Звітування партій можуть відновити. Але є одне "але"
На позачерговому засіданні Верховної Ради України, яке має відбутися сьогодні о 16:00, нардепи можуть підтримати низку змін до закону "Про політичні партії в Україні", зокрема – довгоочікуване відновлення обов'язку подавати до НАЗК квартальну фінансову звітність.
Безперечно, законопроєкт вирішить кілька критичних проблем, але й може створити низку нових. Цього можна уникнути, як саме – розповідаємо у матеріалі.
Вистраждане відновлення звітування з одним "але"..
Хоч такий обов'язок вже понад шість років закріплений у згаданому законі, нібито борючись із наслідками пандемії у березні 2020 року парламент дозволив політичним партіям не подавати фінзвітності аж до завершення карантину.
Так Україна стала єдиною країною у Європі, де у межах боротьби з COVID-19 законотворці надали партіям ексклюзивне право на невизначений період не подавати фінзвітності.
До прикладу, тим же законом передбачалися послаблення і для бізнесу, наприклад, у питаннях сплати податків та подання звітності. Відмінність у тому, що для підприємців такі послабленння були встановлені на дуже чіткий та короткий термін у кілька місяців, тоді як для партій відстрочку зробили аж до "закінчення здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Про ризики, пов'язані з таким формулюванням тексту закону, народних депутатів попереджав і висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради, але до нього не дослухалися.
Як наслідок, на наступні щонайменше півтора року звітування партій перетворилося у добровільну акцію.
Дані станом на початок жовтня 2021
Ситуація погіршувалася з двох причин.
По-перше, карантин триває суттєво довше, ніж можна було очікувати, й мало хто береться прогнозувати, коли він закінчиться.
По-друге, саморегуляція у самих партіях. Політсили, які орієнтуються на відкриті стосунки з виборцями, могли б подавати звіти і навіть певний час продовжували це робити (найімовірніше за інерцією, або не знаючи про зміни у законодавстві), втім з часом таке бажання у них зовсім зникло.
Іноді окремі звіти з’являлися, як-от поданий влітку звіт "Слуги народу" за передвиборчий третій квартал 2020 року, але глобально ситуації це не змінювало.
Водночас те, що на думку ініціаторів таких правок у законодавстві перешкоджало поданню звітності, не стало перешкодою для проведення місцевих виборів 2020 року.
Торік на рахунки партій надійшло щонайменше 1,4 мільярда гривень приватного фінансування й саме за ці кошти проводилися місцеві кампанії.
Походження абсолютної більшості цих коштів навіть через рік після виборів нам невідоме.
Не став карантин перешкодою і для освоєння майже 1,5 мільярда гривень державного фінансування, яке партії отримали у 2020 та 2021 роках.
Очевидно, що ситуація зайшла настільки далеко, що єдиним її вирішенням могло стати лише внесення змін до закону "Про політичні партії в Україні".
Заклики до парламенту відновити звітування лунали принаймні з осені 2020 року, а востаннє під зверненням до Ради з цього приводу підписалося майже чотири десятки громадських та журналістських організацій.
На позачерговому засіданні парламентського Комітету з питань правової політики 1 листопада нардепи підтримали правку про відновлення звітування.
Оскільки законопроект 5253-1 пройшов перше читання ще влітку, то сьогодні на позачерговому засіданні Верховної Ради такі зміни можуть бути прийнятими остаточно.
Відновлення звітування, безсумнівно, стане перемогою. Остаточною перемогою буде прийняття 93 або 99 правок, які передбачають не лише відновлення звітування, а й виключення пункту 5 Заключних положень закону "Про політичні партії в Україні", який і дозволяє партіям не звітувати. Інакше зараз отримаємо по 5-7 квартальних звітів від кожної партій і наступний етап – коли звітність стане необов’язковою.
Питання відновлення звітування є лише однією складовою законопроєкту 5353-1 й у версії законопроєкту, підтриманій у першому читанні, цієї правки взагалі не було.
Яких інших змін очікувати й остерігатися?
