Як створити запит на деокупацію Криму
В питаннях деокупації Криму здебільшого чутно виступи світових лідерів, спільні комюніке та тексти міжнародних резолюцій. Окремий жанр словесного супроводу теми – це обмін заявами між українськими та російськими можновладцями.
Варто президенту України підтвердити неухильність курсу на повернення Криму, одразу ж з'являється наближене до російського президента лице, яке "нагадує", що питання Криму закрите.
Все це створює враження, що деокупація є справою далекою від "простої людини".
Однак, бажання широких мас є вагомим мотиватором для будь кого, хто приймає політичні рішення. Тож для майбутнього Криму вкрай важливо, як вирішення проблеми його окупації бачать люди.
Українське та російське суспільства мають діаметрально протилежні очікування щодо майбутнього півострову.
86% російських громадян підтримують спробу незаконної анексії Криму. Такими є результати квітневого соцопитування "Левада-Центра". Майже 70% українців вважають, що потрібно використовувати всі можливості для повернення окупованого півострова у склад України. Про це свідчить дослідження Соціологічної групи "Рейтинг" від 23−24 березня 2021 року.
Здавалося б, достатньо створити запит на деокупацію півострова серед тих, хто не дуже вникає в тонкощі міжнародного права – так як це свого часу зробив Рональд Рейган, закликавши до падінням Берлінської стіни – і окупаційний режим буде зруйновано. Але, все не настільки лінійно.
Попри слова Путіна про закриту кримську тему, російська пропаганда швидкими темпами створює запит на "вирішення проблеми Криму", тільки в своїй гібридній манері.
Російський варіант повернення півострова в правове поле – це визнання над ним російської юрисдикції, як це сталося з Виборгом, Кьонігсбергом та іншими захопленими землями. Для цього посилюється міф про "споконвічний російський Крим", одночасно применшується значення українського статусу півострова.
Багаточисленними російськими лобістами в голови виборців по всьому світу навіюється думка, що заради миру, торгівлі та діалогу спробу анексії півострова краще визнати.
Адресатами російських пропагандиських послань є не політики. Їх викривлений руйнівний вплив спрямований якраз на пересічних громадян. Візьмемо, до прикладу інформаційну ілюзію, яка мала б переконати світ, що окупація є добровільним вибором мешканців Криму. Мова про незаконний референдум 2014 року.
Почнемо з того, що ніякого референдуму в Криму не було. Ми не знаємо хто були ті люди, яких сьогодні в якості легітимної кримської волі пред'являє світу країна-окупант. Не знаємо що вони робили і навіть де.
Єдине, що нам відомо – навесні 2014 року нічого, що хоча б віддалено нагадувало голосування в Криму не проводилося.
Не було жодного офіційного спостерігача, списків виборців та виборчих комісій.
"Навіть якщо ви зараз покажете мені сто людей, які будуть щиро стверджувати, що вони самостійно проголосували за Росію, я погоджуся. Вони дійсно можуть так вважати.
Але я, як людина, яка була тоді в Криму, можу тільки уявити, які страхи у них були в головах. Тому що в той момент весь Крим вже був повністю наповнений російськими військами. Він був повністю закритий.
І ці люди, які побігли голосувати, вони могли керуватися дуже багатьма внутрішніми мотиваціями, але в їх основі лежав страх ", – говорить голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Те дійство, яке показували всі російські телеканали могло бути чим завгодно, крім як волевиявленням кримчан. Такою є позиція української держави, яку поділяє весь світовий політикум.
Може це була черга за картоплею у Ростовській області? А може масштабна зйомка "Ленфільму"? Марево "волевиявлення" сьогодні використовується російськими лобістами для того, щоб тиснути на притаманну західному виборцю повагу до волі людей.
Саме для цього Росія використовує зрозуміле в демократичних суспільствах поняття "референдум". Мовляв, так, процедура була не бездоганною, але подивіться скільки мешканців півострова хотіли жити в Росії.
Вже зараз, замість деокупації Криму звучать пропозиції до проведення "справжнього голосування" по Криму під наглядом міжнародних організацій.
Людей всього світу привчають до думки, що ніякого міжнародного злочину в Криму не відбулося. А навіть, якщо і був, то "добрий мир краще затратної санкційної війни".
Задля поширення тези про вигоди від визнання "російського Криму" півострів регулярно відвідують французькі, німецькі, італійські і навіть китайські бізнес-політичні делегації.
"Тут все робиться на рівні шахрайства. Ми проаналізували кого Росія привозить до Криму. Це як правило маргінали. Компанується група, до складу якої входять один-два депутати з якогось муніципалітету, комуни чи місцевої префектури країни, що не окупацію Криму. А у випуску новин росіяни кажуть: "Депутати з Німеччини, або депутати з Франції". Йде маніпуляція", – пояснює глава Меджлісу.
