Як українським лідерам дійти порозуміння у переосмисленні національної ідентичності
Діалог – ключ до знаходження порозуміння у найважливіших для суспільства та держави питаннях. Наприклад, щодо усвідомлення того спільного – цінностей, ідей, мрій – що складають сучасну українську ідентичність. Особливо – у контексті подолання роз’єднуючих національних дискурсів.
Щоб дати лідерам нашого суспільства почути одне одного та напрацювати спільні позиції, потрібно дотриматися низки умов. Насамперед – створити ефективну діалогову платформу.
Мене дуже надихає теза про відновлення української незалежності. Чим краще ми розумітимемо, що за нашим "сьогодні" стоїть багаторічна історія – тим впевненіше рухатимемося в майбутнє.
Але поряд з цією тезою має звучати ще одна, не менш важлива – про творення сучасної української ідентичності. Це – одне з тих завжди відкритих питань, відповідь на яке шукає кожен з нас протягом всього життя. На жаль, воно часто стає об’єктом політичних маніпуляцій: і всередині країни, і з-поза її меж.
Росія століттями намагається нав’язувати Україні свої наративи. Втім, останніми роками ми зробили великий крок назовні від "руского міра".
Одне з соціологічних досліджень центру Разумкова показує, що 70% українців не згодні з тезою, що начебто "не було й не могло бути історичного підгрунтя для уявлення про окремий від російського український народ".
Віддаленню від російської ідентичності своєю політикою сприяє і сама Росія. Згадайте класичний сюжет з міфології: щоб проявитися, будь-якому герою потрібен дракон. Наш північний сусід – дракон майже канонічний – великий, сильний та підступний.
Тепер перед нами, як нацією, стоїть інше глобальне питання: "А що ми можемо запропонувати замість російської ідентичності?".
Ми маємо визначити, що відрізняє нас від інших націй та робить українцями.
Що нас об’єднує, а чим нас навпаки намагаються роз’єднати.
Ми маємо вийти зі спільним баченням нашого теперішнього, минулого та майбутнього. Найкращий час для співтворення сучасної української ідентичності – саме зараз.
Читайте також: Що не так з національною елітою України. Дискутують Юлія Мостова, Олександр Ройтбурд та Андрій Баумейстер
Для діалогу про важливі питання потрібна платформа
Ті дискусії, які ми бачимо на ТБ-екранах, в інтернеті або під куполом Верховної Ради, не завжди релевантні. І не тому, що у нас погані політики, держслужбовці або журналісти.
Справа в тому, що діалог – це пошук істини та намагання зрозуміти одне одного. Бажання виключно донести свою думку, як єдину правильну, викривляють сутність обговорення.
Такий підхід до дискусії призводить до зміни позицій у результатах соцопитувань або кількості підписників у Facebook. Але він не призводить до знаходження відповідей та творення сенсів, що визначають життя мільйонів співгромадян.
На семінарах проєкту "Переосмислення національної ідентичності" ми творимо простір для відкритого обговорення складних питань: хто ми? що таке Україна? куди ми рухаємося? що ми можемо протиставити наративам, за допомогою яких нас намагаються роз’єднати?
Зрозуміло, що такі питання повинні періодично переосмилюватися, адже неможливо прийти до однієї точки зору тут і зараз. Але дуже важливо, щоб українські лідери змогли почути одне одного.
Як створити умови для порозуміння між лідерами, зокрема і щодо національної ідентичності?
- Обираючи учасників семінарів, для нас важливо отримати повний зріз українських лідерів.
Ми створюємо простір для інклюзивного діалогу. Тому запрошуємо представників різних політичних сил, державних службовців, людей, які представляють бізнес, культуру, науку. Якщо узагальнити, все це – лідери українського суспільства, які впливають на процеси в своїх сферах.
Чим більше позицій ми матимемо – тим чіткішою буде загальна картина. - Одна з умов результативного діалогу – абстрагуватися від бекграунду та статусу: і свого, і інших учасників обговорення. Дискутувати не з конкретною людиною, а з її позицією.
Я не можу сказати своєму візаві "Ти поганий, я тебе не сприймаю". А ось "твоя позиція мені не подобається тому що…" – цілком. Таким чином у ході діалогу викристалізовується найважливіше – думки та ідеї. - Ще одна з умов, яка сприяє співтворенню нових сенсів – застосування правил Chatham House. Жоден учасник діалогу не має права ділитися будь-якими тезами без дозволу їх авторів. Це дозволяє створити коло довіри, коли ніхто з дискутуючих не боїться, що його позиція не відповідатиме політичній кон’юктурі або буде неправильно трактуватися.
Важливо, щоб жодні внутрішні упередження та стереотипи не заважали висловити свою думку. - Фактор, який також важливий для знаходження взаєморозуміння між українськими лідерами та дієвого діалогу – основа, на якій він будується.
Якщо говорити про семінари "Переосмислення національної ідентичності", кожен учасник отримує підбірку текстів сучасних українських мислителів, які можуть слугувати для нього дороговказом.
Діалоги про національну ідентичність потрібні. А що в результаті?
Один з учасників семінарів проєкту "Переосмислення української ідентичності" знайшов дуже влучне формулювання неефективних обговорень – "потьомкінські діалоги". Це те, чого хочеться найменше, тому ми орієнтуємося на конкретні цілі.
Виділю декілька наслідків, до яких призведе розвиток лідерської діалогової платформи стосовно питань української ідентичності:
- Я переконана, що ми не можемо прийти до визначення та усвідомлення власної національної ідентичності, якщо не будемо про неї говорити.
Актуалізуючи цю тему серед українських лідерів, ми виводимо її на вищі щаблі у порядку денному. Лідерський діалог у форматі семінарів викличе і ширше публічне обговорення. - Низка текстів, про які я згадувала вище, створені спеціально для проєкту. Вони збагатили цей дискурс – дали підґрунтя для глибшого усвідомлення сучасної української ідентичності, роз’єднучих наративів та шляхів їх подолання.
Мені також дуже приємно усвідомлювати, що діалоги про ідентичність не обмежуються лише семінарами. Після наших подій учасники проводять такі зустрічі у своїх спільнотах, заохочують молодь. - Ініціатором проєкту було Міністерство культури та інформаційної політики. Я сподіваюся, що тези, які напрацьовуються на семінарах, стануть основою для розробки та впровадження державних політик. Це чудовий вияв одного з принципів, на які я орієнтуюся – "Від ідей до дій".
- Одна з цілей створення діалогової платформи у рамках проєкту "Переосмислення національної ідентичності" – розвиток культури діалогу загалом.
Фактично, це працює за принципом садівництва: чим більше семен ти посадиш – тим більше вони проростуть.
Нам всім дуже важливо навчитися не просто чути одне одного, а шукати взаєморозуміння та спільні позиції. Це важлива передумова для розбудови в Україні суспільства доброго життя.
Юлія Тичківська
