Сталінград Зеленського

Колись маршал РККА Борис Шапошников у своїй монографії про Генштаб "Мозок армії" надзвичайно точно заявив – "Мобілізація – це війна". І з початком мобілізації країна фактично втягується у війну.

Щоб цього не знав противник, Шапошников пропонував розділити мобілізацію на дві нерівні частини: приховану, а у день оголошення війни – відкриту. 

Основна перевага такого методу – ми вже хоча б частково відмобілізовані, а противник – ні.

Хтось, хто дотичний до прийняття рішень у команді Зеленського, Шапошникова точно читав. І це видно з дій Зе!команди.

І хоча сам Володимир Олександрович, і більшість його команди далекі від ідеальних управлінців – проте вони є сильними фахівцями з навіювання виборцям та створенні вау-ефектів. 

При аналізі дій влади треба виходити з того, що Зеленського найбільше цікавить власний рейтинг. Намірившись іти на другий термін, Володимир Олександрович усі стратегії, тактики, методи і заходи бачить тільки через цю призму. 

Усі опоненти нинішнього президента надзвичайно радіють падінню рейтингів. А даремно. Бо ще і зараз Зеленський електоральний чемпіон.

А рейтинг Зеленського вже обвалювався. Якраз рік тому, при вході в опалювальний сезон. Саме на початку опалювального сезону найбільша паніка у споживачів. Як завжди. Як і зараз.

Але у лютому Зе!команда змінила стратегію. Володимир Олександрович різко поправішав. Змінив риторику щодо Росії. І дістав прекрасну шашку у вигляді РНБО. І почав нею розмахувати. Маючи бойовий розкрас "під Рембо".

І повернув втрачений рейтинг. З 24% до 32%.

Тому ще на початку цієї осені рейтинги Зеленського були на рівні першого туру 2019 року. Тобто базовий електорат не збив навіть "вагнергейт". Люди пробачили своєму герою, простому хлопцю. Ну проговорився Лукашенкові, з ким не буває? Він же не нарошно.

І зараз, після провального падіння за два місяці рейтингів на 8-10%, усі чомусь думають, що падіння неминуче продовжиться. Так, це можливо. Але після Нового року усе заспокоїться. Люди зрозуміють, що зиму пережити вдасться.

Рейтинги Зеленського доживуть до весни. 

В команді президента і професійні стратеги, які правильно будують кампанію.

Фактично ми бачимо закамуфльовану мобілізацію команди.

Йдуть кадрові ротації. Команда балансується. В армії це називається сколочуванням військ. Де усі до всіх притираються. Де налагоджується взаємодія різних родів військ. У нашому випадку: Офісу президента, силовиків, Кабміну та фракції Слуг народу і попутників у Верховній раді.

Тільки свої. Тільки ненависть до чужих. Команда.

І усе, починаючи від з’їзду Слуг у Трускавці свідчить про те, що війська сколочуються. 

Читайте також: Як змінилися "слуги народу" з часів першого навчання в Трускавці

Всі відмобілізовані. З ресурсами особливих проблем немає. Противників багато, але вони не зможуть об’єднатися. 

Будь-яка фронда у фракції чи кабміні після перетасовок неможлива. Арсена Авакова немає, а Денис Монастирський підконтрольний. Венедіктова і Баканов в строю. ДБР – готове підносити патрони.

Офіс президента планує і нарізає задачі.

І стратегічна ініціатива в руках Зе!команди. На війні (а виборча кампанія схожа на військову) – це великий козир. Саме вони знають: куди і кого вдарити. Інші – сподіваються захищатися. 

Хоча у цієї команди є і проблема. Це сам Зеленський. Його емоційна вразливість.

Так, з огляду на мобілізацію, команда Зеленського готується до чогось надзвичайно серйозного.

Але валити Разумкова восени – помилка. Це треба було б робити навесні.

Це не просто демаскування позицій. Це передача цінного ресурсу ворогам. Тепер Разумков сам буде проблемою.

Зеленський погарячкував. І забув, що помста – це страва, яку подають холодною. 

Читайте також: Без права на чат. Чому посварились Зеленський і Разумков

Навіщо мобілізувати і мотивувати своїх? Щоб потім воювати проти колишнього попутника? Чи проти середнього пальця Гео Лероса?

Але крім Зеленського є ще одна, фундаментальна проблема. Це ставлення союзників. Цивілізовані країни лояльні до України як держави та її інституцій. Але особистої компліментарності між європейськими лідерами та Зеленським немає.

А війна близько. Перш за все стратегічний огляд позицій.

Рейтинг Зеленського перезимує. І навряд чи скотиться нижче 20%. Але, я думаю, що в команді президента вже зрозуміли: рейтинги можна втримувати на хайпі і на відосиках. Клуб фанатів налаштований до Зеленського не як до політика, а як до свого хлопця.

Але електорат не пробачає подорожчання цін. І подорожчання тарифів.

І якщо цю зиму можна буде пережити з ціною 7-96 за куб, чи 12,42 для бюджетних установ, то наступну точно ні. На газ менше за 450-500 доларів/тисячу кубів – годі й сподіватися. А це – збільшення платівок осені наступного року на 30-40%. Те саме – на тепло і світло.

Та інфляція до 7-8%. Тут навіть закохані в президента плюватимуться. Наступної осені антирейтинг Зеленського точно може бути найбільшим серед українських політиків.

