Підсумки міжнародної кліматичної конференції ООН у Глазго
Міжнародна кліматична конференція ООН у Глазго зібрала делегатів від майже 200 країн.
Протягом двох тижнів вони мали вирішити, як захистити довкілля в найближчі роки і домовитися про нові зобов'язання, щоб у цьому столітті утримати глобальне потепління в межах 1,5 градуса.
Але навіть додатковий день саміту не допоміг досягнути поставлених цілей.
Ухвалений Кліматичний пакт Глазго швидше можна назвати пам’яткою демагогії та популізму, але аж ніяк не вирішальним документом для кліматичної боротьби.
Світ так само залишається на межі катастрофи.
На порядку денному – майбутнє
Спочатку – коротко про те, чому цьогорічну конференцію вважали вкрай важливою для боротьби з кліматичними змінами.
Нагадаю, у 1992 році 197 країн підписали Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. Угода була покликана "не допустити небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему Землі".
Кліматичний саміт ООН, або "Конференція сторін" (Conference of the Parties, скорочено – СОР) – щорічна подія, під час якої країни-учасники вирішують, як скоротити викиди парникових газів і попередити можливі наслідки глобального потепління.
Наприклад, на СОР3 було підписано Кіотський протокол, а на СОР21 – Паризьку кліматичну угоду.
Паризька угода стала найважливішою в історії екологічного руху планети. Країни взяли на себе зобов’язання зробити кроки, які дозволять скоротити викиди вуглецю та утримати рівень потепління на межі 1,5 градуса. Саме ця позначка є тою межею, за якою, за прогнозами науковців, починається реалізація сценаріїв кліматичного апокаліпсису різних ступенів тяжкості.
Закон про заборону пластикових пакетів в Україні, обіцянки країн ЄС відмовитися від використання двигунів внутрішнього згоряння та інші подібні речі активізувалися саме після Паризької кліматичної конференції 2015 року.
Висновки звіту були сенсаційними. По-перше, нарешті було науково доведено, що діяльність людини напряму впливає на довгострокові зміни екології та клімату.
По-друге, з’ясувалося, що навіть за умови виконання усіх обіцянок країн у рамках Паризької угоди, земна куля до кінця століття все одно нагріється на 2,7 градуса, що означає неминучу катастрофу.
Щоб її уникнути, країнам вже сьогодні треба взяти на себе нові зобов’язання та суттєво пришвидшити скорочення викидів.
Тож основною метою цьогорічної конференції СОР26 було створення нової кліматичної угоди, більш ефективної ніж Паризька угода 2015 року.
Читайте також: Більше тропічних ночей та менше снігового покриву. Що буде з кліматом України наступні 50 років – розповідає Світлана Краковська
Про що вдалося домовитися?
Найбільшим досягненням конференції стали міжурядові угоди про захист лісів та про скорочення викидів метану.
Лідери більш ніж 120 країн, на частку яких припадає близько 90% світових лісів, зобов'язалися до 2030 року зупинити їх зникнення.
Також понад сто країн підписали ініційоване Сполученими Штатами та Європейським союзом зобов'язання щодо скорочення викидів метану до 2030 року.
Ще 40 держав, включаючи таких великих споживачів, як Польща, В’єтнам та Чилі, узгодили відмовитися від його використання.
Одним із досягнень саміту стало об’єднання 450 компаній із 45 країн світу у Фінансовий альянс Глазго, учасники якого розпоряджаються 40% світових фінансових активів.
Також близько сотні представників урядів, міст, штатів і великих підприємств підписали декларацію про перехід на автомобілі з нульовим рівнем викидів до 2040 року, а 13 країн пообіцяли за той же період припинити продаж усього вантажного транспорту на викопному паливі.
Взагалі сподівання на успіх переговорів від початку були під питанням, враховуючи, що лідери найбільших міжнародних гравців – Росії та Китаю – проігнорували зустріч. Тож не дивно, що у фінальному документу кліматичної угоди з конкретикою виникли проблеми.
