Як звільнити Україну зі сміттєвої пастки? 

Україна на порозі створення системи управління відходами, ключові елементи якої запозичені з європейської практики. Йдеться про законопроект 2207-1-д, який вже готується до другого читання. 

В разі його ухвалення, буде вирішено низку комплексних завдань, що допоможе розвантажити країну від непотребу та стати на шлях циркулярної економіки і розумного споживання. 

Законопроєкт вперше в історії України встановлює ієрархію управління відходами. 

Перша її сходинка – запобігання утворенню сміття. Адже уникати його накопичення набагато простіше, ніж потім з ним боротися. Це завдання досягається завдяки створенню більш довговічної продукції, ремонту товарів, що вийшли з ладу, виділення тих категорій відходів, які можна повторно використати.  

Підготовка до повторного використання відходів – наступна ланка в ієрархії управління. Її основа – роздільне збирання сміття за фракціями: папір та картон, пластик, скло, металобрухт,  біовідходи, відходи зелених насаджень, текстиль, небезпечні побутові рештки. 

Законопроєкт прямо забороняє змішувати різні фракції, аби полегшити їхню подальшу переробку. 

Важливо уніфікувати систему збору та зробити її обов’язковою. Тоді значну частину непотребу можна буде спрямувати на повторне використання. 

Рециклінг – ключовий елемент в ієрархії управління відходами. Це надання решткам продукції нового життя, після чого їх можна використати знову.  

На цьому базується циркулярна економіка за принципом "бери, виробляй, повторно використовуй". 

Читайте також: Делікатний бізнес. Як роблять туалетний папір в Україні

В законопроекті чітко прописані цільові показники рециклінгу та повторного використання. До 2025 року не менше 10% маси непотребу слід спрямувати на переробку, а до 2040 року – не менше 35%. 

Відновлення, за винятком рециклінгу – ще один елемент ієрархії. Переважно йдеться про реалізацію принципу "відходи – в енергію", коли сміття не просто спалюють, але продукують тепло і електроенергію. 

Законопроєкт 2207-1-д передбачає максимально безпечне спалювання, яке не нашкодить людям та довкіллю. 

Нарешті, видалення – остання ланка в ієрархії управління відходами. Це звичне для України захоронення сміття на полігонах. 

Читайте також: "У нас тут чайки, як на курорті". Куди везуть сміття з Києва і що з ним далі відбувається

Закон вимагатиме, аби кожен з них був оснащений системами захисту ґрунтових вод, знешкодження біогазу, контролю викидів в атмосферу, а також системами моніторингу стану довкілля. 

В тариф на захоронення включать всі матеріально-технічні, експлуатаційні, адміністративні витрати, а також фінансову гарантію його закриття та рекультивації. 

Законопроєкт вимагає, аби кожна громада чисельністю більше 150 тис. осіб визначила оператора муніципальної системи управління побутовими відходами. Саме він контролюватиме збирання, вивезення, відновлення та видалення непотребу. 

Також оператор укладатиме угоди з безпосередніми виконавцями послуг.  Мешканці будуть платити за тарифом, що включатиме в себе всі ці опції. Але якщо діятиме розширена відповідальність виробника, то витрати на управління їхніми відходами не закладатимуть в тариф.   

Планується створити мережу муніципальних пунктів роздільного збирання для різних видів побутових відходів. А залучення інвестицій в сміттєву галузь місцева влада стимулюватиме гарантією достатньої кількості ресурсів для функціонування бізнесу, а також прийнятним тарифом, що дозволить повернути інвестовані кошти. 

Місцеві чиновники зобов’язатимуться спрямовувати на рециклінг і повторне використання той відсоток сміття, що вказаний цільових показниках. 

Впроваджується розширена відповідальність виробника. Зокрема, за упаковку, елементи електричного обладнання, батарейки, вживані авто, шини, текстиль тощо. 

Виробники будуть об’єднуватись в організацію, яка нестиме тягар розширеної відповідальності, або ж робитимуть це індивідуально. Збір відходів своєї продукції, мінімізація їх негативного впливу на середовище, підготовка до повторного використання та переробки – основні завдання виробників.  

Організації колективної розширеної відповідальності тісно співпрацюватимуть з місцевою владою, аби отримати доступ до муніципальної інфраструктури. 

Держустанова, що регулює сферу управління відходами, надаватиме дозволи на їх збирання, перевезення, відновлення (у тому числі сортування) та видалення. Також вестиме реєстр підприємств, який буде частиною великої інформаційної системи. Вона допоможе оперативно відслідкувати джерело походження сміття, його власника, дані про збирання та обробку. 

По всій вертикалі від підприємства до держави розроблятимуть плани управління відходами. 

Національний план буде розрахований на 10 років з можливістю перегляду кожні 4 роки з дня набрання чинності. Таким чином, система працюватиме в прогнозованому поступальному режимі. 

Її забезпечать достатніми фінансовими ресурсами. Зокрема, за рахунок плати за захоронення непотребу, розширеної відповідальності виробника,впровадження депозитних схем збирання використаної продукції, оподаткування товарів, відходи яких спричиняють значний негативний вплив на довкілля. 

А найголовніше – за порушення законодавства про відходи існуватиме реальна відповідальність: дисциплінарна, адміністративна, цивільна і навіть кримінальна. 

Законопроєкт 2207-1-д покладає низку важливих функцій також і на Державну екологічну інспекцію. Зокрема, щодо контролю за тим, аби підприємства та місцева влада дотримувались вимог збирання, перевезення та оброблення сміття, подавали декларації про відходи, вели їхній облік, звітували та виконували відповідні плани і програми. 

Шлях від букви закону до втілення на практиці буде непростим, але ми усі мусимо його пройти, якщо хочемо звільнити Україну зі сміттєвої пастки. 

Андрій Мальований