Закон 5572, авторські роялті або чому так "кричить" Руслана!?

• 90ті – початок побудови схем та 20 років дружби 
• Пірати борються з піратством
• Міжсобойчик, або як під "наглядом" держави привласнюють ОКУ та зібрані роялті
• Законотворчість "від Долінського"
• Долінський і Нікін: "екватор" захоплення ринку
• Закон №2415 та продовження про сучасні реалії реформ авторського права….. 

Публікую цей допис і розумію, що ще 2 роки тому така публікація здалася б мені абсурдною навіть у категорії злого тролінґу, але, на жаль, не до жартів. 

Щоб підняти Руслану на галас, потрібно спробувати зазирнути у підвали авторської сфери і розповісти, чому авторські винагороди не доходять до справжніх адресатів та змінити чинні сьогодні схеми на ринку збору роялті, які цементуються і тримаються в секреті останні 20 років.

Насправді, таких спроб було багато з боку різних авторів чи громадських діячів, проте, кожного разу у ключовий момент ніби хтось вмикає свого основного "героя" і  з прапором та рупором з’являється Руслана. А далі – високі промови перед тими, кого тримають за малюків: компліменти депутатам, пусті обіцянки артистам і зрада у фейсбук.

Знадобились роки спостережень, кропіткого вивчення газетних публікацій, реєстрів, ухвал суду, кримінальних проваджень, телепередач і статей у ЗМІ, проведення зустрічей з очевидцями подій, щоб на розсуд читачам надати відповідь зрозумілу, більш-менш аргументовану і самому зняти "рожеві окуляри".

Далі буде цікаво…, на жаль.

"…окрім співачки Руслани… до складу робочої групи при Мінекономіки з подачі Руслани… увійшли лише директори трьох структур: Г. Бережний (Асоціація музичної індустрії), О. Гуменчук (Українська ліга музичних прав), П. Калениченко (Український музичний альянс)". (йдеться про структури, підконтрольні директору і засновнику компанії "Комп Мьюзік" – Долінському Олегу, в подальшому, партнеру на сьогодні сумнозвісного Нікіна Олександра)

"Слід зазначити, за затвердження саме такого тендеційного складу було єдиною помилкою Прем’єр-міністра. Повторюю, що помилка ця – на совісті п. Руслани.", – із стенограми засідання слухань у комітеті ВР з питань науки і освіти 2009 року, промова Заїки П. В. першого заступника голови Національної всеукраїнської музичної спілки.

Це була перша глава поглинання авторської сфери в непроглядну пітьму. В прелюдії цієї п’єси, під назвою "Кому дістануться Роялті", відбулось зведення Руслани на п’єдестал розбудови в Україні авторської сфери особами, які і сьогодні ховають за ширмою "посла чистої енергії" мільярди авторських винагород.

Так Руслана стала учасником засідань комітетів ВРУ, круглих столів та зборів з реформування сфери інтелектуальної власності в Україні останніх десятиліть.

Ось її тодішній послужний список:

1. З найактивнішою позицією займала поважні пости в Авторських радах у:

• Державному підприємстві (організації) "Українське агентство з авторських і суміжних прав".
• Громадській організації авторських і суміжних прав ГО УААСП (від моменту утворення до 2019 року).

     2. Є співзасновником Приватної організації "Українське агентство авторських прав".

     3. Через сімейну юридичну особу ТЗОВ "Люксен":

• квазічленкиня фактично керованої Долінським О. "Асоціації музичної індустрії України" – неофіційного представника  IFPI в Україні (Міжнародної федерації музичної індустрії). 
• співзасновниця, членкиня та президент Громадської спілки "Автори і Видавці", яка керована директорами, що пов’язані з Долінським О.: так, сьогоднішній директор цієї ГС Малиновський В. разом з Долінським є співзасновниками Громадського об’єднання "Платформа Музичних Видавців України", Павло Калениченко підписант від даної юр. особи і одночасно директор ГС УМА та ГС КАМП (засновані компаніями Долінського О.), а сумнозвісний Нікін О. з самого початку займав в ГС "А і В" пост одного з директорів, а потім ще місяць після гучного затримання СБУ, 29 жовтня 2021 року.

Далі – про все детальніше.

 Руслана Степанівна Лижичко – народна артистка України, переможниця Євробачення у 2004 році, народний депутат 5 скликання (2006–2007 роки)…

 "…Валєра, повір мені, Олег Долінський мій друг, він багато для мене зробив, я завжди буду на його боці", –  сказала мені це Руслана особисто влітку 2020 року.

Відтак, констатуємо 20 років дружби між Русланою та Олегом, що рідко зустрінеш у наші часи, але який результат цієї дружби? Щоб відповісти на всі ці питання, потрібно розкрити певні історичні дані.

Дев'яності

Олег Анатолійович Долінський, розуміючи перспективи, заклав перші цеглини "авторського бізнесу" ще на початку 90-х років. Його компанія "Комп" непогано розвивалася з часів активного продажу на ринку аудіокасет.

Розвивалася переважно шляхом перепродажу ліцензій від EMI на випуск повних музичних альбомів з каталогу цього мейджора – альбомів, які, як розповідають, нерідко поширювалися на ринку шляхом сумнівного перепродажу субліцензій на окремі пісні з метою випуску міксованих альбомів, що авторами, зрозуміло, не узгоджувалося.

Звичайно, на ринку були й конкуренти, які в майбутньому нерідко ставали хто партнерами, а хто подільниками. Але, у ті часи усі конкурували з усіма, хто більше продасть тих касет. Репертуар таких міксованих альбомів здебільшого істотно між собою повторювався.

Попит на нові композиції був шалений, але цілі платівки дробились, окремі пісні перемішувалися з попередніми чи іншими піснями і люди купляли значною мірою одне й те саме двічі та тричі.

Так виникали тодішні збірники: ми всі їх пам’ятаємо. Так фактично посилювалось піратство, оскільки відбувався неконтрольований, передусім ліцензіатами мейджорів чи за їх субліцензіями, випуск збірників різними компаніями і, як наслідок, несплата правовласникам і авторам належних винагород, приховування прибутків, розвиток піратських мереж…

Контроль був тотально відсутній, а сам автор, звичайно, ніколи цим контролем не буде займатись, тим більше автор із закордону. Адже всі довіряють своїм представникам, не здогадуючись про мільйонні тиражі.

Згодом, попит на касети, а потім на диски поступово зникав. Починалась нова ера – ера цифрових технологій і, паралельно, розбудова забезпечення сфери інтелектуальної власності. Потрібно було всім адаптуватись.

З’являвся деінде умовний державний контроль (4 квітня 2000-го року Постановою Уряду №601 створено Державний департамент інтелектуальної власності у складі Міносвіти), розвивалася законодавча база, запозичувалась світова практика цивілізованих у музичній царині відносин.

Але, тільки із офіційних статистичних даних, в період, допоки попит на касети повністю не впав, а це 2001–2004 рік, обсяг продажу маркованих (легальних!) аудіо- і відеокасет складав 120 млн копій, що тоді становило оборот тільки суміжних прав з такої реалізації не менше 500 млн грн (журнал інтелектуальна власність, №1., 2007 рік).

