ЗеОфшор: як Слуги народу хочуть знищити перевірку бенефіціарних власників в Україні та чим це загрожує

Цього тижня парламент збирається проголосувати законопроєкт, який може поставити жирну крапку на спробах ідентифікації реальних власників юридичних осіб в Україні.

Депутати хочуть дозволити компаніям не подавати інформацію про бенефіціарів, якщо у переліку засновників збігаються фізичні особи та бенефіціари. При чому мотиви у авторів нібито хороші – позбавити бізнес зайвого навантаження. 

Але, чи так це, і чи не прикриваються автори добропорядним бізнесом для того, щоб створити в країні "офшорні" умови для шахраїв?

Ми в Центрі протидії корупції давно досліджуємо питання бенефіціарів і схеми, за якими олігархи, нардепи, чиновники та просто шахраї ховають свої активи. Очевидно, що послаблення вимог під гаслами зменшення бюрократії для бізнесу може призвести до легалізації брехні.

У фільмі-розслідуванні, опублікованому цього тижня, журналісти показали активи оточення президента, які ховаються в офшорних зонах.

Ключовою проблемою, яку підняли документи Pandora Papers щодо бізнесу оточення президента – це закритість інформації, приховування власності та власників за трастовими деклараціями та офшорними структурами.

На ці документи щодо українського глави держави уже навіть відреагували у президента США Байдена, зауваживши про важливість питання посилення фінансової прозорості у світі.

Якщо для бізнесу закритість ще може бути виправдано, то коли йдеться про найближчого помічника і радника президента, а можливо і самого президента, то це неприпустимо.

Бізнес та активи людей, причетних до влади, мають бути прозорими та задекларованими.

Держава повинна мати інструменти встановлення реальних власників юросіб, як і інструменти виявлення брехунів. Про це нам кажуть і міжнародні стандарти, але про них пізніше.

Як це все пов’язано із законопроєктом, який просувають в Раді?

Одна невеличка зміна в законі зараз легалізує брехню про бенефіціарів в українських реєстрах. І врешті, ті чиновники, олігархи або шахраї, які захочуть приховати свою компанію, навіть не потребуватимуть значно дорожчих офшорів.

Схожа норма існувала раніше і тому український реєстр кишить номінальними власниками та фіктивними бенефіціарами. Подекуди такі особи умудрились зареєструвати на себе по понад 100 компаній.

Порахувати точну кількість номіналів взагалі неможливо. Більш детально ми описали ці проблеми у детальному звіті ще наприкінці 2019 року.

Наприклад, Венедиктова Дар’я Валеріївна в офіційному державному реєстрі зазначена  бенефіціарним власником 188 юридичних осіб. Насправді, вона є номінальною власницею цих компаній.

Відповідно до вироку суду у кримінальній справі щодо підроблення документів у сфері господарської діяльності Венедиктова за якихось 5 000 грн щомісяця погодилась стати формальним директором та власником однієї з компаній для здійснення фіктивних операцій.

Згідно з висновками цього звіту: "кожна четверта юридична особа не подала інформацію про кінцевого бенефіціарного власника. При цьому навіть подана інформація ймовірно не завжди є достовірною.

Компанії намагаються обійти закон різними способами, а саме:

• у структурі власності використовувати компанії з офшорних юрисдикцій та вказувати, що бенефіціарний власник відсутній, або вказувати номіналів, на яких зареєстровані офшори;
• вказувати директорів бенефіціарними власниками;
• використовувати "кругові" структури власності – коли компанія володіє сама собою; або вказувати номінала українця кінцевим вигодоодержувачем. 

Нова версія закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" прийнята Радою ще у 2019 році (набула чинності лише цього року) мала нарешті закрити цю лавочку.

Суть ідеї була в тому, що для добросовісного бізнесу, у якого фізичні особи-засновники збігаються з бенефіціарами не буде проблемою подати цю інформацію. 

Натомість, шахраям це значно ускладнить життя. Адже відтепер юридичні особи повинні підтримувати актуальну інформацію про бенефіціарів та інформувати державу за допомогою поданих та підписаних документів про зміни.

Своєю чергою, держава отримала інструмент документування брехні, адже обов’язок подати інформацію державі вже сам по собі є необхідністю відповідальної особи задокументувати таку брехню.

Нагадаємо, що ці зміни приймалися на виконання абсолютно чітких міжнародних вимог. Це пункти 35 та 586 плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Уряду від 25.10.2017 No 1106 з метою імплементації норм 4-ї Директиви (ЄС) 2015/849 "Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму". Також імплементації в законодавство України Стандартів FATF, та стандартів, рівнозначних тим, які були прийняті Європейським Союзом. 

Відповідно до 24 Рекомендації Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей  FATF: країни мають забезпечити наявність адекватної, точної та своєчасної інформації про бенефіціарну власність та контроль юридичних осіб.

Компетентні органи, зокрема підрозділи фінансової розвідки, правоохоронні органи та інші державні органи, що уповноважені здійснювати заходи у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, повинні мати усі необхідні повноваження, щоб бути спроможними одержувати вчасний доступ до актуальної та вчасно оновленої інформації про компанії, в тому числі інформації про кінцевих бенефіціарних власників.

Ще раніше у FATF розкритикували попередньо чинну в Україні норму, яка дозволяла брехати про бенефіціарів.

За результатами оцінки технічної відповідності нашого законодавства вимогам Рекомендацій FATF, проведеного у 2017 році місією Комітету Ради Європи MONEYVAL,  експерти дійшли висновку, що існують істотні недоліки щодо перевірки правової інформації та інформації щодо КБВ, що зберігається в українському реєстрі та санкційних повноважень контролюючих органів щодо недоброчесних юридичних осіб.

Як наслідок, неточна інформація про бенефіціарів є значною. 

Антоніна Волкотруб 

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.