Розслідування антикорупційних справ – стратегія чи хаос?
Якщо ви задавались питанням, як потрапити в НАБУ, то знаєте, що конкурс на детектива не набагато простіший за конкурс до ФБР в США. І це не дивно, бо саме Сполучені штати допомагали зі створенням та матеріально-технічним забезпеченням Антикорупційного Бюро. Відповідні наліпки до досі можна побачити на персональних комп’ютерах детективів.
І такий підхід апріорі повинен означати підвищений рівень відповідальності та якості робити, у порівнянні з органами поліції, наприклад.
Як керівник кримінальної практики юридичної компанії з досвідом і прокурорської, і адвокатської роботи можу стверджувати – найважливіше в будь-якій роботі це стратегія.
Стратегія ж досудового слідства будується нескладно:
Є кінцева мета у вигляді обвинувального вироку, який напряму залежить від якості доказів у справі.
Вирок, своєю чергою, виноситься в рамках конкретного злочину, що передбачений конкретною статтею Кримінального кодексу України.
Кожен злочин має однакові складові, які слідство має довести. Це так званий "склад злочину". Мотив, мета, предмет, суб’єкт, об’єкт – це не виключний перелік таких складових.
Стратегія ж повинна полягати в тому, щоб планомірно доводити всі елементи складу злочину. Належними та допустимими доказами.
Це в ідеалі. А що насправді?
Насправді все майже в балансі. Є хороші і погані приклади.
Хороша робота.
Дійсно, є справи, у яких детективи НАБУ на перший погляд працюють саме в рамках стратегії, планомірно та якісно збираючи докази.
Приклад:
"СПРАВА ОГХК" – кримінальне провадження за фактом завдання збитків публічному акціонерному товариству "Об’єднана гірничо-хімічна компанія".
Через корупційну схему держава зазнала 12,87 млн доларів США збитків, заподіяних внаслідок недоотримання доходів.
Керівництво ДП "Об’єднана гірничо-хімічна компанія" постачало за кордон сировину, видобуту держпідприємством, за заниженими цінами через підконтрольні керівникам ОГХК компанії-"прокладки". Потім сировину перепродавали за ринковою ціною у різних регіонах світу, а різниця осідала на компаніях.
Це досить складна схема злочину, де завдяки експертизі встановлено рух коштів у більше ніж 1500 операціях по всьому світу, що обумовило активну співпрацю детективів в рамках міжнародного співробітництва.
Це про те, як якісно збирати докази, крок за кроком вибудовуючи ефективну стратегію обвинувачення.
Читайте також:
Приватизація року: як Україна буде продавати титанового гіганта ОГХК і за скільки
Український титан для Росії: нічого особистого, лише бізнес на 300 мільярдів
Звинувачення в співпраці з ворогом. Здавалося б – до чого тут приватизація ОГХК?
Погана робота.
А є справи, де архаїчні методи слідства діляться на хаотичне волевиявлення одного детектива і множать всю суть розслідування на нуль.
Приклад:
Справа, що стосується забезпечення інфраструктурою аеропорту "Бориспіль". Фігурантами якої є колишній очільник аеропорту Євгеній Дихне та начальниця служби орендних відносин.
Ця справа про менеджмент, про управлінські рішення, про системний підхід та реальне керівництво державним підприємством. І це точно не про корупцію чи будь-яку шкоду.
Фабулу цієї справи знайти неважко, тож на цьому зупинятись не буду. Замість цього наведу кілька прикладів дійсно кричущих юридичних "факапів", які не можна допускати.
Читайте також: Євгеній Дихне: Ефективність держави Україна
- Справа Франкенштейн.
Законодавство України прямо забороняє притягувати до відповідальності людину, якщо провадження за аналогічними обставинами вже було закрито постановою слідчого / прокурора або ухвалою суду.
За 3 роки до реєстрації детективом НАБУ кримінального провадження, органи поліції вже розслідували справу за повністю аналогічними обставинами. І вона була закрита у зв’язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Але замість постанови про закриття, детектив направив до суду обвинувальний акт. При цьому в матеріалах справи є підтвердження, що він знав про наявність закритого кримінального провадження.
Як було би правильно?
Або не направляти такі матеріали до суду взагалі, або скасувати постанову про закриття старого провадження, перед направленням обвинувального акту до суду.
- Фейкові потерпілі.