Комп

На початку 2000-х, Олегу Долінському, непублічній, але досить відомій сьогодні особі в колах сучасного шоу-бізу, засновнику вже нової компанії Комп Мюзік, а потім і Комп Мюзік Паблішинг, звалився джекпот, про який він і сам спочатку й не здогадувався. Без докладання будь-яких зусиль, йому дісталися в управління права на пісні Руслани, маловідомої на той момент співачки.

Використовуючи вже тоді напрацьовані на касетах свої зв’язки і вже будучи членом ІFPI, Олег долучився як партнер до роботи її продюсера Олександра Ксенофонтова і, наприклад, у 2003 році вибив для Руслани нагороду від iFPI, усунувши "Океан Ельзи", як номінанта на платиновий альбом, продажі якого були реально вдвічі більші за "Дикі танці" Руслани.

Поступово ці стосунки перетворились у міцну дружбу і, подейкують, спільний бізнес. В майбутньому, ІFPI буде десятиліттями потужно намагатися впливати на законодавчий процес в Україні, впроваджуючи інтереси саме фонографістів (тиражувальників), а не авторів України і світу, а відстоювати ці інтереси в кабінетах чиновників буде Руслана.

Про лобіювання компаніями "Долінського" своїх інтересів за підтримки ІFPI йшлося на Парламентських слуханнях 2007 року (Капіца Ю.М., НАН України).

Повернемось до хронології подій.

Після прийняття Урядом у січні 2003 року Постанов №71 і №72, якими запроваджувалися ставки винагород (роялті) у публічній сфері, компанії-"тиражувальники" почали декларувати, що саме вони мають повноваження на збір винагороди своїх закордонних контрагентів за використання "їхньої" музики в цій публічній сфері (ресторани, радіо, телебачення тощо).

Долінським О., його партнером Клімом Едуардом (Лавіна Мьюзік), а також іншими "тиражувальниками" були утворені нові структури, такі як об’єднання підприємств: УМА (Український музичний альянс) для розвитку саме рекордингу (відповідно до свідоцтва), та згодом УЛМП (Українська ліга музичних прав), і які в подальшому будуть просуватися "Русланою", як публічним авторитетним тараном.

Далі утворювалися нові структури "Долінського" та інших, фігуранти в майбутньому численних кримінальних справ: "Дім авторів музики" (ДАМВУ), члени "Асоціації Музичної Індустрії України" (неофіційний представник ІFPI), Асоціація "Агенство захисту майнових прав", "Вендор мьюзік" тощо., і пройдуть ці структури шлях беспрєдєла у монополізації і поглинанню в тінь ринку авторських прав. 

В більшості компаній директорами на довгі роки стануть висуванці О. Долінського: Павло Калениченко, Олексій Гуменчук, Ігнат Бережний, Юрій Ховхун, а бенефіціаром цих структур буде зокрема його дружина Інна Долінська. 

Поруч будуть йти, Богдан Гловацький, Віктор Малиновський, Олег Левченко, які будуть стрибати між компаніями і періодично займати посади в цих компаніях, в Державному підприємстві авторських і суміжних прав або комісіях з акредитації, або представляти інтереси на зборах, тощо. 

Про кожну особу і компанію – далі буде.

Глава – "Пірати борються з піратством"

Вже тоді, у 2003 році, Держдепартамент інтелектуальної власності без фахової перевірки надав створеним об’єднаннями підприємств УЛМП та УМА "Долінського" – статус ОКУ – організацій колективного управління майновими правами авторів, виконавців, виробників фонограм (відеограм) та навіть (!?) організацій мовлення.

Це прямо суперечило Закону України "Про авторське право і суміжні права", в якому визначено, що право утворювати ОКУ надається виключно авторам або іншим суб’єктам авторського права, так само, суб’єктам суміжних прав, але точно не "приватним підприємцям-тиражникам з 90-х", які відносяться до категорії користувачів прав цих суб’єктів і, навпаки, мають як користувачі музики сплачувати авторам винагороду, а не здійснювати збір такої винагороди з інших користувачів, що дозволяє статус утворених ними ОКУ.

Бо саме автор чи його правонаступник є власником результатів творчості автора, і тому тільки такі суб’єкти авторського права і, аналогічно суб’єкти суміжних прав мають повноваження утворювати ОКУ, що закріплено законом. Про це зокрема було сказано в листі Міністерства юстиції від 30.04.2003 № 30-9-3521 на доручення Уряду про перевірку на відповідність до закону статутів, зокрема згаданих ОКУ.

Але, під тараном і прикриттям "певних співаків", в корумпованій державі, як виявилося, можливо все і, врешті, для УЛМП, УМА та їх засновників-"НЕсуб’єктів"  все тоді обійшлося. 

Наступний етап – намагання усунення з ринку інших ОКУ, що утворені національними авторами, виконавцями, виробниками фонограм, отримання певного контролю над Державним підприємством авторських і суміжних прав і штучне перетягування або урізноманітнено запрошення відомих українських виконавців вищезазначеними фіз- і юрособами з "кола Долінського" (тиражувальників) у їх каталоги, як так званих, субвидавців.

Ще раз звертаю увагу, що ці "субвидавці"  одночасно і були засновниками новоутворених "підприємницьких" ОКУ, що й сьогодні нерідко утримують цей статус з порушенням закону.

Вже в найближчому майбутньому, про що ми ще поговоримо, цих всім відомих артистів, із зав’язаними очима, будуть залучати ставити свої підписи під зверненням Руслани до Прем’єр-міністра Ю. Тимошенко з вимогою "Навести порядок в інтелектуальній сфері" під виглядом боротьби з піратством. 

Вже з 2003 року Департамент інтелектуальної власності відмахується від листів і запитів українських творчих спілок, українських митців та інших ОКУ, утворених саме авторами, стосовно появи і діяльності на ринку УМА та УЛМП.

2005 рік: нарощування "тиражниками-субвидавцями" в своїх кишенькових ОКУ обсягу Black Box – це суми грошей, які не знайшли або буцім-то не знайшли законних субєктів-отримувачів, і тому не були виплачені авторам, в тому числі закордонним, і, як невитребувані, потім "розділялись" компаніями і людьми "Долінського" за власними методиками.  

Все починається з користувача, який сплачує і разом з грошима періодично відправляє звіти за використані твори, за якими розподіляються гроші адресатам (авторам): принаймні, саме так передбачав закон.

Але, об’єднання підприємств "Долінського", наприклад УЛМП, дивним чином отримавши статус уповноваженої/акредитованої на збір роялті ОКУ, проводить активну роботу по всій території України, різними способами змушуючи користувачів, які, наприклад, мали договори з іншими ОКУ, так само уповноваженими (акредитованими), перепідписувати договори на себе, і в додатках до договору, які ніхто не перевіряє, зазначаючи зокрема наступне:

• "Сторонами согласовано, что ЛИГА (УЛМП) будет распределять полученное от Компании вознаграждение (роялти) в соответствии с отчетами сетевых украинских радиостанций. При этом будет считаться, что Компания (кафе) выполнила свои обязательства в соответствии с Договором и не обязана присылать ЛИГЕ (УЛМП) соответствующий отчёт" – пункт із додатку одного із договорів 2005 року. 

