Як НАБУ намагається стати державним "колектором"

Якщо Національній поліції і СБУ потрібне тотальне перезавантаження для нормального функціонування, то НАБУ і САП ще мають шанс пройти етап становлення і працювати ефективно як нормальні правоохоронні органи. 

Найголовнішим для цього є своєчасний аналіз і виправлення допущених помилок в процесі їх роботи для запобігання укорінення низки негативних моментів які довгий час існують в тих же поліції, СБУ чи прокуратурі. 

Просто може настати час, коли кількість помилок призведе до того, що дороги назад вже не буде. Мова не тільки про виявлення таких недоліків судами, життєво необхідно аби система цих органів самостійно виявляла і виправляла такі помилки. Особливо, коли такі інституції тільки починають працювати. 

Наразі часто антикорупційні органи відкривають кримінальні провадження стосовно випадкових людей. Наприклад, справа стосовно колишнього Голови Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ) Валерія Томіленка чи ексміністра інфраструктури Володимира Омеляна. 

Діють за дивною логікою: якщо чиновник – значить корумпований. У випадку Томіленка (його справа була зареєстрована НАБУ за №14), мова йде про звичайні господарські правовідносини, де ДПЗКУ уклало контракт на постачання зерна, який вчасно не був виконаний. 

В подальшому ДПЗКУ звернулось до Господарського суду, який зобов’язав спочатку боржників виконати поставку зерна. Вони зерна не мали через засуху, тому в подальшому суд змінив спосіб виконання договору на виплату коштів, які були повернути боржниками у повному обсязі. 

Здавалось би на цьому все закінчилось, тим паче гроші витягнули з проблемних банків, які в подальшому припинили своє існування. 

Натомість НАБУ затримало Томіленка і двох директорів приватних компаній, які були боржниками. Їм інкримінується розтрата та привласнення в особливо великих розмірах державного майна. 

При тому, що слідство дивним чином так і не вказало яку саме вигоду при цьому "привласненні" отримав Томіленко і два ці директори. 

Тобто це "корисливий" злочин, вчинений без отримання будь-якої вигоди та навіть корисливого умислу, коли люди нічого не отримали, а держава нічого не втратила, а навпаки, заробила. Нонсенс! Тим не менш, справа дійшла до ВАКСУ. 

Є багато справ, де фактично йде підміна понять, а НАБУ вклинюючись в господарський процес, намагається виступати "колектором на боці держави". Тобто бере на себе функцію абсолютно не властиву нормальним правоохоронним органам. 

Така ж сама справа, ще більш публічна з Володимиром Омеляном, який, перебуваючи на посаді міністра інфраструктури і транспорту, знизив портові збори. 

Цікаво, що ніхто з правоохоронців не каже, що ексміністр отримав з цього якийсь зиск.

Але логіка та ж сама проста і хибна: він знизив збори – значить держава не отримала прибуток на певну суму. В той час як, наприклад, Американська торгово-промислова палата чи Європейська бізнес-асоціація радо вітали такий крок Омеляна, називаючи це покращенням інвестиційного клімату в Україні. Але НАБУ побачило в цьому корисливий умисел Омеляна, який так само як і по тому ж Томіленку навіть не був доведений. 

Якщо ми з одного боку намагаємось посадити одних керівників за те, що вони вчасно не виконали умови контракту, а з іншого хочемо посадити других, які робили певні кроки для покращення інвестклімату, нехай і в короткостроковій перспективі зі втратою прибутків до держбюджету, то, звичайно, це не додає ані віри в правоохоронні органи, ані тому ж інвестиційного клімату в цій країні. 

Тобто людям дають сигнал: нічого не робі, обкладись папірцями і все в тебе буде нормально (в гіршому випадку можуть інкримінувати "недбалість"). Або вживай активні кроки, як в історії з тим же Томіленко, але будь готовий до того, що за тобою прийдуть вже з більш суворою статтею.

Читайте також: Засуджені Антикорсудом до ув'язнення зникають. Чому так стається і чи можна цьому запобігти?

На мою думку, такі структури як НАБУ та САП повинні займатись виявленням схем розкрадання бюджету, незаконного збагачення чинних, а не колишніх  керівників (адже з цім справлялись МВС, СБУ, ГПУ), а не ганятись за людьми, які здійснювали господарські правочини: абсолютно чіткі та зрозумілі. 

Тобто нові правоохоронні органи з великим азартом діють за логікою старих: як тільки хтось стає колишнім – на нього відразу починається полювання. 

З позитивних моментів: я не чув жодної історії де б НАБУ закривало кримінальні провадження за гроші або проведення його детективами обшуку перетворювалось на пограбування. 

Існує дуже розповсюджена думка: до НАБУ набрали нових людей на відкритих конкурсах, і це має гарантувати начебто зовсім інший рівень роботи цього слідчого органу. 

Давайте відверто: по-перше, в НАБУ потрапили різні люди. І колишні поліцейські, прокурори, і навіть державні інспектори податкових органів, які славляться своєю "чесною" роботою на благо держави. 

