Сфери корупційних законопроєктів від депутатів ІХ скликання

Що таке антикорупційна експертиза законопроєктів і хто її проводить?

Антикорупційна експертиза законопроєктів – процес виявлення корупціогенних факторів у проєктах законів, тобто положень, які сприяють або можуть сприяти виникненню корупції у повсякденному житті. Усуваючи ці положення із законопроєктів створюється своєрідний превентивний механізм, який дає можливість усувати корупцію на етапі підготовки законопроєкту.

Народні депутати України ІХ скликання не відрізняються від своїх попередників і теж реєструють багато законопроєктів, що дає серйозну базу для аналізу законодавчих ініціатив.

З боку держави дію превентивного механізму забезпечує Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики (далі – Антикорупційний комітет), який проводить антикорупційну експертизу всіх законопроєктів, що зареєстровані у Парламенті, а також Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), яке проводить експертизу актів Кабінету Міністрів України та окремих законопроєктів. 

Також варто відзначити, що експертизу законопроєктів проводять і громадські організації – Центр політико-правових реформ, Аналітичний центр CEDOS та інші.

Систематичну роботу щодо аналізу законопроєктів на наявність корупційних ризиків проводить аналітичний центр Інститут законодавчих ідей: його команда за 5 років діяльності проаналізувала 6240 законопроєктів та виявила корупційні ризики у 2545 з них. 

Завдяки статті 55 ЗУ "Про запобігання корупції", результати експертизи є обов'язковими до розгляду авторами законопроєктів/актів, тобто народні депутати  можуть доопрацювати законопроєкт, якщо він містить корупційні ризики.   

Сфери в яких парламентарі подають найбільше корупційних законопроєктів 

Проаналізувавши понад 2000 законопроєктів за 2 роки діяльності ВРУ нового скликання, експерти виявили корупційні ризики у 257 законопроєктах. 

Систематизувавши всі наявні дані вдалося виокремити три сфери в яких найчастіше подають корупційні законопроєкти. 

ТОП-3 сферами стали:

• промислово-економічна; 
• податково-бюджетна;
• правова, правоохоронна та антикорупційна сфери.

Варто зазначити, що цифри поданих корупційних законопроєктів конкретною фракцією відрізняються в залежності від кількості законопроєктів загалом. 

Якщо у фракції "Слуга Народу" 68 законопроєктів з корупціогенними факторами в промислово-економічній сфері, то у "Європейської Солідарності" – лише 9 корупційних законопроєктів у цій сфері. Однак, це пояснюється неоднаковою кількістю депутатів, які входять до складу кожної фракції/групи. 

Всі фракції та групи подають найбільше законопроєктів з корупційними ризиками у промислово-економічній сфері. 

Друге і третє місце між собою поділили податково-бюджетна сфера, а також правоохоронна, правова та антикорупційна сфера. Варто відзначити, що наприклад, "Слуга Народу", "Батьківщина" та "Довіра" подали більше законопроєктів у податково-бюджетній сфері, а "ОПЗЖ", "За майбутнє", "Голос" та "Європейська Солідарність" – у правоохоронній, правовій та антикорупційній сфері. Це, в тому числі, визначає і спрямованість законопроєктів: одні намагаються реформувати сферу оподаткування, інші – більше працюють в правовій та антикорупційній сферах.

Нижче можна побачити кількість законопроєктів, які подані представниками кожної фракції у вищезазначених трьох сферах. 

Виокремлюючи промислово-економічну сферу, ми враховували законопроєкти, які належать до відання наступних комітетів: 

• Комітет з питань економічного розвитку;
• Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг;
• Комітет з питань транспорту та інфраструктури;
• Комітет з питань цифрової трансформації;
• Комітет з питань аграрної та земельної політики;
• Комітет з питань екологічної політики та природокористування.

Як бачимо кожен комітет "популярний" серед авторів законопроєктів. 

Крім того, подавались законопроєкти, які реформують окрему галузь/галузі. І найчастіше такі законопроєкти містять багато корупціогенних факторів. 

Зокрема, законопроєкт №3618 "Про рієлтерську діяльність", містив такі фактори, як наявність широких повноважень органів рієлтерського самоврядування, наприклад такі органи можуть встановити плату за надання рієлтерських послуг. Це автоматично може призвести до зростання цін на оренду житла. 

Крім того, норми законопроєкту унеможливлюють здачу квартири без посередника, що навіть на думку самих рієлторів є дискримінаційною нормою для орендодавців.

Прикладом, у сфері податків та бюджету, є законопроєкт №2713-д щодо оподаткування у сфері азартних ігор, який призведе до того, що надходження до державного бюджету зменшаться в декілька разів, зокрема:

• відсутність оподаткування виграшів та призів в лотерею (фактично – схема ухилення від сплати податків);
• різний режим оподаткування для азартних ігор та лотерей (причому за ставками нижчими від тих що є зараз);
• звільнення на 3 роки від сплати податку на дохід (що теж незрозуміло з огляду на прибутковість такого бізнесу).