Звичайно, "ресторанам" таке подобається: менше роботи. "Натягувати" саме звіт від певних радіо, на "те", що нібито пролунало в ресторані – це ініціатива тодішнього директора УЛМП Олексія Гуменчука та Павла Калениченка – тодішнього директора УМА, а сьогодні, тихенького керівника вже кількох структур "Долінського". 

По-перше, цей "винахід" незаконний, але, незважаючи на численні звернення до Департаменту інтелектуальної власності, на ці порушення тривалий час формально не зверталася увага, хоча у Департаменті всі все розуміли, що стане очевидним лише згодом.  

По-друге, ніколи масово в ресторанах і кафе не звучить те, що лунає в ефірах радіо: там переважно свої, кардинально інші плей–листи.

По-третє, кожен отриманий платіж можна як "натягнути" на "підходящий" радіозвіт, так і загнати в Black Box, бо звіту користувача фактично не існує. Все на розсуд кінцевих беніфіціарів, що заснували собі кишенькові ОКУ, які щоквартально вирішують, як краще використати накопичений бюджет. Можливо, за ці гроші буде необхідно втихомирити певних артистів, а можливо, тре краще заліпити очі чиновникам з Департаменту інтелектуальної власності, а можливо, треба прокачувати судову практику на користь "тиражників", а можливо, здійснити мрію і поїхати на океанську рибалку…

Весь цей час, єдиний правовий і публічний супротив розгортанню тіньових схем здійснюють очільники національних творчих спілок та такі митці як Олександр Злотник, Анатолій Матвійчук, Павло Зібров, Віктор Павлік,… член Національної спілки театральних діячів та керівник виконавсько-авторської ОКУ "Оберіг" Сергій Ступак та інші.

Олег Долінський, розуміючи, що Оберіг є небезпечним супротивником і що в правовому полі, і навіть по-юридичному "беспрєдєлу" його усунути з ринку важко, бо за організацією стоять відомі автори, а діяльність організації максимально прозора, про що свідчать результати числених перевірок, запускає брудну кампанію по дискредитації Оберіг, а саме:

1. УМА та УЛМП під будь-якими приводами не приймають від Оберіг зібрані гроші своїх правовласників, одночасно прокачуючи в ЗМІ і в приватних розмовах серед виконавців та авторів інформацію про те, що "вони" не отримують грошей, бо нібито Оберіг не платить. 

Розуміючи це, Оберіг 2006 року, увага, подає в суд, на те, щоб рішенням суду змусити "ОКУ Долінського", з якими були укладені відповідні договори!, прийняти гроші і виплатити їх виконавцям та іншим правовласникам (у тому числі, іноземним), яких представляють УЛМП і УМА (нонсенс просто і про це майже ніхто не знає). 

2. Під "соусом" неотримання від Оберіг грошей, з’являються скарги від членів "Асоціації музичної індустрії України", що утворена зокрема родинною компанією Люксен (Руслани і Ксенофонтова), Лавіни Мьюзік (Едуарда Кліма) і Комп Мьюзік (Олега Долінського) та інших "субвидавців" – до IFPI, яку, як міжнародний важіль, включив Долінський (що він неодноразово робив як до, так і після), а незабаром ще й Російська фонографічна асоціація (регіональний представник IFPI).

Ці дві  нібито різні асоціації відправляють листи-скарги щодо Оберіг на Дмитра Табачника, тодішнього гуманітарного Віце-прем’єр-міністра України, який на обидві ці скарги миттєво видає по дорученню КМУ (а було ще й третє …) із завуальованою вимогою виключити спільноту музикантів "Оберіг" з реєстру ОКУ, а право збирати дані винагороди залишити фактично лише за УМА та УЛМП, нагнувши таким чином Департамент інтелектуальної власності, який врешті й приймає в останні дні 2006-го відповідне рішення. Лист від IFPI був підписаний регіональним представником цієї Федерації Стефаном Кравчиком, тим самим, що вручав Руслані нагороду. 

Станом на кінець 2006 року, на ринку залишається три акредитованих (тоді називались уповноважених) ОКУ: Державне підприємство авторських і суміжних прав, що здійснює збір винагород в авторській сфері і у сфері приватного копіювання;  об’єднання підприємств УМА та УЛМП які, за поясненням Департаменту інтелвласності, усно поділили між собою суміжну сфери збору винагороди виконавців і виробників фонограм (а Департамент письмово затвердив акредитаціями): УМА – публічне сповіщення (телерадіомовлення), а УЛМП – публічне виконання (кафе, бари, ресторани, тощо).

При цьому, УЛМП здійснює розподіл зібраних грошей на підставі звітів, які отримало УМА: натягує плей-листи радіо на всю сферу власної діяльності!!! Щодо УМА, там також для розподілу усіх зібраних грошей застосовуються лише ті самі підходящі плей-листи.

На цей момент, обидві ці приватні компанії мають значною мірою спільних засновників незрозумілої суб’єктності та невідповідними профільному законодавству статутними повноваженнями. Адже, обидві ще у 2003 році, отримавши статус ОКУ, того ж року наразилися на вимогу Мінюстиції щодо внесення змін до своїх статутів.

Та, як з’ясувалося з приписів Департаменту інтелвласності у березні 2007 року, ця вимога Мінюстиції належно так і не була виконана. Як бачимо, цей Департамент чотири роки закривав на це очі, і тільки після Парламентських слухань 27.03.2007 року, зазначена вимога була ним підтверджена з терміном виконання до 27 квітня 2007 року (дали один місяць).

Проте, як свідчать наявні документи, наприклад станом на 9 листопада 2007 року (через 6 місяців), перелічені організації вимогу так і не виконали, а державні санкції відсутні і по сьогодні. Це все ознаки системної корупції.

Найбільша на той час громадська спільнота ОКУ "Оберіг", яку очолювали Президент Олександр Злотник і Голова Сергій Ступак, що здійснювали найактивніший супротив діям "Долінського&Co", на підставі колективного звернення до Департаменту інтелвласності "субвидавців–тиражників", аналогічного вже згаданому їхньому зверненню до IFPI, була виключена Департаментом інтелвласності з реєстру акредитованих ОКУ за "типу зрозумілих" причин, про що на Парламентських слуханнях 2007 року і за результатами аудиту Уряду було зазначено як: "Департаментом створено непрозору систему прийняття рішень щодо визначення акредитованих організацій, що не враховує думку національних митців, для забезпечення прав яких вони створені".

Також на цих слуханнях, трьом ОКУ "Долінського" – ДАМВУ, УМА та УЛМП – вказано, що вони засновані ліцензіатами, а не суб ’єктами авторського права чи суміжних прав і неправомірно управляють майновими правами іноземних суб’єктів авторського права, а за даними аудиту, ЗМІ та опитуваннями творчих спілок, "діяли лише в інтересах своїх засновників і здійснювали розподіл коштів лише між ними."

