Що більше бракує Україні: якісної еліти чи лідерства?

Світ рухається до авторитаризму і подальшої інформаційної глобалізації, вважають дослідники. 

Але, як не парадоксально, при цьому роль національних еліт як колективного інституту суттєво не зменшується. Навпаки, якість національних еліт стає все значущою і вагомішою, а захист фінансових інтересів держави стає ключовою складовою національної безпеки.

Недарма досвід і знання професійних гуру, створення так званих "think tank" стає все популярнішим трендом у багатьох країнах.

А державні мужі в просунутих країнах все більше послуговуються аналітикою, в тому числі незалежних експертів та недержавних об’єднань. 

Фінансова еліта. Хто це?

Нагадаємо класичне визначення: в  сучасній термінології – це група осіб, яка займає провідне або керівне становище у будь-якій галузі людської діяльності, включаючи економічну (фінансову).  

Тобто, це група людей, які (1) приймають рішення для(за) багатьох, і (2) в цих рішеннях передбачають горизонти, що простягаються за межі їх особистого життя. 

До еліти відносять як еліту влади (тих, хто власне приймає рішення) так і еліту впливу (тих хто не знаходиться у владі).

В нашій країні формування еліти має свою специфіку.

1. Уряд, за окремими винятками, важко відносити до еліти, оскільки зазвичай ці люди керуються саме короткотерміновими цілями.
2. Народних депутатів можна було би зарахувати до категорії фінансової еліти, оскільки вони залучені до розробки прийняття законів, але значна частина цих людей не зовсім розуміє суті прийнятих рішень, просто натискаючи кнопки на панелі для голосування.
3. Топ менеджери фінансових регуляторів за визначенням мають бути представниками фінансової еліти. Тут ситуація краща і, думається, не в останню чергу завдяки тому, що існують міжнародні вимоги (критерії) до відбору таких людей.
4. Колишні урядовці і топ представники фінансових регуляторів поки не інституалізовані в якусь спільноту, їх голосу, за окремими випадками, майже не чути. Хоча вони завдяки своєму досвіду мають можливості стати реальною фінансовою елітою впливу та надавати реальну допомогу в формуванні фінансово-банківської політики.
5. Академічно-професорський склад економічних вишів більше відповідає другому принципу, але в абсолютній більшості не бере участі в прийнятті державних рішень. Те саме можна сказати і про деяких колишніх фінансово-банківських топ менеджерів та представників нашої діаспори, журналістів.
6. Власники і чинні топ-менеджери приватного фінансово-банківського бізнесу в основному працюють через саморегулятивні об’єднання (асоціації) і їх теж можна  віднести до фінансової еліти впливу. Адже їх рішення впливають на мільйони громадян – їх клієнтів.
   
   А якщо їх рішення впливають і на державні інтереси, то їх можна (а можливо і потрібно) віднести до владної еліти. 

Актуальним залишається невирішений конфлікт суспільних і приватно-групових інтересів.

Тобто, як свідчить досить поверховий аналіз, фінансова еліта в Україні існує. Питання в її якості. 

Згідно із рейтингом якості еліт, створеного університетом Сент-Галлена (Швейцарія),  Україна посідає 76-те місце серед 151 держав (минулоріч показник нашої країни не розраховували). Так би мовити – країна-середнячок. 

Очолюють рейтинг Сингапур, Швейцарія, Велика Британія, Нідерланди, США, Швеція, Ізраїль, Норвегія, Австралія та Данія. Здебільшого, це країни зі сталими демократіями. Якісний рівень еліт досягається завдяки координації  ресурсів: знань, людей та фінансів. 

Еліти високої якості повертають суспільству більше, ніж забирають у нього, а низькоякісні – навпаки. Це ще раз підтверджує високе суспільне значення якісних еліт.

Читайте також: Що не так з національною елітою України. Дискутують Юлія Мостова, Олександр Ройтбурд та Андрій Баумейстер

Елітарність чи лідерство ?

Хтось із великих зазначив: не так важливо як тебе називають зараз, важливо, що ти  насправді робиш і як тебе назвуть потім. 

Дійсно, для важливих вчинків не обов'язково ставати/бути елітою. Достатньо бути визнаним лідером в своїй сфері діяльності. 

Авторка книги про Далю Грибаускайте в книжці "Велика Президентка маленької країни" наводить безліч державних рішень, які призводили до того, що особисто Грибаускайте та члени її команди чимало втрачали: грошей, електоральної підтримки, тощо. Але на ці доленосні рішення Грибаускайте та її  команду однодумців спонукала мораль та особисте лідерство. Ці люди свідомо йшли на певну жертовність.