Законопроєкти з цієї та інших сфер можна перевірити на наявність корупційних ризиків тут.

Читайте також: Законопроєкт про зміну статусу НАБУ: хто з депутатів правками хоче знищити незалежність Бюро 

Які сфери ми аналізували і які з них найкорупційніші?

Перш за все ми вирішили зрозуміти, чи існує закономірність у законопроєктах. Закономірність у підписантах, фракціях та сферах. 

Чи є депутати, які підписують законопроєкти в одних сферах, і не підписують в інших? Який рівень законодавчої техніки, і чи впливає кількість підписантів на написання законопроєкту, без корупційних ризиків? 

Для цього ми сформували три бази висновків – Антикорупційного комітету, НАЗК та Інститут законодавчих ідей. 

Це висновки про відповідність або невідповідність кожного законопроєкту вимогам антикорупційного законодавства у зв’язку з наявністю або відсутністю корупціогенних факторів у ньому. 

Наявність цієї бази дала нам можливість сформувати рейтинги народних депутатів, які подали найбільше корупційних законопроєктів за 2 роки діяльності Верховної Ради нового скликання (з вересня 2019 – до червня 2021 року). Презентація "Рейтингів авторів корупційних законопроєктів" відбулася 22 червня, в Укрінформі. 

Щодня аналізуючи законопроєкти, ми згрупували їх у 5 сфер: 

1. Правоохоронна, правова та антикорупційна сфера. 
2. Промислово-економічна сфера.
3. Соціальна сфера.
4. Податково-бюджетна сфера.
5. Сфера державного будівництва та децентралізація .

До кожної зі сфер належать законопроєкти, які входять до відання від двох до п’яти комітетів Парламенту. Для чіткого розуміння сфер,  варто ознайомитися з дослідженням "Галузева систематизація корупціогенних факторів у діяльності ВРУ 9 скликання" , яке охопило півтора роки роботи Ради ІХ скликання. Дослідження показало – в яких комітетах зареєстровано найбільше законопроєктів з корупціогенними факторами та які типові корупціогенні фактори в них містяться. 

Про що свідчать результати антикорупційної експертизи та що з ними робити? 

По-перше, народні депутати України, незалежно від фракційної приналежності, підписують та подають законопроєкти, що містять корупціогенні фактори в усіх сферах. 

По-друге, законопроєктів з корупціогенними факторами станом на 31 травня 2021 року було 257 (з урахуванням усіх висновків НАЗК, Антикорупційного комітету та Інституту законодавчих ідей). Серед них, ТОП сферою в якій народні депутати подають найбільше корупційних законопроєктів є промислово-економічна сфера.  

По-третє, народні депутати повинні розуміти свою відповідальність не лише за законопроєкти, які вони подають, але й за законопроєкти колег, які вони підписують та не аналізують їх на вміст корупційних ризиків. 

Частина законопроєктів підписується представниками різних фракцій/груп одночасно. 

Яскраві приклади – законопроєкти щодо зміни підходів до роботи системи Prozorro: 

• законопроєкт №3739 – надання преференцій окремим компаніям (його авторами стали члени з 5 фракцій та груп); 
• законопроєкт №5289 – виключення з-під дії Закону України "Про публічні закупівлі" (його авторами стали члени з 4 фракцій та груп);

Обидва законопроєкти отримали висновки НАЗК та Інституту законодавчих ідей про наявність корупціогенних факторів у цих законопроєктах. 

По-четверте, необхідно вдосконалювати законодавчу техніку та проводити більшу кількість обговорень ще до внесення законопроєкту в Парламент. Це допоможе створенню якісної законодавчої бази, в яку потім не потрібно буде вносити зміни після прийняття законопроєктів.

Важливо розуміти, що досить часто автори закладають корупціогенні фактори в законопроєкти несвідомо, тобто не розуміючи, до чого на практиці призведе та чи інша норма законопроєкту. На наш погляд причинами цього є:

• бажання якомога швидше подати законопроєкт, з огляду на часові рамки та необхідність термінових змін;
• залучення до процесу формування малої кількості стейкхолдерів (тих, кого ці законопроєкти будуть стосуватись безпосередньо);
• відсутність розуміння про корупціогенні фактори та ризики, і як наслідок, несвідоме їх включення в законопроєкт.

Однак, є ситуації коли відбувається свідоме закладання підводних каменів або неоднозначних норм, що можуть по різному тлумачитись при їх реалізації, як наслідок, це призведе до корупційних ситуацій в реальному житті.  

Тарас Рябченко

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.