Тоді у 2007 році "Оберіг" подасть в суд на дії Департаменту. На стороні Департаменту, цікавий момент, в судовий процес включиться Лавіна Мьюзік (Едуард Клім партнер Долінського і співзасновник УМА та УЛМП). Виснажений Оберіг врешті виграє суд, проте тільки в 2015 році. Це через 9 років.

Звичайно, вже пізно –  метастази "тиражувальників" розтягнуться по ринку, але Оберегу все ж поновлять статус акредитованої ОКУ, а в ухвалі Верховного суду зокрема буде зазначено: Отже, саме з вини цих організацій /ОП УМА та ОП УЛМП/, іноземні виконавці та виробники фонограм не отримали належну їм винагороду.

Ухвала суду ось тут

Міжсобойчик

Як "співпрацювали" УМА і УЛМП з перших років у статусі уповноважених ОКУ?

Умовно, кожна організація зібрала "мільйон". Потім, питомий шмат "свого мільйона" УМА сплачувало в УЛМП, а УЛМП  –  так само, в УМА. На виході, кожна організація виконала свою функцію: зібрала значно більше "мільйона" та істотно сплатила винагороду в іншу ОКУ, утримуючи свої відсотки за таку діяльність.

Фактично, гроші повернулись назад на рахунки тих самих організацій, але тепер ці гроші мають інше призначення. Якщо незрозуміло, повертаємось назад і згадуємо про звіти, Black Box і про те, ким утворені ці організації. 

Одночасно з цим, з Державного підприємства авторських і суміжних прав, в змові з керівництвом цієї організації та "сліпим" Департаментом інтелвласності Міністерства освіти, на грона утворених значною мірою одними й тими самим особами компаній або пов’язаних з ними організацій чи фізичних осіб, прямо чи опосередковано, під виглядом виплати роялті і не тільки, виводяться мільйони авторських винагород на рахунки таких компаній.

Так поступово роками, вже тоді, на глобальній мапі світу Україна перетворювалась на чорну діру, в якій зникають винагороди всіх авторів світу. Випадково чи ні, але саме у той період Україну вносять у сумнозвісний міжнародний чорний піратський "список 301".

Руслана з цих питань тоді і потім чомусь мовчить. 

Але вже перемогла на Євробаченні.  

2006–го була обрана народним депутатом від "Наша Україна" та за рік депутатства – жодної законодавчої ініціативи в сфері захисту авторських прав, і взагалі. Про це багато хто згадає через рік. 

У своїх висловлюваннях того періоду звинувачує в розкраданні авторських винагород всіх навколо, особливо Оберіг, звичайно, не згадуючи про компанії "Долінського". І одним із доказів цьому є запис програми на Шустер Live від 10.10.2008 року, під час якої заявила, що у царині збору винагород музикантів збирається начебто мільярд гривень, який ОКУшками розкрадається. Тоді, навішуючи з пальця висмоктані ярлики, Руслана явно не вбачала сьогоднішнього подальшого розвитку подій… 

Вже в 2006 році фахівці справді оцінюють потенційний український ринок авторських і суміжних прав на суму 1 млрд грн на рік. Та усіма українськими ОКУ разом декларується збір того року всього близько 30 млн грн. 

Йдемо далі.

В 2008 році на виконання доручення Прем’єр міністра від 13.09.08, було здійснено перевірку діяльності Державного підприємства авторських і суміжних прав та встановлено, що:

• З рахунків Державного підприємства авторських і суміжних прав в 2007 році авторські винагороди в сумі 12.7 млн гривень були переведені на рахунки Кримського банку Європейського розвитку і заощаджень, хоча депозитні ставки даного банку були нижчі за будь-який інший банк країни і який вже через півроку було ліквідовано. Гроші авторів були фактично втрачені. А відповідь, чому гроші авторів замість виплати авторам опинились на депозитних рахунків банків, не отримано досі.
• Також результатами перевірки було виявлено, що відбулась спроба рейдерського захоплення даного підприємства авторських прав, а саме переведення всіх авторських договорів, в тому числі міжнародних, на свіжоутворену Приватну Організацію "Українське агентство авторських прав" (УААП), яка дуже швидко отримала від Департаменту інтелектуальної власності статус ОКУ, і в засновниках якої присутні Комп Мьюзік Паблішинг (Долінський О.), Лавіна Мьюзік (Едуард Клім), Руслана Лижичко (вже не депутат) і, звичайно, на борт закинули необізнаних, проте відомих авторів, співаків, пару дружніх юросіб для прикриття та ваги. Це був довгий спланований процес.

Окрім цього, звичайно, було ще виявлено безліч порушень і неправомірно витрачених на господарські і поточні потреби мільйонів авторських грошей, про що буде відображено у звіті Головдержслужби від 8.09.08 №04-22/6-1074 і який було відправлено до Генеральної прокуратури. Врешті, рейдерське захоплення Державного підприємства авторських і суміжних прав було зупинено: все обмежилося втратою авторських 12,7 млн…  Покараних чиновників з Департаменту інтелектуальної власності чи Державного підприємства не було. Свіжоутворена Приватна організація УААП згодом була позбавлена статусу ОКУ.

Руслана, яка на той час була також в авторській раді цього державного підприємства, –  мовчить. 

Творчі спілки звукорежисерів, композиторів, інші громадські об’єднання митців продовжують правовий супротив, закидаючи листами держчиновників. 

Законотворчість  "від Долінського"

Вже через місяць після наведених подій, під приводом боротьби з піратством, Руслана звертається з відкритим листом до Прем’єр–міністра України Юлії Тимошенко з вимогою внести відповідні зміні до законодавства України та проханням заборонити діяльність певних організацій колективного управління, які начебто грабують українських авторів.

В листі, який всунули, також підписати необізнаним, ошуканим артистам, Руслана зазначає, що "з чужого творчества активно стригут купоны авторское обьединение "Оберіг", "Автор" и "Агентство охраны прав исполнителей" (газета Известия №7 от 9.10.2008). "Артисты заявили, что они не доверяют этим организациям и считают, что они не могут существовать  на этом рынке, представлять их интересы, забирать их деньги без их доверия…Лыжичко предложила назвать новый закон "Законом Русланы"" 

При цьому, у даному зверненні та інтерв’ю жодного слова про такі організації, як УЛМП чи УМА, ДАМВУ, КОМП, ЛАВІНА тощо… 

Чому Руслана не вносила на розгляд Верховної Ради зазначені зміни до законодавства, будучи народним депутатом України, співачка пояснила тим, що у Парламенті через політичні емоції рідко справи доходять до професійної діяльності. А наостанок, ще й додала, що її перебування в політиці "вбило" її бізнес.

Через 20 днів, 28.10.2008 року, Міністерством економіки було сформовано  робочу групу з питань інтелектуальної власності для удосконалення системи охорони та захисту авторських та суміжних прав на чолі з заступником Міністра економіки Близнюком А.С. 

