Україна – нація стомлених оптимістів

Україна святкує 30-річчя Незалежності. За 30 років виросло ціле покоління, підростають наступні. 

Українці пройшли революції, початок війни, подолали та прожили кілька глибоких криз. Проте суспільні настрої дають зрозуміти: Україна склалася, як нація. 

Так, українці втомилися та воліють втекти якнайдалі від проблем, проте оптимізм не полишає. І це дає надію. 

Напередодні свята Gradus Research дослідив питання майбутнього українців: яким саме вони його бачать, які є сподівання щодо майбутнього дітей, як виглядає майбутнє України загалом? 

Опитування були проведені дослідницькою компанією Gradus Research методом самозаповнення анкети в мобільному додатку Gradus. 

Онлайн-панель Gradus відображає структуру населення міст з кількістю мешканців більше 50 тисяч у віці 18-60 років  за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном.

Період проведення поля: липень-серпень 2021. Точні дати та обсяги вибірок проведення досліджень вказані на слайдах.

1. Найкращий вік для всіх поколінь респондентів – 20-30 років

Ми ностальгуємо за молодістю, хоч на який історичний проміжок часу вона прийшлася. І це є зрозумілим, адже в молодості "і трава зеленіше".

2. Рівень суб’єктивного стресу є надвисоким і продовжує зростати

Війна, зростання цін та корупція є найбільшими стрес-факторами для суспільства в липні. Проблематика коронавірусу практично зникла з радарів.

3. Україна – нація стомлених оптимістів 

Домінуючим станом для респондентів вже багато місяців поспіль є втома, за якою впритул слідує надія. Таке поєднання виснаженості та впертої волі до життя  може стати маніфестом як періоду Незалежності, так і історії України в цілому. 

4. Діти в центрі уваги 

Гарно оплачувана робота, доглянуті діти та подорожі стали ознаками успіху. Добробут та успіх дітей, як атрибут власного успіху,  може вказувати на сподівання кращого життя через їх підтримку в майбутньому.

Діти, як зміст життя, стали вираженим атрибутом і на рівні візії власного майбутнього.

Можливо, саме краще життя для дітей є одним з потужних драйверів, що дозволяє українцям виносити всі кризи та будувати майбутнє далі. 

При тому, що мрії респондентів є більш особистими (здоров’я, подорожі, достаток), бачення свого реального майбутнього виражене переважно через піклування про дітей.

5. Сподівання, що діти зроблять те, чого не зробили батьки

Ми часто мріємо для дітей про те, чого самі прагнули, але в силу різних причин не зробили. З побажань дітям та мрій про їх майбутнє, окрім очевидних щастя-здоров’я-добробуту,  є один важливий момент.

60% українців бажали б, щоб діти мали власний бізнес. Це говорить про певний підприємницький настрій і про те, що малий та середній бізнес міг би стати одним з стовпів економічного розвитку держави. 

Серед омріяних для дітей професій беззаперечно в лідерах – можливості ІТ сектору.

6. Ескапізм по-українськи або "омріяна Канада"

Половина міського населення України у віці 18-60 років ще ніколи не була за кордоном. Переважна більшість опитаних не подорожують і не знають англійської мови.

Проте, за можливості мріяв би переїхати за кордон назавжди кожен другий респондент. Це є не стільки наміром, що може втілитися у життя, скільки вираженням бажання уникнути складнощів українських реалій та опинитися в більш сприятливих життєвих умовах.

7. Країна без перемог

Третина респондентів вважає, що в України немає досягнень за період Незалежності. Ще третина не змогла відповісти на це запитання.

Проте в топі названих перемог – максимально медійні нещодавні події. Це може бути сигналом того, що перемоги не достатньо донесені через медіа до широкого загалу, а також того, що на кожну перемогу знаходиться десять зрад.

8. Від патерналізму до анархії

Частка респондентів, що вбачають добробут відповідальністю держави переконливо менша серед опитаних українців молодших вікових груп та зростає з віком.

Натомість серед представників покоління Незалежності переважає тренд покладатися на власні сили та суспільство.

Проте всі групи солідарні в тому, що особисті свободи мають високий пріоритет у порівнянні з порядком.

При цьому для українців на першому плані лишаються власні інтереси, а не суспільна злагода.

Найбільш соціально відповідальною є молода група, проте і серед молоді особисте переважає над суспільним.

Замість підсумку

Українці виглядають нацією втомлених оптимістів, яким всього лише за три десятиліття вдалось втекти від обіймів патерналізму до самостійності та вільного духу підприємництва.

Так, ми все ще часто сумуємо, переймаємось ностальгією, обурюємось і навіть тікаємо у внутрішню еміграцію.

Втім ми все ще сповнені надії, що нам вдасться. Якщо не нам, то точно нашим дітям.

Ця віра – найкращий фундамент для побудови успішної країни.

У вирі усіх цих емоцій та сподівань нам не вистачає лише довіри один до одного та пам’яті про наші успіхи та перемоги. 

Євгенія Близнюк, магістр соціології, директорка та засновниця дослідницької компанії Gradus Research