Чи знаємо ми людину, чий портрет бачимо на 500 гривнях?

Дослідження, присвячене Григорію Сковороді напередодні 300-річчя від його дня народження

Наступного року 22 листопада виповнюється 300 років від дня народження Григорія Сковороди, однієї з найбільш визначних постатей нашої історії. 

Що про нього зараз пам'ятають українці?

Щоб відповісти на це питання, агенція Postmen провела національне дослідження. 

Ми спробували з'ясувати, які знання збереглися в пам'яті українців зі шкільної програми та чи існують стереотипи та викривлення в сприйнятті постаті Григорія Савича.

Ми опитали в онлайні понад 800 осіб із різних куточків України: різного віку та роду професійної діяльності.

Відповіді на перші питання вселяють оптимізм: ім'я Григорія Сковороди знають 99,5% українців, 79% респондентів стверджують, що читали його твори.

Але питання стають складнішими. Виявляється, багато творів, відмічені респондентами як твори Сковороди, насправді не його. 

Майже безпомилково українці впізнають тільки "Сад божественних пісень", трохи рідше, але теж правильно – "Байки Харківські".

А ось далі починається плутанина. Українці приписують філософу-Сковороді твори, назви яких схожі на "філософські": "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" Тараса Шевченка, "Сума теології" Томи Аквінського, "Вчення про душу" Аристотеля.

Такий розкид змушує задуматися: наскільки глибокі знання українців про Сковороду та чи виходять вони за межі ярлика "‎філософ-мандрівник"?

Наступне питання підтверджує, що білих плям у розумінні Григорія Сковороди насправді багато. 

Третина респондентів плутає, в якому столітті жив Сковорода, а значить – не здогадується про наближення його 300-річного ювілею. Однак, 66,2% аудиторії все ж відповідає вірно: XVIII століття.

Асоціації з постаттю Григорія Сковороди не викликають труднощів, але виявляються на подив однорідними: "філософ", "мандрівник", "аскет", автор афоризму "Світ ловив мене, та не спіймав".

Українці не тішать себе ілюзіями та визнають, що їх знання про Григорія Сковороду недостатні. Три чверті респондентів оцінює свою обізнаність на 5 з 10 балів і нижче, а велика частина з них – на 3 і нижче. 

Навіть 57% педагогів під час онлайн-анкетування поставили своїм знанням оцінку нижче 5 балів.

Разом з цим, 91,9% опитаних підтвердили, що хотіли б дізнатися більше про спадок Григорія Сковороди.

Основне джерело знань про видатного українця – шкільна програма з української літератури в 9 класі. 

На вивчення Григорія Сковороди відведено 3 години: між літературою Ренесансу і бароко та Нового часу. Школяри проходять байки, афоризми, вірші, які потім стають основою клішованих знань.

Дослідження показало, що проблема сприйняття Григорія Сковороди – не стільки стереотипи, скільки відсутність глибини та системності знань. 

Українці повторюють банальні характеристики й фразу-мантру "Світ ловив мене, та не впіймав", але далі знання обриваються.

Тим часом, Сковороду можна назвати українським символом епохи Просвітництва. Він оспівував етичну науку, самопізнання, права людської особистості. 

Був не тільки "філософом-мандрівником", а й вчителем, богословом, прозаїком і поетом. Він жив у добу зародження ранньомодерної України та втілював собою її дух: дух трансформації та пошуків нового порядку життя.

Здогадувався про це Григорій Сковорода чи ні? Бажав цього чи ні? Його найвідоміший афоризм "Світ ловив мене, та не впіймав‎" залишається справедливим, і напередодні 300-річного ювілею філософ досі невпійманий українцями.

У нас є ще рік, щоб заповнити прогалини в знаннях про Григорія Савича. Є можливість зрозуміти значення багатьох його життєвих ролей та осмислити контекст, у якому він жив і творив.

Ярослав Ведмідь