Паралельно Росія обов'язково намагається включати в свої міжнародні пули "представників Криму". І тут теж не обходиться без маніпуляцій.
Так, у березні 2019 року стався скандал, в який було втягнуто відомий в Туреччині футбольний клуб "İstanbulspor" з Першої професіональної ліги. Було призначено матч між турецьким клубом та кримською командою "Кизилташ", який мав відбутися на найбільшому стадіоні в Стамбулі.
"Мені сказали, що команда належить кримському татарину і що в її складі багато молодих кримських татар. Саме тому, що Крим окуповано, я був впевнений, що допомагаю кримськотатарському народу", – розповідав потім він.
Російські телеканали та кіностудії отримали найжорстокішу рекомендацію обов'язково включати в сценарії фільмів хоча б одну фразу про Крим.
Навіть якщо кіно про польоти на Місяць, в ньому може трапитися сцена, де космонавт обговорює з дружиною відпустку в Алушті.
"Будь-які заходи на офіційному російському рівні за кордоном росіяни намагаються проводити в такій формі, щоб там звучав Крим. Вони роблять пакети на яких з'являються мапа Росії з Кримом, або крайовиди півострова на фоні російського прапору.
Таким чином росіяни намагаються підкинути в міжнародне сприйняття, що Крим – це Росія, і для цього вони використовують абсолютно різні методи" – говорить Чубаров.
"Я думаю, що ми далеко не всі форми знаємо. Це фільми, це виставки, інтелектуального роду форуми, книжкові ярмарки. Ніхто ж не відстежує які книги вони везуть на книжкову виставку в Німеччину або у Францію", – пояснює він.
Окремої уваги заслуговують російські інформаційні диверсії, які останнім часом набули загрозливих для Заходу масштабів.
23 листопада 2016 року Європейський Парламент ухвалив резолюцію "Про протидію ворожій Євросоюзу зовнішній пропаганді". В ній вперше був визнаний факт повномасштабної російської пропаганди в країнах ЄС.
"Євродепутати попереджають, що Кремль посилив свою пропаганду проти ЄС після анексії Криму та початку гібридної війни на Донбасі" – йдеться у повідомленні Європарламенту.
"Російська влада використовує широкий спектр засобів і інструментів, таких як аналітичні центри, багатомовні телеканали, псевдоінформаційні агенції, соціальні медіа та інтернет-тролів", зазначається в документі. Мета – "спотворення істини, прагнення посіяти страх, спровокувати сумніви і розділити ЄС".
Росія намагається створити для Криму ситуацію подібну Косово. Згадаємо, що станом на зараз Косово визнано 116 країнами, включаючи США та більшість країн ЄС.
Окупантам потрібно похитнути одностайну позицію світу. Гібридні вояжі, мапи, що не відповідають дійсності, експертні думки із закликами почати діалог з Росією – все це аж ніяк не може вплинути на політичну позицію, яку по Криму сьогодні займають світові політики. Тому що політики розуміють наслідки визнання першої після закінчення Другої Світової війни насильницької анексії однією державою території іншої суверенної країни.
Але російський розрахунок не на політиків. Росія розбещує виборців – простих людей, підкидаючи їм подвійні смисли та привчаючи до "російського Криму".
Справа тут у формуванні електорального запиту всередині демократичних країн, на який світові політики змушені будуть зважати.
"Деокупація Криму є топ пріоритетом зовнішньої політики України. Яким став Крим сьогодні?
Найбільш гострі проблеми створені окупаційною російською владою в таких сферах: безпрецедентна мілітаризація, масові порушення прав людини, переслідування релігійних спільнот і ПЦУ, мусульман Криму, порушення норм міжнародного гуманітарного права і зокрема заміщення населення окупованої території громадянами РФ, перетворення Криму та навколишніх вод на свій військовий форпост в Азово-Чорноморському регіоні", – зазначила перша заступниця міністра закордонних справ Еміне Джапарова.
Саме тому, мало переконати європейців та американців у необхідності вирішення питання Криму.
Запит на деокупацію півострова має бути сформований в українському контексті.
Деокупація, а не "справжній референдум"; повернення до норм міжнародного права, а не створення права сильного.
Відновлення в повній мірі української юрисдикції над Кримом має стати єдиним шляхом для кожного, хто бажає, щоб світ повернувся до всім зрозумілих норм міжнародного права.
Матеріал підготовлено в рамках інформаційної кампанії на підтримку "Кримської платформи"
Лариса Волошина, журналістка, ведуча програм "UA.Крим"
