2 роки Зе. Мінські угоди
У нещодавньому інтерв'ю "Financial Times" Володимир Зеленський зробив гучну заяву, нібито Мінські угоди треба змінити або взагалі від них відмовитися:
"Є два варіанти: ми можемо змінити Мінський формат, скорегувати його. Або ми можемо використовувати який-небудь інший формат. Швидкість має значення. Швидкість цього процесу має значення, тому що ми втрачаємо людей щодня"
Попри те, що пройшло вже сім років після підписання першого "Мінську" і 2 роки президентства Зеленського, ефективного результату за цей час так і не було досягнуто, і це, скоріше, наразі стає каменем спотикання між президентами України і Росії.
Остання велика пресконференція Зеленського, на честь його двох років правління, це чітко засвідчує.
Досягти домовленостей, згідно з існуючими Мінськими угодами, буде складно. Як Путін, так і Зеленський звинувачують один одного у невиконанні цих угод і жодна із сторін не готова йти на компроміси. А це означає, що "Мінськ" себе вичерпав.
Згадайте "градацію" Мінських домовленостей – від дорожньої карти і формули Штайнмаєра до франко-німецьких кластерів.
Жодний із цих "ступенів" угод не дає стовідсоткової впевненості в своїй безпечності і дієвості. Паралельно деякі з них викликають негативну реакцію у певних груп населення – представників ветеранських організацій, бойових офіцерів і ветеранів, мовляв, це буде поступкою агресору.
Тож, як бачимо, ми встигли насититися ефемерністю та недієвістю будь-яких угод та комунікативних майданчиків між нами і Росією. Так і з Мінськими угодами – карти, формули, кластери. Якщо камінь ракетою назвеш – в космос він не полетіть.
Читайте також: 5 нормандських зустрічей до Зеленського. Як кожна з них змінила хід війни на Донбасі
З грудня 2019 року ми те і чуємо, що Зеленський хоче змінити Мінські угоди, розбити їх на кроки та поетапно виконувати.
Наразі середина 2021 року, а риторика президента не змінюється. Тепер він вважає, що в Нормандському форматі треба посилити роль США.
Пройде ще кілька років, а напівмертві Мінські угоди так і будуть існувати лише на папері, а не виконуватися в реальному житті.
Нам треба вже нарешті усвідомити, що навіть попри велике бажання України змінити Мінські угоди і залучити США, Росія на таке ніколи не піде. А самовільно вірішувати, змінювати чи не змінювати ці угоди, без погодження і комунікації з Кремлем ми не можемо.
До того ж, сам Мінськ, як місце проведення переговорів щодо Мінських домовленостей, вже не є для нас актуальним. Після президентських виборів в Білорусі наші відносини з цією країною вкрай натягнуті.
Читайте також: Рік після Паризького саміту: пауза, яка затягнулася
Тож, по-перше, Україна мусить поставити крапку на "Мінську" і залишити ці угоди нарешті в спокої, але не виходити з них, щоби зберегти антиросійські санкції. Зеленському треба перестати обманювати себе щодо зміни Мінських домовленостей і взаємопорозуміння з Росією щодо цього питання.
По-друге, президент говорить про розширення Нормандського формату до шести країн-учасників (+США і Британія). Ідея цікава і, на перший погляд, може здаватися перспективною. Але не варто сподіватися, що Росія, як один із учасників Нормандського формату, захоче бачити США або Британію в цьому форматі. Тож на концепції розширення до "шістки" теж варто поставити крапку.
Ба більше, до такого формату входитимуть саме ті держави – США і Британія, яких Росія не хотіла би бачити в Нормандському, але на цей раз її голос в цьому питанні не буде вирішальним. Хоча вона і є підписантом Будапештського меморандуму, але будучи агресором щодо України, сама ж меморандум і порушила.
Тож лише "Будапешт" в перспективі має шанси стати дієвим механізмом у вирішенні питання Донбасу і Криму. Будапештський меморандум підкріплений підписами і зобов’язує країн-підписантів поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. І, попри те, що Росія порушила меморандум, такі всесвітньо авторитетні держави як США і Британія стануть фундаментом Будапештського формату, адже не будуть ризикувати своїм реноме.
Олег Петровець
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