Законопроєкт 5253-1 є альтернативою до 5253, під яким підписалися представники усіх парламентських фракцій та груп.
Перший законопроєкт є прямим наслідком зупинки державного фінансування одразу для трьох політичних партій.
Таке рішення НАЗК (орган, уповноважений, серед іншого, на перевірку звітів політпартій) з жовтня 2020 року почергово приймало щодо Батьківщини, Голосу та Слуги народу.
У всіх трьох випадках Нацагентство мало серйозні запитання до квартальних звітів цих партій за перший та другий квартали 2020 року.
Якщо відкинути дипломатичні формулювання, то принаймні у частині випадків мова йшла про підозру на виведення держкоштів через оплату послуг, які надавалися не в повному об'ємі, або ж і взагалі не надавалися.
Наприклад, у випадку з Голосом йшлося про надання послуг з моніторингу на півмільйона, документальним підтвердженням яких були скопійовані тексти з сайту ОПОРи.
У випадку з Батьківщиною – про закупівлю на початку 2020 року за рахунок держкоштів поліграфічної продукції на суму, що у кілька разів перевищували витрати партії на поліграфію під час парламентської кампанії 2019 року.
В ході перевірки звіту партії НАЗК виявило, що два керівники осередків партії, які нібито підписували акти прийому-передачі такої продукції, у цей момент були за кордоном.
Водночас проблема не тільки у підозрах (хоч і обгрунтованих, на думку автора), але й і в самому законодавстві.
Список санкцій за порушення при використанні держкоштів зводиться до призупинення виплати держкоштів та до повного припинення державного фінансування.
Якщо держорган приймає таке рішення, то партія опиняється у вкрай складній ситуації, коли буквально в один день втрачає весь фінансовий ресурс на свою операційну діяльність. Крім цього, процедура оскарження рішення про зупинку може зайняти невиправдано багато часу. Щоправда, останнє компенсується тим, що такі справи розглядаються у сумнозвісному ОАСК.
У будь-якому випадку, за суттєве, але не критичне порушення партія може втратити держфінансування на роки вперед.
Але законопроєкт 5253 не передбачав ні встановлення пропорційних санкцій, ні чіткої справедливої і ефективної процедури зупинки держфінансування.
Натомість автори законопроєкту пропонували послабити спроможність НАЗК перевіряти фіктивність правочинів та ринковість наданих послуг.
Підтриманий у першому читанні альтернативний законопроєкт, зрештою, "забуксував" через суперечку його ініціаторів й правок до нього та серед членів профільного комітету.
Дискусія точилася передовсім довкола питання процедури зупинки державного фінансування.
Три засідання Комітету, де між читаннями мали розглядати законопроєкт, закінчилися нічим саме через це. А без вирішення долі цього законопроекту шанси відновити звітність були близькими до нуля, хоча саме на це був спрямований законопроєкт "Слуги народу" №4611, який ті зареєстрували ще на початку року.
Отримавши підтримку Комітету, цей законопроєкт зник з порядку денного за дискусіями довкола 5253 та 5253-1.
Зненацька Комітет з питань правової політики 1 листопада зібрав позачергове засідання цільово для розгляду цього законопроєкту та ще й з прицілом на прийняття остаточного рішення й винесення законопроєкту на друге читання вже наступного дня.
Такої раптовості не оцінила частина членів комітету, які також є ініціаторами поправок до законопроєкту. Очевидно, для прийняття законопроєкту з'явилася політична воля "монобільшості".
Водночас боротьба за текст законопроєкту ще продовжується і може перейти з Комітету в сесійну залу.
Позиція, яку відстоюють Олег Макаров ("Голос") та Сергій Власенко ("Батьківщина") полягає у тому, що рішення про зупинку держфінансування має приймати суд, а якщо НАЗК з таким рішенням не погодиться, то саме Нацагентство має його оскаржувати.
На практиці реалізація такої норми призвела б до того, що Нацагентство у потрібних ситуаціях не зможе вчасно реагувати на порушення, пов'язані з витрачанням держкоштів, якщо й взагалі зможе, адже розгляд таких справ мав би відбуватися все в тому ж "вовківському" ОАСКу.
