Нова стратегія РФ щодо України: "руський мир" знову в дії

Останнім часом в Росії тема України стала дуже популярною: майже кожного дня щось про нас. 

Говорять всі: від Путіна, який відзначився розлогими пасажами, до Суркова та Маргарити Симоньян, яка керує російським пропагандистським каналом Russia Today. 

"Останнім цвяхом" стало речення у новій редакції стратегії нацбезпеки РФ про "зміцнення братніх зв’язків з українським та білоруським народами".

Слова застосовуються різні, але зводяться до декількох простих тез:

1. В України немає ані історії власної державності, ані історії Української нації. Останньої взагалі не існує, а росіяни та українці начебто "один народ". Україна є результатом розпаду СРСР, а тому є "штучною державою".
2. Україна знаходиться "під зовнішнім керуванням", через це говорити з нею немає сенсу. Водночас під "зовнішнє керування" її нібито віддала влада, що знаходиться під впливом "нацистських і націоналістичних елементів", а народ України є "братнім".
3. Україну потрібно повернути силою, шляхом просування силоміць "руського миру".

Ці тези відрізняються у залежності від того, хто і на яку аудиторію їх озвучує. 

Адресатів всього чотири – це США, ЄС, Україна та власне внутрішньо російська аудиторія. 

Сигнали чітко зрежисовані в залежності від адресата і це свідчення підготовки до реалізації нової стратегії щодо України. 

Її важливим елементом є паспортизація українців та білорусів на "основі самоідентифікації", тобто без будь-яких додаткових умов, як пропонується у проєкті закону, внесеного на початку червня до Держдуми РФ.

З точки зору Кремля попередня стратегія гібридного тиску і окупація Донбасу та Криму працює незадовільно. 

Слова Байдена про корупцію, а не окупований Донбас як головну перепону на шляху членства до НАТО, викликали істерику у Москві. 

Незважаючи на зустріч Байден-Путін недовіра нікуди не поділася.

Повернення зони російського впливу в Україні, як цього хоче Кремль, зруйнує Українську державність і завдасть нищівного удару по іміджу Заходу, як лідера та основоположника усіх змін та зрушень. 

"Сіра зона" на перспективу теж нікому не потрібна, це завжди тимчасове рішення, за яке потрібно потім платити, а поступовий занепад Росії не обговорює ще тільки ледачий. 

Реінкарнація "імперії" на принципах "слов’янського братерства" та "православ’я" добре відповідала б імперським скрепам, що насаджуються в Росії. 

Декілька днів тому Лавров у газеті "Комерсант" розмістив статтю, в якій стверджується, що цінності Заходу та Росії є різними, оскільки це різні цивілізаційні моделі. Тобто цінності та імперські скрепи є чимось непоєднуваним та інакшим одне для одного. 

Формою просування та насадження ідеї "єдиної та неподільної" буде "руський мир" з масштабною, прихованою паспортизацією. 

У Москві думають, що це зможе стабілізувати і саму Росію, адже одним закручуванням гайок не обійтися – потрібен зовнішній ворог та головне нова об’єднуюча ідея – "нове слов’янське православне братерство".

Кремль одночасно прагнутиме зруйнувати або щонайменше послабити солідарність США та ЄС через тему України, пропонуючи Євросоюзу нове партнерство. Саме такі думки висловив Путін у своїй статті для німецької газети "ДіЦайт" 22 червня. 

У протистоянні Захід-РФ остання на перспективу не має жодних шансів, а гра на проблемах і дефіциті солідарності здається Росії привабливою і перспективною.

Вдавати, що зміцнення частоти та інтенсивності російської риторики щодо нас не є чимось особливим, суперечить не тільки реальності, а й здоровому глузду. В Росії теж читають наші опитування і бачать, що розуміння сутності сучасного російського режиму повільно і поступово, але зростає у всіх регіонах України. 

Це означає, що проєкти "Новоросія" та "руський мир" мають обмежений термін використання. Їх необхідно актуалізовувати зараз, адже потім буде вже пізно. Невипадково, що Путін все частіше говорить і публікує свої статті щодо "одного народу та однієї історії" саме зараз. 

На фоні сплесків в активності Росії ми припускаємося декількох помилок. 

По-перше, ми вважаємо, що РФ просто змінила градус риторики, і відповідаємо на це зміною своєї риторики. Це позбавлено сенсу, адже тролінг Путіна ні до чого не призведе, бо він вірить в те, що каже. 

Відповідати на російські тези потрібно, але стиль "сам дурень" створює враження, що все обмежиться обміном "люб’язностями".

Нас це остуджує та демотивує. 

По-друге, тільки жорсткі та послідовні дії у відповідь примусять Росію замислитися над реалізацією нової стратегії щодо нас. 

Насамперед – прийняття комплексу заходів з протидії паспортизації, включаючи відповідальність і покарання за громадянство з країною-агресором. Поки цього не буде, будь-яка наша риторична відповідь сприйматиметься у Кремлі як слабкість. 

Стратегія протидії "руському миру" має бути спільною стратегією України та Заходу. Це і є сьогодні ключовим викликом для української зовнішньої політики.

По-третє, США невипадково постійно наголошують, що неможливо виграти війну проти РФ, не подолавши корупцію. 

Це не просто "відмовка" Заходу і зокрема США, а усвідомлення того, що низька якість інституцій, корупція та ручне керування роблять Україну вразливою і нестійкою та унеможливлюють рух до НАТО та ЄС. Ніколи неможливо провести чітку лінію між внутрішньою та зовнішньою корупцією. 

Всі тези російських пропагандистів про те, що українці "розуміють лише танки" або "руський мир потрібно просувати силоміць" ніколи не спрацюють щодо стійкої, внутрішньо згуртованої України.

За словами Путіна точно будуть подальші дії. 

Нам не варто втрачати багато часу на віртуальні дискусії з ним та іншими в Росії. Краще почати діяти, причому разом із нашими партнерами. І жорстка, хоча і вже запізніла реакція на масову паспортизацію має бути у центрі уваги.

Наші західні партнери мають зрозуміти, що паспортизація – це жирний хрест на Мінських домовленостях. Без вирішення цього питання ми даємо Путіну час на розгортання нового варіанту планів "Новоросії" та "руського миру". 

Павло Клімкін