Авторське право: пригоди Лунтіка в українських судах

Попереджений – значить озброєний

Мало хто знає про те, що війна йде не тільки на сході країни, а й на правовому полі авторського права в українських судах, в яких російські правовласники мультиплікаційних серіалів "Лунтік і його друзі", "Барбоскіни", "Маша і Мєдвєдь", "Фіксіки" намагаються стягнути з українських підприємців компенсацію за порушення авторського права на персонажі аудіовізуальних творів. 

Для того щоб побачити це поле бою, необхідно заглянути в єдиний державний реєстр судових рішень. Звідти видно, що майнові права на персонажі порушуються шляхом їх відтворення у видавничій продукції, на вебсайтах та упаковці товарів, у вигляді іграшок тощо. 

У зв’язку з тим, що чинним законодавством України персонаж не визнано як об’єкт авторського права, то бої йдуть зі змінним успіхом. У обох сторін є перемоги і поразки.

Для того щоб українські суб'єкти господарювання, які зазвичай є відповідачами в таких справах, змогли протистояти натиску російських правовласників мультиплікаційних серіалів, зупинимося на персонажі "Лунтік". 

Цей персонаж вибраний невипадково. Я знайомий не тільки з усіма рішеннями судів про захист авторського права на персонажі мультиплікаційного серіалу "Лунтік і його друзі", а й маю під рукою всі матеріали однієї зі справ, що розглядається в суді.

На момент написання статті в єдиному державному реєстрі судових рішень є інформація про 11 справ щодо стягнення компенсації за порушення майнових прав на персонаж "Лунтік".

Більшість відповідачів в цих справах є продавці продукції із зображенням персонажу "Лунтік".

У п’яти справах суди стягнули з підприємців 273 230 грн компенсації за порушення авторського права на персонажі. Рішення суду вступили в силу. 

Варто зазначити, що тільки три відповідачі оскаржили рішення суду в апеляційному суді, а два – склали лапки після рішення суду першої інстанції. 

Вважаю, що основною причиною, через яку деякі відповідачі відмовилися від подальшого захисту в суді є відсутність коштів для оплати судового збору та послуг адвоката, оскільки відповідачами у цих справах є фізичні особи – підприємці. 

Думаю, що підприємці обрані в якості відповідачів не випадково, оскільки відповідають за зобов'язанням усім своїм майном.

В двох справах позивач програв справу, однак вважаю, що це не кінець пригодам "Лунтіка" в цих історіях.   

У справі № 916/3598/19 суд відмовив у позові через те, що застосована позивачем форма відповідальності у вигляді стягнення компенсації не є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб’єкти авторського права мають право подавати позов до суду про (1) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права, (2) стягнення із порушника доходу, отриманого внаслідок порушення, або (3) виплату компенсацій.

Вважаю, що новий позов до підприємця, який був відповідачем у цій справі, не за горами, оскільки суд вважає, що правовласник не позбавлений можливості звернення до суду з позовом про відшкодування збитків або стягнення доходу, отриманого внаслідок такого порушення.

У справі № 916/2453/19 суд відмовив у позові через те, що на дату фіксації порушення позивачем не доведено, що саме відповідач фактично користувався вебсайтом з інформацією, яка стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оскільки вебсайт, доменне ім’я і торгова марка були передані відповідачем в користування юридичній особі, то вважаю, що буде продовження цієї історії з іншим відповідачем.

Чотири відповідача програли справу в судах першої та апеляційної інстанціях, однак виграли справу у Верховному суді України (справа №. 910/15823/19; № 916/807/19; № 916/2787/19; № 916/2438/20).  

Слід зазначити, що усі постанови ВСУ по цим справам мають практично однакові  підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Зупинимося на цих підставах, оскільки аналіз причин скасування рішень місцевих судів і постанов апеляційних судів дозволяє виробити лінію захисту в судах не тільки підприємцям, які вже встряли в халепу, а й тим, які ще можуть стати відповідачами в суді. Як то кажуть: попереджений – значить озброєний. 

Основними підставами скасування  рішень місцевих судів і постанов апеляційних судів стало те, що суди належним чином не з`ясували:

• правового статусу наданих позивачем документів, а саме прокатного посвідчення і посвідчення національного фільму, виданих органами РФ, а також чи можуть ці документи виступати належним підтвердженням наявності у позивача виключних майнових прав на мультиплікаційний серіал "Лунтік і його друзі" та на його персонажі; 
• чи передавав автор персонажу "Лунтік" позивачу у встановленому порядку майнові права на твір та його складові частини і якщо передав, то які саме права і в якому обсязі;
• чи могло ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" виступати позивачем у справі, і зокрема, чи мало місце порушення саме його прав та/або законних інтересів, за захистом яких товариство звернулося до суду, чи іншої особи;
• чи мав право позивач звертатися до суду з позовом про відшкодування компенсації за неправомірне використання об’єктів авторського права.

Вважаю, що відповіді на ці питання дозволять відповідачам виграти справу у суді. 

Щодо правового статусу прокатного посвідчення та посвідчення національного фільму. 

Пропоную звернути увагу на  рішення суду у справі № 910/20467/20 від 13.07.2021 р., яким суд відмовив в задоволенні позову, оскільки визнав, що ці документи не є належними та допустимими доказами, що підтверджують наявність виключних майнових прав у позивача на аудіовізуальний твір "Лунтік і його друзі" та на його складові частини.

Вважаю, що це рішення суду буде оскаржено позивачем. Однак  його зміст дозволяє відповідачам з аналогічних справ обґрунтувати в суді неналежність та недопустимість прокатного посвідчення та посвідчення національного фільму, що підтверджують наявність виключних майнових прав у позивача  на аудіовізуальний твір "Лунтік і його друзі" та на його персонажі.

Щодо передачі художником позивачу майнових права на персонажі мультиплікаційного фільму.

У зв’язку з тим, що за законодавством РФ художник не входить до авторів аудіовізуального фільму, то продюсер отримує майнові права на персонажі від художника за окремим договором.  

Слід зазначити, що позивач не надавав до суду ніяких договорів з авторами мультиплікаційного серіалу та персонажів. Доказами наявності у відповідача майнових прав на мультиплікаційний серіал і персонажі були тільки прокатне посвідчення та посвідчення національного фільму.   

Позивач врахував цю помилку і при новому розгляді справи № 916/2787/19 надав до суду договір на створення мультиплікаційного серіалу з режисером-постановником, відповідно до якого він передав позивачу виключні права на використання зображення персонажів "Лунтік", "Кузя" та інших в будь-якій формі і будь-яким способом. 

Суд, з огляду на договір з режисером-поставновником, прийшов до висновку, що позивач є власником виключних майнових прав використання мультиплікаційного серіалу "Лунтік і його друзі" та на його складових частини та виключного права на дозвіл використання творів іншими особами.

Однак суд зазначив, що договір не містить положень стосовно прав позивача забороняти використання твору, тобто захищати передані йому за договором права у тому числі шляхом звернення до суду, а тому суд визнав позивача неналежним позивачем у цій справі.

На це рішення суду слід звернути увагу, оскільки воно дає можливість відповідачам довести у суді, що позивач є неналежним позивачем у справі. 

Незважаючи на те, що деякі справи правовласник мультиплікаційного серіалу програє, однак загальна картина буде не на користь підприємцям, оскільки майнові права на персонажі все таки порушуються.   

Для того щоб не стати відповідачем у суді, суб’єктам підприємницької діяльності треба перед початком використання персонажів перевіряти правомірність їх використання. Для здійснення такої перевірки можна скористатися онлайн тестом. 

Володимир Коноваленко