До складу робочої групи увійшли, увага:

• Лижичко Р.С., Народна артистка України. 
• Бережной Г.В., директор Асоціації Музичної Індустрії (до складу якої засновниками входять студія "Люксен" Руслани Лижичко, "Комп Мьюзік" Долінського О., та "Лавіна Мьюзік" Кліма Е… і яка, в свою чергу, є неформальним представником ІFPI в Україні. В майбутньому, Бережной буде  членом трьох (станом на сьогодні) комісій з акредитації ОКУ у всіх передбачених законом сферах, хоча ІFPI  до сфер саме авторського права не має жодного стосунку.
• Гуменчук О.В., президент тої самої Асоціації Музичної індустрії (а також, до 2013 року, директор акредитованої УЛМП "Долінського").

"На засіданнях робочої групи були обговорені проблемні питання, опрацьовано та узагальнено досвід європейських країн та розроблені проекти відповідних актів законодавства, спрямовані на удосконалення діючої системи охорони та захисту авторських і суміжних прав". – згідно листа заступника міністра економіки Близнюка А. від 12.01.2009 року. Пізніше, до складу цієї робочої групи увійшов також П.А. Калениченко – Український Музичний альянс (УМА – "Долінського").

Повторюю цитату з початку моєї розповіді –"Слід зазначити, що затвердження саме такого тендеційного складу робочої групи було єдиною помилкою Прем’єр-міністра. Повторюю – помилка ця на совісті п. Руслани". 

"Згадаємо, чого вимагала від Прем’єра Руслана та дружні їй рекордкомпанії, зібравши підписи артистів на власному зверненні, оформлені на бланку власної Асоціації Музичної Індустрії? – Припинити діяльність п’яти (недружніх "тиражувальникам") організацій колективного управління. Але, замість цього, Прем’єр видала доручення, яким передбачено здійснити перевірку усіх існуючих ОКУ (в тому числі, УМА і УЛМП), і сьогодні, як ми бачимо, комітетські слухання проходять і за участю Уряду. Перевірка цих ОКУ відбулась не завдяки зусиллям цієї робочої групи (в більшості з поплічників Руслани), а всупереч цим зусиллям" – стенограма промови Заїки П.В. першого заступника голови Національної музичної спілки на засіданні комітету.

P/S – УМА і УЛМП "Долінського" все ж цієї перевірки уникнули, не надавши комісії відповідні документи…

9 липня 2009 року на засіданні Комітету ВР з питань науки та освіти на тему "Ефективність застосування законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав", Руслана, як таран, красномовно підкреслюючи свою відвертість і патріотичність, відстоювала Законпроект №3503 Нестора Шуфрича з рекомендаціями Дмитра Табачника, зміст якого, за словами експерта Лі Артура, прямо суперечить вимогам Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та порушувало статтю 22 Конституції України. 

Кілька цитат із стенограми згаданого засідання Комітету ВР:

• Лижичко Р. – "…Шуфрич не штовхає якісь емоції від себе. В даному випадку Нестор погодився, як мій давній друг, підтримати нас. Це людина, яка взялася пролобіювати нам цей закон. Ми на боці тих рекомендацій, які запропонував сьогодні Дмитро Табачник"
• Лижичко Р. – "Має бути кілька організацій колективного управління. І не треба над ними створювати спеціальні контролі" – як бачимо, Руслана сама собі суперечить, коли публічними зверненнями впливає на Прем’єра і хоче знищити ОКУ, яким вона типу не довіряє, а на комітетських слухання вже каже інше і вимагає зняти державний контроль, враховуючи можливі повтори урядових перевірок.
• Шуфрич Н. – "…мені було, до речі, великою честю і приємно стати автором законопроекту, який розробили саме виконавці… прошу до Доручень комітету додати одне: терміново законопроект 3503 подати на розгляд ВРУ".
•  Табачник Д. – "… і тому я пропоную конкретні речі,.. посилення боротьби з піратством. Тому що не будуть, не будуть із Міністерства освіти і науки бігати і по ресторанам, і по кабакам, і по кінозалам, і відеосалонам, і нічого вони не зберуть".
• Заїка П. – "Я не певен, що артисти, які дев’ять місяців тому формально підписали наміри окремих рекорд-компаній та бізнес-леді Руслани Лижичко (не плутати з артисткою Русланою), володіють цією інформацією. Шановні колеги, запевняю вас, що немає жодних причин артистам боротися з іншими артистами". "Що стосується музичних компаній, рейтинг тільки їм потрібен. Оскільки їх кишенькові ОКУ розподіляють винагороду тільки на десяток цих компаній під прикриттям авторитету відомих сьогодні музикантів, по мірі перманентної зміни складу першої рейтингової "п’ятидесятки" артистів, їхні доходи залишатимуться незмінними. Творче життя успішного артиста завжди коротше за існування успішної бізнесової компанії".

В стенограмі даних комітетських слухань (аж цілих 250 сторінок), яка доступна всім у мережі Інтернет, ще багато цікавого. І сьогодні, знаючи, як будуть розвиватись події далі, дуже цікаво перечитувати, як лише їм потрібне в закони проштовхували певні особи, які продовжують це робити і сьогодні і які готові зробити в майбутньому українського автора та виконавця зовсім голим і босим.

Звичайно, Табачник сам не буде з посади Міністра освіти часів Януковича, яким він стане вже через 6 місяців після цих слухань, бігати по ресторанах і змушувати користувачів сплачувати авторські винагороди у приватні компанії. Та, схоже, що вже тоді все було сплановано.

Це будуть робити колектори таких нових приватних компаній, як УЛАСП і ОКУАСП, тіньовим директором яких буде Олександр Нікін, довірена особа Табачника. Діяльність Нікіна буде прикривати його однокашник, друг Янов Олексій, який після призначення Табачника на посаду профільного Міністра одразу займе посаду очільника (першого заступника голови) Держдепартаменту інтелектуальної власності. 

Закон "Шуфрича – Табачника – Руслани" тоді не був прийнятий і всі повернулись до розробки нових законопроектів.

Долінський і Нікін: "екватор" захоплення ринку

Нікін Олександр Іванович – з фото у вишиванці, ще недавно, розповсюджував про себе статті, як про лідера музичного ринку. Його "лідерська" історія дійсно насичена подіями, судячи зі статей та коментарів в ЗМІ:

• Починаючи з 2000 років, подейкують, що брав участь у тіньовій корпоративній боротьбі за майно фабрики ВАТ "Нєга", м. Сімферополь. Потужне підприємство вже ліквідовано. 
• 2003 рік, як найнятий арбітражний керуючий, супроводжував тіньові схеми певних осіб з проведення взаєморозрахунків з ОАО "Укрнафта" перед контрагентами. Начебто, відмили десятки мільйонів. 
• В 2003 році в інтересах тих самих осіб, збанкротувало Держпідприємство "Балаклеяпромгеофизика", що належало НАК "Надра України",  яке було продано за 902 тис грн. А, в 2008 році його продали назад в НАК "Надра України" за 43 млн грн. Найнятого директора було вбито, та Нікін вийшов "сухим з води".
• Потім, в переліку згадується: банкрутство–дерибан корпуса на заводі ім. Малишева, ОАО "Серп і молот" та інших підприємств.
• 5 жовтня 2009 року Нікіна, на посаді заст. держкадастру в м. Харків, було затримано співробітниками  ГУБОП на хабарі в 5000 доларів та умовно засуджено на 2 роки.

