Чому держзакупівлі в Prozorro не завжди ефективні? Приклад виставки в Дубаї

Цього року Україна вперше відкрила власний павільйон на Всесвітній виставці "Expo 2020" у Дубаї.

Це один із наймасштабніших світових заходів, що відбувається раз на п'ять років у різних країнах. Його можуть відвідати приблизно 25 млн осіб зі 180-ти країн світу. 

Оскільки виставка – не про "продаж" продукції, а про формування іміджу країни, кожен павільйон стає своєрідним символом. І надзвичайно важливо, який вигляд він має, наскільки відображає унікальність країни. 

Чи впоралась Україна з цим завданням, збудувавши свій перший павільйон "з нуля"?

На фото нижче можна побачити, як ми презентували себе на виставці. 

Як у професійного архітектора у мене виникло чимало запитань. Такий павільйон – це точно не про імідж України, який ми хочемо донести світу. Про схожі враження прочитав і в соцмережах, почув негативні відгуки від багатьох колег і друзів. 

Тож вирішив дізнатися, хто розробляв проєкт будівництва. Написав депутатське звернення до Мінекономіки. І результат, чесно кажучи, мене здивував.

У мене на руках – інформація про тендер 2018 року на закупівлю в Prozorro, протокол затвердження переможця та інша супровідна документація.

Бюджету України концепція зовнішнього вигляду та наповнення павільйону на "Expo 2020" коштували 2 млн 990 тис. грн – приблизно 100 тис. доларів США. 

Тендер виграло маловідоме ТОВ, яке запропонувало найнижчу ціну за послугу з розроблення Концепції, підготовки ескізів та оцінювання витрат.

Підкреслюю: йдеться про представлення України на одній із найвідоміших всесвітніх виставок, яка визначає інвестиційну привабливість, туристичний імідж – і взагалі репутацію країни! 

ТОВ-переможець відповідало за концепцію виставки, разом з архітектурними, інженерними та планувальними пропозиціями. Але чи є в ньому архітектор?

Ми з колегами вивчили відкриту тендерну документацію і з’ясували, що архітектор у штаті компанії таки є. Його зарплата становить аж 4 тис. грн/міс. А сам архітектор – навіть не має сертифікату, як засвідчив пошук у реєстрі.

Звісно, відсутність сертифікату на стадії ескізів – не заборонена. Але коли йдеться про будівлю, яка впливає на імідж усієї держави, мабуть, варто прописувати в умовах тендеру вимоги до професійного рівня та досвіду.

Читайте також: Київський спадок. Як і хто руйнує центр столиці?

Інша проблема – це сам аукціон Prozorro. У цій системі, як відомо, виграє заявник, який пропонує найнижчу ціну.

Тобто завжди перемагає "найдешевша пропозиція", хоча кваліфікаційні вимоги теж мають важливе значення.

Звісно, це логічно з точки зору бюджетних витрат. І дешево – не завжди погано. Але аж ніяк не завжди якісно, як із "Expo 2020" – переміг "найдешевший варіант", з архітектором без сертифікату і за 4 тис. грн. 

Тому в мене запитання – чи доцільно для таких серйозних проєктів міжнародного рівня і взагалі для архітектурних проєктів, де важлива якість і безпека, проводити класичні закупівлі в системі Prozorro? Можливо, не варто обирати проєктувальника за ціною. 

Потрібен не уніфікований, а прозорий smart підхід. 

Нам треба відкоригувати правила державних закупівель на послуги з проєктування. Адже слід прописувати найменші дрібниці у вимогах і визначати переможця не за принципом "дешевості", а за принципом відповідності цілям, за рівнем представленої концепції, якості, безпеки тощо. 

Більш того, давайте розрізняти розроблення ідеї та концепції, якщо ми говоримо про такі іміджеві події, і закупівлю послуг на будівництво. 

Якщо нам потрібні сенси і креативне наповнення – варто проводити не закупівлі, а конкурс, де можна побачити різні варіанти, проаналізувати їх і почути думку фахівців.  

Якщо не змінимо свого підходу, то так і будемо жити: хотіли як краще, а вийшло як завжди. І страждає від цього вся країна…

Іван Юнаков