Потерпілими від цього "злочину", на думку НАБУ, є юридичні особи – Фонд державного майна та власне сам "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
Проте, потерпілою, згідно з нормами КПК України, юридична особа може бути виключно у разі завдання їй майнової шкоди. Шкода діями екс-керівника "Борисполя" не тільки не завдана, але й відвернена: приміщення аеропорту не пустували, платежі до державного бюджету надходили, господарські витрати на утримання площ компенсувалися.
Окремої уваги потребує спосіб, у який аеропорт визнали потерпілої стороною. Детектив за два дні до закінчення досудового розслідування зателефонував колишньому т. в. о. генерального директора аеропорту з вимогою направити до нього представника "для ознайомлення з матеріалами".
Представником стала юрист аеропорту з господарських та цивільних питань, яка в НАБУ написала заяву про визнання аеропорту "Бориспіль" потерпілим. Від руки.
Це важливо, тому що в державному підприємстві, ще за багато років до описаних подій функціонувала система електронного документообігу. Тобто кожен вхідний та вихідний документ обов’язково реєструвався в системі та візувався начальниками та працівниками відповідних відділів. І тільки після цього направлявся адресату. В друкованому вигляді. Тобто не від руки.
Водночас, інший юрист – представник аеропорту, під час підготовчого судового засідання в Вищому антикорупційному суді надав письмове пояснення (надруковане) про те, що згідно з проведеною підприємством експертизою, збитків їм не завдано. Було встановлено лише прибутки та відвернення можливих витрат.
Як треба було б зробити?
Не визнавати потерпілим жодну особу, адже збитків немає.
У зв’язку із чим можливо було б розглянути варіант перекваліфікації на ст. 356 КК України (Самоправство). Але тут проблема. Це не підслідність НАБУ і показників на цьому не зробиш.
- П’ять помилок у слові "збитки" (прибутки).
НАБУ рахує збитки державі в цій справі наступним чином.
Залучений детективом спеціаліст ТОВ "Гільдія оцінювачів України" спробував пофантазувати, якою могла би бути вартість оренди у разі проведення конкурсу оренди майна Фондом державного майна у 2016 році, спираючись на ціни 2018 року.
Зокрема, цей умовний спеціаліст отримав для дослідження від детектива договори оренди аеропорту Львів за 2017-2019 роки, порахував середню вартість майна (у Львові) та помножив його на "середній коефіцієнт" на який, думає він, збільшується ціна під час проведення аналогічних конкурсів.
Збиток державі він порахував як різницю між ціною попереднього договору аеропорту "Бориспіль" і своєю теорією.
Зараз уважно. Припустимо, що на конкурс оренди приміщення в 2016 році подались би 10 юридичних осіб – то ціна оренди була б значно вища за зазначену спеціалістом, але якщо б на конкурсі був лише один кандидат – ціна була б аналогічна попередньому договору. Тобто без збитків, навіть у фантазії "Гільдії оцінювачів України".
Але це не відомо, адже в 2016 році ці факти не досліджувались і не оскаржувались.
- На склад злочин не завезли.
Іншими словам, ця справа про те, як державне підприємство намагалось ефективно працювати, всупереч бездіяльності Фонду державного майна. Працювати в рамках діючого на той момент закону і судової практики.
При цьому вартість оренди розраховувалась повністю аналогічно до методики ФДМ (цифри також співпадали) і поки тривав конкурс оренди ФДМ – 70% оплачених орендарями коштів розподілялись Фонду, а 30% залишались на підприємстві. Як того і вимагав закон.
Тобто, якби слідство виявило і довело, що хоч гривню зі сплачених грошей за попередніми договорами Дихне або хтось ще привласнив, або отримав якийсь ще бенефіт. Чи, наприклад, була б хоч комусь завдана шкода. Жодних питань — треба розслідувати, йти в суд і там доводити вину. Але цього немає в обвинувальному акті. Взагалі.
Риторичне питання: нащо ж тоді так ганьбитись?
На разі справа НАБУ проти керівництва аеропорту Бориспіль більше лякає керівників державних компаній. Їм у таких спосіб подають сигнал: діяти ефективно – небезпечно! І за вами можуть завжди прийти. Не дивлячись на законність.
Бо що?
Бо можуть.
Висновок.
Дійсно хочеться побачити ефективну роботу антикорупційних органів. Ефективну не в класичному поліцейсько-лікарському стилі "тиснути, поки не заболить", а ефективну за результатами.
І реальними показниками, що вимірюються не цифрами на сайті НАБУ, а відчуттям незворотності покарання для злочинців та повної безпеки від переслідування для тих, хто злочину не вчиняв.
Поки, на жаль, немає ні того, ні іншого.
Олексій Носов