Умовно засудженого Нікіна, скоріш за все, запрошує в Київ його друг Янов Олексій, який до державної служби очолював юридичну компанію IP&CConsult, що обслуговувала фірми, близькі до Табачників, і з подачі Янова, ще з непогашеною судимістю, але вже з багатим попереднім досвідом, Нікін спочатку як "сірий кардинал", зі слів директора ОКУ "Всеукраїнська Ліга Авторів" Миколи Сосновського, стає офіційним радником керівника Державного підприємства авторських прав, розказуючи, куди які гроші платити, набираючись досвіду і вивчаючи авторську сферу з середини. 

Один рік всередині Державного підприємства – і Нікін готує плацдарм до майбутніх подій.

Крок перший.

29.11.2010 року, з однаковими юридичними адресами, однаковими статутами, а головне – однаковими засновниками було утворено Приватну Організацію УЛАСП – Українську лігу авторських та суміжних прав та Приватну Організацію ОКУАСП – Організацію колективного управління авторськими та суміжними правами.

Засновники організацій – нікому невідомі і абсолютно непричетні до культурної індустрії приватні структури. 

Директором УЛАСП стає Нікіна Наталія Григорівна, дружина Нікіна О. яка одночасно є засновником і директором компанії ТОВ "Бізнес груп" (станом листопад 2021), що, в свою чергу, є співзасновником і УЛАСП і ОКУАСП. Все оформлюється на дружину, бо Нікін ще з непогашеною судимістю, і саме його дружина затверджує всі протоколи зазначених організацій.

Крок другий.

На наступний день, 30.11.2010 року, з кричущим порушенням чинного законодавства, в співзасновники УЛАСП входять акредитовані державою дві потужні музичні організації колективного управління УМА та УЛМП (Долінського). Йдеться про неприбуткові за законом організації, які в принципі не можуть щось засновувати взагалі.

Отримуючи статус ОКУ, вони можуть тільки збирати, розподіляти і виплачувати авторам їм належну винагороду. В цьому вся суть статусу ОКУ і ніщо інше не передбачено законодавством. Але система Міносвіти невипадково на все "закриває очі", бо цими "очима" є друг Янов.

Паралельно, Нікін в Державному підприємстві авторських прав консультує авторів, особливо нових, "допомагаючи" їм укладати договори саме з Приватною організацією ОКУАСП. Використовуючи можливість, заганяє таким чином в приватну компанію права наївних виконавців. ОКУАСП поступово готують приймати на свій "борт" все, що є в Державному підприємстві авторських прав, під приводом псевдоліквідації підприємства.

Від наступного кроку №3, у творчої спільноти "відняло мову".

20 січня 2011 року, уповноважені (акредитовані) державою організації, УМА і УЛМП (Долінського), які декларують на той час найвищу "репрезентативність" зі статусом ОКУ, які за законом і за статутом мають напряму збирати винагороди і виплачувати їх музикантам, утримуючи свій відсоток, а також найпотужніше у галузі Державне підприємство авторських прав, в один день укладають договори з Приватною організацією УЛАСП, передаючи "дружині Нікіна" своє право збирати зі всієї країни винагороди необмеженого кола творців. При цьому, нагадаю, ПО УЛАСП (Нікіна) на той день ще не є ОКУ, не утворена суб’єктами права за законом, не має акредитації (уповноваженості), не має нічого… А УМА та УЛМП (що утворені Комп Мьюзік, Лавіна Мьюзік і іншими) вже володіють дієвими, перевіреними роками механізмами збору винагороди. Відповідно, залучення посередника в їх діяльність, який не має ні досвіду діяльності у галузі, ні власної розгалуженої інфраструктури, ні значних фінансових ресурсів, – є абсолютно нелогічним.

Тепер гроші, які мали б йти в три згадані ОКУ, тепер підуть у приватну компанію УЛАСП, яка за свої посередницькі послуги згодом буде утримувати 30–50% комісійних. При цьому, на рахунки Державного підприємства авторських прав протягом наступного року УЛАСПом не буде сплачено ні копійки. 

Незначні виплати будуть тільки на рахунки УМА або УЛМП, які також мабуть будуть отримувати свою частку і як засновники УЛАСП (Нікіна), але про це музиканти не знають і до сьогодні.

Крок 4

Тільки через 4 дні після укладання цих кричущих договорів, 24 січня 2011 року, за підписом Янова, Держдепартамент інтелектуальної власності надасть ПО УЛАСП та ПО ОКУАСП статус ОКУ, таким дивно утвореним приватним організаціям вже викликає багато запитань і підстав для кримінальних проваджень.

Крок 5.

Підпорядковані О. Янову державні інспектори інтелектуальної власності починають заганяти користувачів (ресторани, бари) в УЛАСП, погрожуючи перевіркою власникам закладів на наявність ліцензійного "Windows". В день кожен інспектор мав укласти мінімум 2 угоди. За перший рік було перепідписано договори приблизно 10% всього ринку. 

Через 5 місяців, на міжнародній конференції з "Охорони інтелектуальної власності" 15.06.2011 року, Саміров К.О., обговорюючи європейську практику, зокрема, Директиву 93/83/ЄЕС, зазначить: "станом на початок 2011 року, утворилися передумови для взяття під контроль на загальнодержавному рівні функції збору винагороди авторів, виконавців та інших суб’єктів права, невідомими особами, за підтримки (іноді, офіційної, а, частіше, – неофіційної) Державної служби/Державного департаменту  інтелектуальної власності".

Трішки пізніше, у відповідному листі від 20 січня 2012 року, Генеральна прокуратура повідомляє Науково-дослідний інститут Інтелектуальної власності, що розпочинає перевірку з вищезазначених обставин. Разом з  податковою відбуваються численні перевірки, умовно, компаній як "Нікіна", так і "Долінського". За результатами перевірок, 14 травня 2012 року рішенням Департаменту інтелектуальної власності 3–7/3450 за підписом Янова, УЛМП (Долінського) позбавлена статусу акредитованої організації. 

Стосовно директора УЛАСП (Нікіна), порушено кримінальну справу за статтею 192 КК України "Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою". Результати розслідування невідомі і на діяльність перелічених організацій, як бачимо, це не вплинуло. 

Запити ЗМІ до Міністерства Табачника з цих питань, згідно публікацій в Інтернет, залишаються і досі без відповіді.

Руслана мовчить!

У Нікіна погашена судимість.

Долінський образився на Янова за позбавлення останнім УЛМП статусу акредитованої ОКУ і через своїх закордонних партнерів в жовтні 2012 року закидав Януковича листами від міжнародних організацій зі словами "Ми особливо занепокоєні останніми подіями в Україні, де легітимна організація колективного управління для звукозаписувальних компаній (УЛМП) була несправедливо позбавлена акредитації в той час, коли шахрайські організації продовжують функціонувати у співпраці з піратськими сайтами". 