В Україні, також, є гарні приклади лідерства, коли люди приймали важливі рішення, брали відповідальність на себе, працювали на країну та майбутні покоління. Насамперед, це наші воїни – захисники від російської агресії. На фронті зараз справжня кузня нової еліти.

Але й в тилу маємо силу силенну викликів, в тому числі, в фінансово-банківській сфері, де створюється нова фінансова еліта. 

Боротьба з корупцією, олігархатом проявляє людей як лакмусовий папірець. Чи дозріло наше суспільство, щоб гідно оцінити вчинки наших колишніх керманичів: Вадима Гетьмана, Анатолія Гальчинського, Віктора Пинзеника, Віктора Ющенка, Ігора Юшко, Яценюка, а також Валерії Гонтарєвої, Наталії Яресько та їх колег? 

Думаю, велике бачиться на відстані. Нащадки зможуть оцінити лідерські дії низки наших керівників, які вартують більше, ніж сама належність до еліти.

Зазвичай, управлінці стають предметом історичного аналізу,  як наприклад, в книжці фінансового експерта Алли Ковтун "Сальдо великих грошей". Автор тактовно дає можливість кожному читачеві зробити власну оцінку діяльності 30-річної давнини відомих особистостей. Створити, так би мовити, свій власний рейтинг фінансової еліти. 

На мене особливо вплинули державницькі вчинки Віктора Пинзеника, Віктора Ющенко, Бориса Маркова, Олександра Кірєєва, Олександра Савченко, Олександра Шарова. Цей вибір може бути різний. 

Один із читачів, наприклад, в своїй рецензії на зазначену книгу нещадно критикує моральну сторону діяльності фінансистів і банкірів, хоча, як на мене, то вони всього на всього були та є відбитком загального рівня суспільної моралі. 

Саме моральні засади актуалізують питання – чи взагалі можливе соціально орієнтоване лідерство в  приватній фінансово-банківській сфері? Адже суть роботи, наприклад, комерційного банку в збільшенні прибутку установи. 

Але якщо ми говоримо про розвиток країни в цілому, тоді необхідно говорити також про довгострокові репутаційні цілі. І тоді банки за рахунок власних прибутків створюють благочинні фонди, стипендії для обдаровиних дітей тощо. На щастя, такі люди у нас були і є.  

Колеги-економісти називають фінансовою елітою Володимира Матвієнка, Сергія Тігіпка, Германа Яндовського, Романа Шпека, Олександра Пасхавера, Сергія Оксаніча. Я би добавив сюди Олександра Деркача, Володимира Лавренчука і нині покійного Федора Шпига, а також керівників банківських асоціацій Паламарчук Антоніну, Сугоняка Олександра.

"Іноземці" Олена Кошарна ("Horizon capital"), Томаш Фіала ("Dragon capital") демонструють зразки соціального лідерства національного масштабу, на які варто звернути увагу.

Читайте також: Нова політична еліта – тривожні меседжі та суперечливі дії

Про важливість створення об'єднання експертів-практиків

Отже, коли ви чуєте, що у нас відсутня еліта, в тому числі фінансова еліта – це неправда. Згідно рейтингу у нас є еліта поки "середньої якості", що вже непогано. 

Її якість зростатиме в тому числі разом зі зміною цінностей суспільства. Питання в тому, чи  використовує суспільство належним чином досвід тих, хто пройшов непростий управлінський та науковий шлях в фінансов-банківській сфері? На жаль – ні.

Я пригадую 2014 рік, коли економічна та суспільна криза змусила небайдужих людей ситуативно об’єднатись, щоб обговорити та виробити практичні рекомендації тодішньому керівництву НБУ, Мінфіну, урядові. 

Досвід виявився корисним і наштовхує на думку про необхідність створення  постійно діючого об'єднання експертів-практиків. 

Це можна зробити завдяки діяльності громадської організації, яка дала б можливість донести незалежну експертну думку до фінансово влади та більш широкого суспільного загалу. 

Вироблення експертної думки в колі незалежних і незаангажованих експертів може бути дуже потрібним для управлінських і державних рішень. А оскільки еліти мають здатність ротації: її представники можуть залишати це "впливове коло" і через певний час повертатися до можливості прийняття рішень. Це може бути гарним полігоном формування кадрів. 

Іншим напрямом такого об’єднання могло би стати підвищення фінансової грамотності населення. Тут роботи вистачить всім.

Юрій Блащук, банкір із 40 річним досвідом