Сторони сперечалися по кожному з пунктів документу. Через це СОР26 тривала на один день більше – підсумкову угоду підписали лише увечері 13 листопада. Навіть це не допомогло домовитися про реальні дії щодо скорочення викидів.
Серед слабких сторін Кліматичного пакту Глазго – розпливчасте формулювання цілей з вугілля та викопного палива.
Так в останній момент на вимогу найбільших виробників вуглекислого газу категоричну "поетапну відмову" від вугілля в документі замінили на більш м’яке "поетапне скорочення" його використання.
Сторони погодилися з тим, що 1,5 градуса – продовжує бути показником, у межах якого треба втримати глобальне потепління. Також зійшлися на тому, що темпи боротьби зі зміною клімату треба прискорити, скорочуючи викиди за рахунок відмови від викопного палива.
Загалом учасники визнали необхідність знизити глобальні викиди вуглекислого газу на 45% до 2030 року, у порівнянні з рівнем 2010 року, та до нуля до 2050 року.
Жодної конкретики не прозвучало і щодо фінансування кліматичних заходів. Підписанти угоди закликали розвинені країни "як мінімум подвоїти" кліматичне фінансування країн, що розвиваються, для їх адаптації до зміни клімату.
Значення такого заклику майже дорівнює нулю, враховуючи, що зобов'язання угоди 2015 року про виділення 100 мільярдів доларів на боротьбу з потеплінням бідним країнам досі не виконані. Пошук коштів відклали до 2025 року.
У підсумку сторони домовилися "переглянути і посилити" свої національні плани щодо зниження викидів СО2 до 2030 року і обговорити їх за рік, у листопаді 2022 року.
Читайте також: На порозі глобального потепління. Чи затопить Карпати, коли посуха прийде на Південь та хто такі кліматичні біженці
Пусті обіцянки – вже результат?
"Багаторазове повторення словосполучення "1,5 градуси Цельсія" не має жодного сенсу, якщо в угоді не прописані способи досягнення цієї мети". Таку влучну оцінку дала результатам саміту міністр довкілля Швейцарії Симонетта Соммаруга. І з нею важко не погодитися.
Нову кліматичну угоду також розкритикували екологічні активісти. Лише у Глазго мітинги з вимогою до світових лідерів ухвалити конкретні плани скорочення викидів зібрали близько 100 тисяч учасників. Подібні заходи відбувалися по всьому світу.
Загальну громадську думку щодо дій політиків сформулювала шведська активістка Грета Тунберг, яка назвала результати саміту пустою балаканиною, тоді як реальна екологічна робота відбувається за стінами залів засідань.
Навіть самі політики погодилися з такою оцінкою. Так на думку прем'єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона, пустопорожні балачки – спосіб деяких країн отримати вигоди для себе в той час, як для інших – рішення конференції вже сьогодні означають питання життя і смерті.
Читайте також: Не віриш у зміни клімату? Природа тебе переконає
Організація Об’єднаних Націй фактично визнала кліматичну конференцію проваленою. У офіційній заяві Генсек ООН Антоніу Гуттераш назвав підсумковий документ COP26 компромісом та важливим, але недостатнім кроком для протидії кліматичним змінам.
Навіть перед загрозою катастрофічних наслідків та загибелі сотень мільйонів людей, більшість політиків та представників фінансової еліти дбають лише про власні інтереси.
Ця неможливість домовитися та поступитися своїми позиціями для загальної вигоди та нормальних умов життя наступних поколінь характерна не лише для урядів та корпорацій.
Більшість пересічних людей так само ставляться до питань довкілля у своєму щоденному житті. І, мабуть, доки ми самі не будемо зважати на інтереси інших людей та не почнемо діяти екологічно й свідомо, жодні міжнародні кліматичні конференції не матимуть успіху.
Костянтин Яловий