В період з 2010 по 2013 рік керівники організацій  "Української ліга музичних прав" (УЛМП) та "Український музичний альянс" (УМА) при підтримці Громадської організації "Коаліції виконавців і продюсерів України", (в співзасновниках якої згідно відкритих реєстрів також Лижичко Руслана і її чоловік Ксенофонтов Олександр), помічені у виведенні коштів в розмірі 7 млн. грн. з рахунків ОКУ на свої особисті рахунки, – за "консультаційні послуги". За словами джерела, у Мінекономіки вважають, що ця сума – 7 мільйонів гривень – саме ті гроші, що призначалися для виплати правовласникам.

Посилання тут

Пікантна подробиця: у  УЛМП і "Коаліція виконавців і продюсерів України" зареєстровано однаковий номер телефону 044 2530168. 

Злодій кричить: "Тримай злодія!"

На сайті Асоціації Музичної Індустрії України (Долінський, Руслана та ін.), від 2.05.2013 публікується стаття, що Офіс торгового представника США вніс Україну, як найбільшого порушника авторських прав в світі, до так званого "списку 301". Підстав для прийняття таких рішень було зокрема "несправедливе, непрозоре управління" щодо збирання та розподілу авторських винагород для американських та інших правовласників".

Звичайно, співзасновники даної Асоціації, що утворена родинною компанією Люксен (Руслани і Ксенофонтова), Лавіни Мьюзік (Едуарда Кліма) і Комп Мьюзік (Олега Долінського) та ін. розуміють реальну ситуацію краще за будь-кого. Тому, у листах, що надходять від них до міжнародних організацій, які впливають на рішення при затвердженні урядом США "списку 301", наприклад до ІFPI, "чомусь" фігурує тільки об’єднання "Оберіг", якому окрім незаконного позбавлення статусу ОКУ, додатково, обманом безпідставно зіпсують репутацію на весь світ (інформація з листа заступнику громадської ради при Мінекономіки, голові комітету Чорнобаю О.В). 

В цей же час, в колективному зверненні творчих громадських об’єднань до Голови Держслужби інтелектуальної власності Ковіні М.В., вхідний номер №5459 від 12.03.2013 року, сказано: "…УМА та УЛМП (Долінського) впродовж років ігнорують вимоги статті 43 Закону "Про авторські і суміжні права"… розподіляючи кошти виключно між собою". 

Тут можна без слів: просто згадати все, повернувшись на початок історичних подій.

Але, далі теж буде цікаво.

В ході досудового розслідування, встановлено, що протягом 2013–2014 року Держпідприємтсво "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (у 2014 році перейменоване в Державну організацію) перерахувало Асоціації "Дім Авторів Музики в Україні" код ЄДРПОУ 33239342, надалі – ДАМвУ (Примітка: засновниками були ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг", ПП "Світова музика", ПП "Лавіна Паблішинг", кінцевими бенефіціарниими власниками були: Долінський О.А., Ляш О.А., Малиновський В.С., Клім Е.Є.) видавничу частку авторської винагороди (роялті), зібраної за 2012–2013 роки на загальну суму 6 590 086,64 грн., в порушення діючих правил розподілу та виплати авторської винагороди. Гроші авторів пішли по інших рахунках на нібито віртуальні "юридичні послуги".

Вказані особи через підконтрольну їм структуру, а саме Асоціацію "Дім Авторів музики в Україні", незаконно отримували роялті без її подальшої виплати суб’єктам авторського права. Важливий момент, гроші також проходили, через ТОВ "ЮЗАВ" ("Юридичний захист авторів та видавців"), яка, в свою чергу, є також співзасновником УЛМП (Долінського), де директором є Богдан Гловацький (третій, окрім Долінського та Милиновського, співзасновник згаданого вище Громадського об’єднання "Платформа Музичних Видавців України"), який в майбутньому стане також членом комісії з акредитації.

В цей час Руслана, в 2015 році на крилах Майдану, з високою промовою виступає на Антикорупційному форумі: "Подолати корупцію. Вбити дракона". 

Цитата Руслани: "Проблема корупції стала на шляху, коли ми просували Закон по боротьбі з піратством та Закон по авторському праву.
Я можу відверто сказати, що гроші мого друга Кузьми Скрябіна (Андрія Кузьменка), як і гроші Володимира Івасюка, успішно перетікали і досі перетікають в кишеню Дмитра Табачника. І я відповідаю за свої слова. Я знаю, що я говорю. Це лише на прикладі моєї рідної музичної індустрії. І це дрібничка в порівнянні з тим, які корупційні схеми гуляють в нашій країні." 

Повне відео тут

Кримінальне провадження буде внесене лише в 2016 році до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100090008081, яке відкрито по сьогодні. Потерпілих авторів, досить відомих всім, прикупивши кешем під розписку, змусили мовчати і справа лягла.

20 травня 2015 року відкрито чергову кримінальну справу №42016100000000712. Слідчим вказано що, службові особи Мінеконом, Державної організації авторських прав та Державної служби інтелвласності, зловживаючи службовим становищем … здійснюють перерахування авторських винагород на рахунки підконтрольних їм товариств з метою подальшого виведення грошових коштів у тіньовий сектор економіки.

За даними фактами через рік починається лавина обшуків у всіх компаніях, що запідозрені у таких діях, а це знову: "УЛМП", "ДАМВУ", ОП "УМА", ПО "УЛАСП", а також контрагентів УЛАСПа – субвидавців ТОВ "АВТОРСЬКЕ АГЕНСТВО "ЧЕСНА МУЗИКА", ТОВ "ЮНИВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН", ТОВ "ФАЛЬОСА ФЕМЕЛІ ФЕКТОРІ", ПП "МАРШАЛ РЕКОРДС", ТОВ "Катапульт Контент", ТОВ "МСМ.ЮА", ТОВ "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА", "УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА ВИДАВНИЧА ГРУПА", ПП "УКРАЇНСЬКА МУЗИКА", ТОВ "АДСАУНД", ПП "СВІТОВА МУЗИКА" тощо. Пов’язані, афілійовані або дружні між собою численні юридичні особи, багато з яких також в майбутньому увійдуть співзасновниками чи членами у вже спільні структури "Долінського&Нікіна".

З цього приводу "лідери руху розбудови інтелектуальної сфери", об’єднавшись, дадуть велику прес–конференцію в УНІАН 14.03.2017 року, де з "дитячими очима" будуть розповідати про абсурдні дії правоохоронних органів, що ніби дуже погано для України на передодні проведення чергового Євробачення. 

Зокрема, "права рука" Олександра Нікіна з розподілу авторських винагород в УЛАСП\ОКУАСП, продюсер Вадим Лисиця наголосить:

"Государство вместо помощи продюсерам, артистам, авторам навести порядок в этой сфере допускает такие действия, которые дискредитируют органы власти, потому что вместо того, чтобы помогать и способствовать развитию отрасли, они почему–то пытаются это остановить". 

