Big Idea та ще 5 інсайдів для України з американського відрядження

На минулому тижні у мене був не лише Нью-Йоркський біговий марафон, але й марафон ділових політичних зустрічей з союзниками України у Вашингтоні – від відкритих офіційних до безлічі неформальних, але не менш важливих. 

Зустрілися з представниками Конгресу та Держдепу США, МВФ, Світового банку, а також української діаспори, Фундації Україна-США, Atlantic Council. Це дуже корисна вправа для будь-якого політика. 

По-перше, зустрічі з міжнародними союзниками на високому рівні вчать переходити від рутинних проблем на кшталт окремих голосувань до більш широкої стратегічної картини. 

Це ніби замість шліфування гвинтиків тобі треба за годину зустрічі зібрати весь автомобіль. 

По-друге, одразу є можливість зрозуміти пріоритети та "точки болю", які дуже часто не співпадають з нашим уявленням. 

Інсайд №1: масштаби сприйняття 

Наші міжнародні партнери сприймають деякі події в Україні більш гостро, ніж ми, та бачать набагато масштабніший ефект від них. 

Показовим прикладом була ситуація із закриттям Kyiv Post, новина про яку з’явилася якраз під час нашого перебування у США на минулому тижні. Тоді як більшість в Україні, я впевнений, або не знає про цей кейс, або не звернуло уваги, в США це питання обговорювали майже на кожній зустрічі. 

Для всіх, хто залучений до сфери американсько-українських відносин, це був гучний дзвіночок про проблему та зазіхання на свободу слова. 

Є питання, які виглядають однаково масштабно як в Україні, так і в США. Наприклад, запуск Північного Потоку-2 та пов’язані з ним безпекові загрози хвилюють наших американських партнерів не менше, ніж нас. Це хороший знак для України і дає надію на позитивне вирішення цієї проблеми.

Інсайд №2: основні проблеми 

У наших американських союзників є шорт-ліст ключових проблем, які хвилюють їх найбільше. Якщо узагальнити, це – свобода слова, парламентаризм як частина демократії і, що не дивно, надмірна концентрація влади без жодної системи стримувань та противаг. 

Ці три питання піднімалися майже на кожній зустрічі, навіть якщо вони і не стосувалися напряму внутрішньої політики України.

Насправді, по кожному пункту до України є питання. Взяти хоча б інцидент з тим, що нам як опозиційним депутатам влада намагалася заблокувати візит в США звичайними бюрократичними методами (фінансувати поїздку ми з самого початку планували самостійно, не за державний кошт, тож тут важелів впливу у влади не було жодних). 

Цей інцидент навіть допоміг організувати кілька додаткових зустрічей та слугував красномовним opening statement-ом, який характеризує поточну політичну ситуацію в країні. На жаль, не найкращим чином. 

Схоже, що поки по цих "трьох китах" до України будуть питання, діалоги з американською стороною будуть постійно до них повертатися.

Інсайд №3: асиметрія інформації

Виявилося, що навіть в епоху інтернету, онлайн ЗМІ та соцмедіа в україно-американських відносинах існує брак та асиметрія інформації. І цим користуються або принаймні намагаються скористатися наші політичні діячі. 

Як мінімум на двох закритих зустрічах нам розповіли, як деякі можновладці намагалися отримати підтримку під закон про олігархів шляхом дуже простої маніпуляції. І це майже вдалося, поки в останню мить американські візаві випадково не перевірили інформацію. 

Як не втратити довіру партнерів з таким підходом до переговорів, для мене абсолютна загадка.

Інсайд №4: рівень залученості 

Попри попередній пункт, в деяких українських питаннях обізнаність американських партнерів набагато вище, ніж навіть у нас. Наприклад, останні події з активізацією та концентрацією російських військ на східному кордоні України. Це було одне з найбільш турбуючих питань більшості наших зустрічей.  

Щоб відповідати, ми кожного ранку читали новини з цієї теми у ЗМІ, але іронія в тому, що це були американські ЗМІ. 

До останніх днів в українському інформполі було лише заперечення владою цієї інформації. Ми навіть почали перейматися, чи не закрили всі ЗМІ разом з Київ Постом.

Виглядало так, що у США скупченням військ біля кордонів України занепокоєні більше, ніж в самій Україні. 

Якщо у нас інформація тільки почала з’являтися в публічній площині, то в США цю тему почали активно обговорювати ще два тижні тому. 

Інсайд №5: місце України в адженді США 

Не варто очікувати, що Україна на першому місці у геополітичних інтересах США. На жаль, ні. 

Наразі наш імідж як країни в очах американських партнерів поки що непоганий. Під час зустрічей неодноразово відмічали прогрес у законодавчій сфері та позитивно оцінювали роботу Верховної Ради.  

Втім, як не прикро, проблема "пообіцяли і не зробили" залишається головною перешкодою для розвитку та підвищення довіри у відносинах між нашими державами. Це стосується і стратегічних питань, і роботи з міжнародними фінансовими установами. 

Зараз, наприклад, міжнародних партнерів дуже цікавить доля законопроектів щодо реформи корпоративного управління держпідприємств та реформа СБУ, які входять у перелік наших зобов’язань. 

Інсайд №6: Big Idea 

Наостанок про головне. У всіх зустрічах, які ми проводили і на яких говорили про відносини між Україною та США, відчувалася одна особливість, яка, на жаль, є перепоною до розвитку останніх. 

В українській адженді багато проблем, для вирішення яких нам справді потрібна допомога США – від військової агресії РФ до питання Північного Потоку-2. І всі діалоги між країнами ведуться навколо збільшення залученості та допомоги для України від союзників. 

Що є проблемою, так це те, що водночас у нас відсутня велика ідея. Ідея, до якої б хотіли бути причетні всі наші міжнародні партнери без виключення. 

Ідея, яка була б схожа на щось, починаючи від хрестоматійного "I have a dream" у США, та закінчуючи економічними проривами Сінгапура, Ізраїля чи ОАЕ.

Що це може бути? Насправді що завгодно – від амбітного інвестиційного проекту до лідерства у конкретному екологічному питанні. Всі сильні країни, в тому числі наші союзники у США, хочуть бути частиною історії успіху. Навіть якщо мова йтиме про конкретну сферу. 

На жаль, Україна поки таку історію не пропонує. Більше того, навіть для себе таку ідею ми досі не сформулювали. І як би нам не хотілося, наші поточні проблеми не можуть слугувати виправданням відсутності такої ідеї. 

Бо поки ми будемо приходити з проблемою пробитого колеса, коли від нас хочуть побачити креслення умовної нової Тесли, ми так і будемо грати з міжнародними партнерами у пінг-понг по різні боки столу, замість об’єднатися в одну команду. 

Ярослав Железняк