Амбітні цілі для країни – як зробити ВВП України в 1 трильйон?

На цьогорічному Київському економічному форумі наріжною темою був масштабний запуск української економіки. Традиційна запекла дискусія: що переможе "нескінченні" можливості АПК, IT та крипто валюти чи нова індустріалізація країни?

Актуальне сьогодні й питання відповідального лідерства в Україні. Адже і держава, і бізнес мають не тільки розуміти де наш фокус, а й вести прагматичну цільову політику для створення потужної системи індустрій в країні.

Якими будуть нові підприємства у прийдешнє десятиліття та для чого вони насправді потрібні?

В найближчі 3-4 роки МВФ очікує зростання ВВП України на 3–3,3% в рік. Проте такий темп невимовно повільний, враховуючи розмір нашої економіки.

До всього, на думку експертів, динаміка показників буде досить волатильною. Причин для такого прогнозу дійсно багато: від традиційних орієнтирів на сировинну економіку, малу частку індустріалізації та залучення інвестицій в країну, до нового політичного циклу та глобальних світових тенденцій.

Чи можемо ми реально поставити перед собою ціль зробити ВВП країни в 1 трильйон? 

У 2020 році ВВП України становив 155,6 млрд доларів, а це означає, що ми маємо зрости у 6.5 (!) разів. Досить амбітно, як на мене. Звісно, це не просто цифра для економістів, бізнесменів, олігархів чи міністрів. 

Для пересічного українця це означатиме величезну концентрацію нових можливостей. Серед іншого більші зарплати, кращі дороги, зростання рівня життя, що зменшує відтік кваліфікованих кадрів. І це комплексно збільшує потенціал нашої країни. 

Власне, я бачу реальну можливість втілити ідею ВВП в трильйон завдяки великій ціннісній трансформації.

Менше значення має час реалізації, 10 чи 20 років не так важливо, як критична необхідність змінити орієнтир та фокус.

Досягти росту ВВП у трильйон значить рости нелінійно, а величезними стрибками. В моєму розумінні до такого росту ми прийдемо лише завдяки масштабним проривним проектам.

Дехто ж з колег на Київському економічному форумі бачив майбутнє країни у криптовалюті, IT та сільському господарстві. Але я вважаю, що у цих галузях немає майбутнього, якщо ігнорувати необхідність створення продуктів доданої вартості.

Така ж ситуація із класичними лідерами серед галузей української економіки: важкою промисловістю та енергетикою. Айтішники, які здебільшого працюють на додану вартість інших країн, мало чим насправді допомагають вітчизняній економіці. А справжня користь можлива лише, коли наші ІТ-спеціалісти почнуть працювати над готовими продуктами та рішенням задля трансформації українських підприємств.

Моє самоусвідомлення та й оцінка ефективності бізнесу сильно змінилося після того, як моя група компаній почала будувати заводи.

За останні 10 років збудувавши 6 заводів та створивши ще з десяток підприємств, розумію ціль бізнесу дещо в більшому, ніж у побудові компаній.

Для мене важливим стало змінювати правила гри у кожній сфері діяльності, створювати якісний український бренд і робити його популярним у всьому світі. Тому ми вирішили будувати медовий завод, один з найбільших і точно найсучасніший в Україні. 

Саме через амбіції створити потужного українського гравця ми збудували завод із виготовлення високопротеїнових кормових добавок.

Тут не тільки "просто хороший продукт", це контроль якості на кожному найдрібнішому етапі. Це глобальні зміни для українських аграрних підприємств, дотримання ними екологічних стандартів безпеки.

До всього перше із трьох підприємство з інвестиціями у 20 мільйонів доларів в країні, завдяки якому весь регіон присутності починає змінюватись: інфраструктурно, економічно,  у сфері освіти та культурних проектів. Уявіть такий значний вплив може зробити лише одне масштабне підприємство. 

Саме тому я вірю у нову індустріалізацію для України.

Потрібно мати амбіції створювати лідерів у кожній галузі діяльності, цілитися у глобальний ринок. Ми робили подібні трансформації на підприємствах навіть із 50 річною історією. Так зараз наш Житомирський картонний комбінат переорієнтувавшись на потребу світу в екологічному пакуванні став не тільки лідером в країні, а й неабияким конкурентом на міжнародній арені.

Додаткова вартість продуктів може з’явитися лише завдяки індустріалізації країни.

Багато хто вірить у силу штучного інтелекту та прогнозує його значний вплив на економіку. Та штучний інтелект насправді розуміє менше як 2% населення, а застосувати його в нашій країні просто неможливо повноцінно. Адже ми не маємо достатньої кількості сучасних підприємств.

Глибоко переконаний, якщо не почнемо повторну індустріалізацію — в Україні залишиться 15 млн населення. Тоді досягнення 1 трлн ВВП неможливо. Потрібно, не втрачаючи старі конкурентні переваги, закласти дієвий фундамент.

Я вірю в країну переможців, у державу багату на реальні  історії успіху

Ми здатні створити щось більше, та український бізнес ніби боїться шляху розвитку, доданої вартості власних продуктів і масштабних проектів.

Та я вірю, що ми можемо забрати першість у безлічі сферах у країн Європейського Союзу та бути конкурентоспроможними навіть із компаніями Китаю.

Щоб конкурувати у світі через 10-20 років, фундамент потрібно закладати вже.

Я бачу основу таких змін у тому, щоб створювати  win-win історії для влади, бізнесу та територіальних громад. Виграш стається у тих, хто націлений перемагати та відмовляється здаватися. Саме тому зараз критично важливо виконати "домашню роботу", зробити наступне:

• Зменшити присутність держави у формуванні вартості продукту, знизивши податкове навантаження на бізнес. 
• Впровадити дерегуляцію, скасувавши надмірні обмеження у діяльності підприємств та інвесторів.
• Розвивати інфраструктуру для створення гідних умов для залучення міжнародних інвестицій. Як ніколи актуальна жорстка прагматична політика боротьби за великого інвестора. Комплексний підхід до створення можливостей швидкого будівництва інвестиційних проектів. 
• Створювати основу для необхідної якості життя українців. Задля того, щоб люди хотіли залишитись у нашій країні жити і працювати. Це належний рівень освіти, медицини та інфраструктури.

Україна не має обмежень до зростання, якщо ми будемо амбітнішими. Орієнтуємося на індустріалізацію, створення глобальних українських брендів, додану вартість, і тоді ВВП 1 трлн доларів стане реальністю для країни. 

Ігор Ліскі