Тим часом, Нікін активно нарощує оберти, направляючи всі грошові потоки на УЛАСП. Все те саме, що колись робило УЛМП. Практика надавати користувачами звіти поступово або знищується, або проваджується така, яка потрібна "Нікіну&Co". За гроші авторів, які утримуються від таких зборів, в УЛАСП розширюється штат юристів, які "заганяють" штрафами і судами користувачів в компанії "Нікіна".

Навколо нього починають небезкоштовно збиратися ті видавці (Долінський – один з них), які ще донедавна з ним воювали за гроші. Адже, окрім задоволення власних потреб, гроші потрібні для боротьби за авторів, бо чим кращий у видавця за ринковими показниками каталог творчого продукту авторів та виконавців, тим більший його пай в общаку "Нікіна". А, хто з тих, чия  музика на ринку об’єктивно використовується, проте вони "не у корита" –  гудбай…

Видавці знають, але мовчать перед авторами про те, що реально відбувається на ринку, "бо саме за це отримують гроші". До речі, чому вони називають себе видавцями чи субвидавцями –  прям питання!? Що саме вони видають (субвидають))), яким чином, якщо пісні створює і записує сам автор, а їм просто на аутсорс передає свої права разом із записаними піснями в управління, бо у автора немає власного штату менеджерів? Автор – наївний, як дитина: я був таким самим. Всі ми, автори і виконавці, роками співпрацювали з тими, хто,  по суті, якщо не особисто нас, то наших колег по цеху просто "обкрадав". 

Також в цей період, в 2016 році засновується компанія ТММ Юкрейн, директором якої стає Феоктістова Наталія. З повідомлень в Інтернеті, припускається що вона – цивільна дружина Олексія Янова. Це співпадає з тим, що "Нікін" одночасно користувачам пропонує укладати договори або з ним, з УЛАСП, де тариф за послугу доволі суттєвий, або з ТММ Юкрейн, яка пропонує каталог, проте й тариф менший.

Тобто, "Нікін" свідомо зосереджує увагу всього ринку саме на "ТММ Юкрейн"! Вже потім гроші йдуть (або не йдуть…) на рахунок УЛАСП. Так розвивається нова, ще одна, окрім вже існуючих, "прокладка". 

До речі, у відкритих реєстрах також спостерігаєтья зв'язок Долінського з однойменними ліквідованими компаніями ТОВ ТОВ "ТММ Україна", "ТММ Інтернешнл" тощо. 

В цей же рік, досудовим слідством встановлено, що керівник Державної агенції авторських прав, (де Нікін свого часу був радником, а Руслана – заст. голови Авторської ради), в змові з підлеглими, а також менеджерами фірми "Развитие 2012", вивели 14 млн. грн. авторських винагород на рахунок даної компанії, а потім з неї на рахунок "Українського професійного банку", який через кілька днів визнали неплатоспроможним.  

Особи, що є бенефіціарами  фірми "Развитие 2012", одночасно є членами ради директорів "Мілкіленд Україна". Авторські гроші пішли або на рятування банку, або на молочну продукцію: авторам вони більше не повернулись. Були відкриті кримінальні провадження, арештовані рахунки тощо. Ухвала суду ось.

З державного Підприємства авторських прав гроші виводились не тільки на "молочку" – як вампіри, до авторської винагороди присмоктались всі неліниві...

Руслана мовчить!

Але згодом, у тому ж 2016 році, на відкритому зібранні Державного підприємства авторських прав, про яке було повідомлено публічно лише за годину до його початку, Руслана повідомила наступне, про що також зробила публікацію у фейсбук:

• "Сьогодні відбулись на мій погляд безпрецедентні збори – збори авторів…Ті хто прийшли, – це ті, кому не байдужа доля української музики та української культури загалом. Мова йде про припинення надзвичайно наглого обкрадання авторів і корупції всеукраїнського масштабу…Я маю великий досвід в цьому питанні. Вже більше 10 років я борюся з піратством в Україні. В 2006 році будучи в Парламенті, я фактично дійшла до розвінчання цієї схеми". 

В майбутньому, в 2021 році, трішки за інших, незручних для Руслани обставин, в інтерв’ю Олесі Бацман вона скаже зовсім інше: "що відійшла від боротьби за авторське право ще в 2006 році". 

Також нагадаю ще раз, що за час свого депутатства Руслана не внесла жодної законодавчої ініціативи в сфері захисту авторських прав. До того ж, згідно даних з сайту  ВРУ, Руслана була відсутня на половині пленарних засідань. А у ЗМІ Руслана запевняє: " — Буквально мечем розмахувала з трибуни, коли були парламентські слухання". А наостанок, ще й додала, що її перебування в політиці "вбило" її бізнес".

Також нагадаю, УМА та УЛМП (Долінського), в той період, залишились єдиними ОКУ зі збору авторської винагороди в сфері суміжних прав, з Державного підприємства були виведені мільйони авторських грошей в тінь, та була спроба рейдерського захоплення цього Держпідприємтва через утворену зокрема й Русланою приватну організацію УААП, у контексті чого були порушені відповідні кримінальні провадження та проведені перевірки Генеральною прокуратурою з певними наслідками до встановлених осіб. 

Щоб згадати, повертаємось на початок статті, в період 2006 – 2008 роки.

Продовжую цитувати Руслану:

• "Чому я постійно згадую Табачника? Він хоч і не пов’язаний з більшістю ним створених організацій, але люди працюють на нього. Ми це називаємо "Ступак і компанія". Я хочу, щоб ці прізвища були оприлюднені… Дискутуючи на тему чому так погано сьогодні працює Державне підприємство дійшли до думки, що необхідно роздержавити цю організацію, як це зроблено у всьому світі. Має бути створена одна ОКУ, якій ми передамо всі свої права відкликавши їх в іншу і якій ми довірятимемо".  

Десь колись це все вже було. Все повторюється. Чергова порція маніпуляцій, довірливі автори, загальні збори, про які було оголошено лише за годину до початку (згідно коментарів музикантів під публікацією Руслани у фейсбук).

Це йшла підготовка утворених за десятиліття підконтрольних структур під новий законопроект "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і суміжних прав", до розробки якого активно долучаються всі учасники ринку. 

При профільному комітеті ВР (комітеті з питань науки і освіти) з метою переробки за рішенням ВР недолугої редакції законопроекту від Мінекономіки, створюється робоча група, яка формально налічує 102 особи, серед яких Долінський, Гловацький, Бережной, Калениченко...

Спостерігається спектакль, утворений з деструктиву і хаосу в обговореннях, в якому втрачається концентрація і увага нових політиків, які тільки приєднались до розбудови інтелектуальної сфери. Таких законів у світі – одиниці. Вони, зважаючи на істотну різницю в підходах до даної проблематики у різних країнах, істотно між собою відмінні і всі – щойно прийняті.

Тому, не доводиться дивуватися, що Закон вийшов трохи "сируватий". З цієї причини, маніпуляції, власне трактування букви закону, підміна понять – основна зброя "тиражувальників" в останні 3 роки.

Продовження (повну версію розслідування) читайте тут

Валерій Харчишин

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.