Щодо САП, то туди перейшли працювати все ті ж прокурори, які зберегли інституційну пам'ять старої системи. А детектив чи слідчий без прокурора нічого самостійно зробити майже не може. 

По-друге, НАБУ часто намагається йти простішим шляхом, беручи господарський договір, який не виконаний і робити з цього якийсь злочинний умисел, не вникаючи до кінця в суть справи. 

В мене, наприклад, є ще одна справа, де 5 особам інкримінують розтрату коштів держави при тому, що ніхто жодної копійки на цьому не заробив. В чому може бути мотив людей просто розтратити державні гроші? Тобто це означає, що тут відсутній склад злочину або НАБУ і САП просто не зробили свою роботу до кінця. 

По-нормальному треба виявляти корупційні складові, схеми, а вже потім, ґрунтуючись на цьому, доводити вину.

Не можете довести вину – закривайте справу. Все просто.

Але все частіше суто господарські справи стали перекваліфікувати в кримінальні. 

Якщо взяти зріз справ, які НАБУ направляє у ВАКС, то найчастіше інкримінується умисел – порушення внутрішнього порядку укладання договору при тому, що внутрішні документи не мають законодавчої сили. 

Наприклад, в одній моїй справі боржник вчасно не повернув кредитні кошти в "Ощадбанк", а для НАБУ – це вже крадіжка грошей. За такою логікою усім, в кого є непогашені кредити в державних банках, треба готуватись, що до них прийдуть. 

Але ж злочин від господарських правовідносин відрізняє те, що завжди має умисел, попередню змову. І саме це має бути доведено! 

У нас часто-густо формулювання виглядає так: "у невстановленому місці в невстановлений час невстановлені особи, матеріали щодо яких виокремлені в інші кримінальні справи …".  

Часто НАБУ інкримінує злочин особі за те, що прописано в її посадовій інструкції. Мовляв, "підготував договір, працюючи в договірному відділі підприємства і таким чином став частиною змови…". 

Не можна робити так, що правоохоронні органи бачать якусь подію, хочуть зробити так, що вона виглядала так як їм потрібно і відсікали все зайве. 

Що стоїть за цим всім? Професійна недбалість, бажання отримати "зірочки на погонах", недостатня законодавчої бази, або щось інше? 

Проблема в тому, що за логікою правоохоронців, якщо є справа – то має бути обвинувачення, а є обвинувачення – має бути вирок. НАБУ і САП не готові визнавати свої помилки. 

Беручи навіть таку процесуальну дію як повідомлення про підозру. Повідомлення особі про підозру – це гарантія такій особі про відсутність зловживання з боку правоохоронних органів та право відстоювати свою позицію, збирати докази тощо. 

Підозра – це не квиток в одну сторону. Має бути ретельна перевірка фактів, а в разі не підтвердження обставин і доказів – закриття кримінального провадження. Але система, яка укорінилась десятиліттями, просто не дозволяє таке робити. 

Логіка САП проста: закинути в суд обвинувальний акт, а там лише два шляхи. 

Перший – суд виносить обвинувальний вирок. Другий – якщо ні, значить суд корумпований, а його голова заніс "наверх". 

Та ж сама "справа Томіленка", яку вони більш бояться закрити, ніж принести до суду неякісно підготовлені докази. Прокурор не несе за це відповідальності. Скоріш навпаки, за закриття кримінального провадження інформація про це піде до обласного прокурора, а далі до Генерального прокурора. 

Це аж ніяк не стимулює закривати справи в разі відсутності достатніх доказів. Так само багатьом суддям не хочеться виносити виправдувальний вирок, їм простіше брати самовідвід. 

Як по "справі Томіленка", що в рейтингу НАБУ тривалий час йшла на першому місці по затягуванню. В Печерському районному суді міста Києва вона по колу пройшла через всіх суддів і всі взяли самовідвід. Тому що ніхто не хоче брати на себе відповідальність за те, що слідство мало закрити справу ще на початку.

Говорячи про роботу НАБУ, то ще 2-3 роки тому казати про якісь негативні моменти їхньої роботи було взагалі не прийнято. Адже НАБУ була "священною коровою". 

Але зараз вже є багато кейсів, в яких агенція, має не боятися та визнати свої помилки. 

Наприклад, в однієї зі справ, в якій директор лісового господарства пішов на мирову угоду з НАБУ, ВАКС відмовився її затверджувати через занадто м’яке покарання, а після розгляду справи по суті, обвинувачений взагалі отримав виправдувальний вирок. 

Це цікавий прецедент, який сподіваюсь, переросте в постійну практику. І виправдувальний вирок має бути написаний таким чином аби було зрозуміло, що прокуратура свідомо направила в суд справу без достатньої доказової бази. Якщо буде саме така практика, то і якість роботи як НАБУ так і САП зросте. 

Назар Кульчицький