Іншу позицію відстоює група депутатів зі "Справедливості" та "Слуги народу" (передовсім Олександра Устінова та Анастасія Радіна). Їхні пропозиції співзвучні та пропонують залишити прийняття рішення про зупинку держфінансування за НАЗК.
Водночас вони пропонують, з одного боку, чітку процедуру повідомлення партії про це та надання можливості ще до прийняття такого рішення надати додаткові дані. З іншого боку, партії отримають можливість оскаржувати такі рішення не в ОАСК, а у Верховному Суді.
Комітет підтримав позицію, що рішення про зупинку держфінансування, як це і було до цього, приймає НАЗК, втім передбачає, що НАЗК перед прийняттям такого рішення надає партії можливість надати пояснення, а НАЗК має додаткові 15 днів на їхній розгляд. Оскаржувати такі рішення партія може через суд у загальному порядку.
ЧЕСНО вітає повернення до питання відновлення фінзвітності для політичних партій та те, що повноваження зупиняти держфінансування все ж залишається за Нацагенством.
Ризики, яких ще можна уникнути
Водночас проходження законопроєкту має кілька ризикованих моментів.
По-перше, якщо окремі народні депутати будуть наполягати на своїх пропозиціях, то повноваження зупиняти держфінансування у НАЗК таки відберуть. Мотивації у цих нардепів багато, тому залишається сподіваттися, що такі пропозиції не матимуть достатньої підтримки в залі.
По-друге, 5253-1 містить кілька ризикованих правок, які у разі прийняття гарантовано матимуть негативні наслідки.
Одна з таких правок стосується можливості для партій отримувати пасивний дохід від депозитів за рахунок коштів державного фінансування.
В цій ідеї немає нічого поганого, але є "технічна деталь", яка робить таку норму небезпечною. Річ у тому, що ця правка передбачає, що кошти, отримані як відсотки з депозитів, не є держкоштами й на них не поширюються відповідні вимоги закону. І це також нормально.
Ризик полягає у тому, що не врегульовано, куди ці відсотки від депозиту надходять – на рахунок для отримання коштів державного фінансування чи на якийсь інший. Це створює ризик перемішування коштів держфінансування із відсотками, отриманими з депозиту.
Якщо такі кошти будуть у одному кошику, то розрізнити, яка транзакція була з коштів держфінансування, а яка – з інших коштів буде нереально. Як наслідок, отримаємо проблему, яка не потрібна ні партіям, ні НАЗК.
Друга проблемна правка стосується звітування партій щодо їхніх фінансових зобов'язань.
Якщо зараз політсили повинні звітувати про всі свої фінансові зобов'язання, то правка 24 нардепа Пузанова пропонує звітувати лише про ті фінансові зобов’язання, "строк виконання яких настав відповідно до умов договорів або інших правочинів".
Це створює ризик того, що не всі фінансові зобов'язання будуть прозвітовані, а виявлені кейси незадекларованих витрат пояснюватимуть тим, що строк виконання угоди ще не настав.
Остання, але не менш важлива правка, стосується Перехідних положень і пропонує де-факто легалізувати підкуп виборців та приховані витрати партій (відповідно і приховані внески).
Отримавши таку норму, партії навперебій будуть організовувати роздачу виборцям та установам всього, що може трактуватися товарами, роботами та послугами, спрямованими на запобігання виникненню, поширенню епідемій.
Очевидно, маски від партій – це найменше, що можуть поширювати під брендом політсили. Фактично, це може бути навіть та сама їжа. А чому ні? Ситий виборець – менш вразливий до епідемій.
ЧЕСНО вдячний парламенту за очевидне бажання закрити історію зі звітністю і прийняти законопроєкт 5253 у його якнайкращій редакції. Водночас закликаємо виключити із законопроєкту ризиковані і корупціогенні правки, а також пункт 5 Заключних положень, який і спровокував "відкат" реформи політичного фінансування на роки.
Ігор Фещенко