А просто взяти і заткнути таку діру бюджетними грошима – це плюнути проти західного вітру, начхати на здоровий економічний глузд. І на Велике будівництво. Ну і привіт МВФ.

І ми розуміємо, що чарівна паличка РНБО вже не виручатиме. Такі сильні козирі як розмови про боротьбу з олігархами чи повернення територій, чи покращення життя – вже у відбої.

Треба або саджати, або втрачати рейтинги. Хоча все одно – немає нічого безжальнішого для рейтингів, ніж грудневі платіжки. 

Тому, розуміючи безперспективність для обрання у 2024 році Зе!команда мобілізується для бліцкригу.

Основною альтернативою у проекті "Зеленський 2.0" є проведення дострокових виборів. Наприклад, президентських на травень-червень, а парламентських на кінець серпня чи вересень 2022 року. 

Весною вже можна буде показати розпочате велике будівництво і потім крутити цю пісню все літо. 

Всього лише що потрібно: змінити по бєспрєдєлу Виборчий кодекс. Простою більшістю. А якщо ще й внести зміни в перехідні положення і залишити на позачергові вибори ще й мажоритарку, то Офіс Єрмака назбирає і конституційну більшість.

А далі все складається. Велике будівництво йде. З місцевими владами заключено договір про ненапад. Конгрес місцевих і регіональних влад може навіть підігрувати на виборах. Вибори мера Харкова показали, що вже створено своєрідний баланс: кожен розпоряджається своїм бюджетом і за це нікому нічого не буде.

А відповідати перед законом будуть лише бунтівні голови громад, які посміють грати в свою гру.

Знову ж, з наступного року ми побачимо в дії ноу-хау Офісу у комунікаціях з громадами. Особливо добре це гратиме у середніх громадах від 20ти до 100 тисяч жителів.

Місцева рада має зібратися, вибрати місцевий об’єкт (на який вже складена проектно-кошторисна документація) і проголосувати за звернення до президента. Що ось, ми, ваші вірні посполиті, б’ємо чолом і просимо грошей на наш об’єкт.

І з милостивих "государевих рук" отримують гроші з державного бюджету. Хоча підрядну організацію місцева влада має разом із субвенцією. За принципом: вам об’єкт – в ОП – відкат.

Ну і усі облдержадміністрації за можливості будуть робити м’який адмінресурс. Ну і контролювати ЦВК.

Буде проведено роботу з електоральними групами. Вже зараз очевидно, що найменше падіння Зе!рейтингів відбулося у цільовій групі 18-28 років.

А значить буде мобілізована молодіжна політика від міністерства і до маленьких громад. І не тільки у форматі концертів. А і молодіжних центрів та інших двіжів.  Знову ж Слуги достатньо сильні в мережах.

Напередодні виборів можна підвищити пенсії на кількасот гривень. Що бюджет пенсійного фонду це не вивозить – нікого не хвилює. Мета – вибори виграти, а там видно буде.

Так само заграватимуть з іншими професійними групами. І етнічними. І субетнічними.

Важливий момент – не втратити медійні ресурси. А тут якраз найшла коса на камінь. Непорозуміння між Ахметовим і Зеленським. 

Читайте також: Пробна битва, або Репетиція війни Ахметова і Зеленського 

А, як вірно підмітив у своєму блозі Зеленський – ЗМІ – це артилерія. Тому вони примиряться. В обмін на те, що Зе!команда не чіпатиме Разумкова. Який і поведе у своєму списку лобістів Ріната Леонідовича.

Стратегія бачиться такою: з Ахметовим помиритися, з Поршенком і Медвдечуком воювати до останнього патрона. І намагатися об’єднати їх в одну команду. Патріот Зе! – проти ворогів народу.

Ну і головне: це не дати іншим ворогам об’єднатися. Але тут Зе!команді нізащо й переживати. Як влучно зазначив Віталій Портников: ніщо не змусить виступати на мітингу у Харкові Олега Ляшка з Дмитром Разумковим.

У них різні електоральні ніші. І вони самі різні, щоб бути разом. Усі, хто бачить себе в наступному парламенті – навіть не думатимуть про об’єднання. Лише про ненапад та погодження регіональних кандидатів чи списків.

Об’єднуватися можуть лише ті, у кого поки-що по 2-3 відсотки. Але не факт, що об’єднання даватиме синергію. 

Це найперспективніший сценарій для Зеленського.

Бо інакше, у 2023 році, неминучий провал на парламентських виборах. А потім і президентських. А далі – безкінечні судові позови проти самого Зеленського і його найближчого оточення.

Альтернатива із електронним голосуванням і підтасовкою у 2024 році – це безперечний Майдан. І далі по колу: слідство, суд, тюрма. Або втеча.  

Тож я певен, що над таким сценарієм в Офісі президента думають. Бояться, але думають.

На перепоні цьому сценарію може бути лише:

• Громадянське суспільство
• Цивілізований демократичний світ.

Відміняти закони і реформи можна. І це Зеленський довів на прикладі Нафтогазу і корпоративного управління. Бєспрєдєл теж можливий і Зе!команда його теж демонструвала.

Тому тільки чітка позиція західних союзників і активних громадян щодо того, що виборчий кодекс недоторканний і буде червоною лінією – може не дати хід узурпації влади з боку Зеленського.

А поки що він виглядає, як  Паулюс у Сталінграді. Наче і до Волги дійшов. Наче все нормально. От тільки штабні офіцери шепчуться, що патрони закінчились.

І приглядаються один до одного: з ким з оточення виходити?

Віктор Бобиренко