цінність стосунків. Плекати cпівпрацю серед своїх працівників, клієнтів і партнерів. Вибудовувати довіру. Бути поруч.

7. Реалістичний ідеалізм. Бути реалістом, але не переставати мріяти масштабно. Мати волю до перемоги. Вірити, що без нас цей світ не стане кращим.

І наостанок

Пандемія стала локомотивом, який потягнув за собою всі інші вагомі зміни. Ті, хто приєднався до цього потяга змін, продовжує працювати над своєю життєстійкістю. Продовжує задавати нову планку буття в Україні. Продовжує плекати суспільство, яке здатне стати кращим і вирішити все більші спільні виклики. І це не може не тішити.

Наталія Попович