Злочинність в Україні. Чому люди повертаються у в’язниці?
Сьогодні місце позбавлення волі стало своєрідним індикатором загального рівня гуманізації суспільства, при цьому загалом суспільство мало цікавиться в’язницями. Проте, це є питанням безпечного суспільства.
Сутність полягає у тому, що після відбування тюремного покарання правопорушники звільняються і повертаються.
Відтак постає досить важливе питання: з якою картиною світу ці люди повертаються, у якому психологічному стані вони перебувають, які отримали навички, необхідні для повернення до суспільства, для реінтеграції та ресоціалізації? Відповідь очевидна.
Україна у 1995 році долучилась до Ради Європи, і як учасниця цієї організації повинна орієнтуватися на норми міжнародного права, особливо в питаннях захисту прав і свобод людини.
Тому однією з найважливіших умов дотримання прав і інтересів засуджених осіб є суворе дотримання норм національного законодавства та міжнародних стандартів.
Рада Європи та ООН приділяють велику увагу питанням гуманного поводження з усіма людьми, включаючи тих, хто порушив закон і засуджений до покарань.
Злочинність як негативне соціальне явище притаманна усім державам світу незалежно від географічного розташування, рівня соціально-економічного розвитку, політичного устрою, правової системи, цивілізаційної приналежності. Водночас наведені та інші чинники суттєво впливають на рівень злочинності в тій чи іншій державі, визначають її стан, структуру та динаміку.
Як відомо, основним показником криміногенності держави є рівень (коефіцієнт або індекс) злочинності – кількість злочинів на 100 тис. жителів. Разом із тим, рівень повторних злочинів в Україні, у порівнянні з іншими країнами, є вищим і потребує уваги з боку держави.
Сьогодні в Україні реалізується Концепція державної політики з досягнення цілі "12.3 Українці рідше стикаються із злочинами завдяки зменшенню кількості рецидивів (повторних злочинів) " Програми діяльності Кабінету Міністрів України, що передбачає впровадження змін законодавства та відповідних реформ.
Цілком очевидно постає питання – "в який же спосіб зменшити кількість повторних злочинів? " Звісно шляхом створення гуманної системи виконання кримінальних покарань. Адже силові методи не є ефективними і більшою мірою впливають негативно на поведінку.
Схильність до покарання є елементом нашої природи, проте від того що людина покарана – небезпеки не стає менше, насилля породжує насилля та супротив.
Задля зменшення рецидивів потрібно застосовувати нові підходи, покликані на розкриття потенціалу ув’язнених та зміну їхніх життєвих цінностей . Тому важливим є з’ясування факторів і причин, які впливають на поведінку засуджених.
На виконання завдань, визначених Планом дій Уряду по досягненню цілі 12.3 запроваджується імплементація потужного інноваційного інструментарію – "Оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та індивідуального планування соціально-виховної роботи із засудженими в установах виконання покарань".
Це кропіткий процес збору інформації та її детального аналізу щодо кожного засудженого з метою оцінки ризику вчинення ним у майбутньому нового кримінального правопорушення.
Оцінка здійснюється за встановленою структурованою формою, на підставі якої потім складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи з засудженим для мінімізації або попередження такого ризику.
Чому саме корекційні заходи впливу у форматі індивідуальної програми соціально-виховної роботи? Це дає можливість мінімізувати каральний аспект, це супровід з метою зміни моделі поведінки на відміну від подальшого ускладнення; багатокомпонентність роботи, тобто постійна взаємодія із засудженим, а не поодинокі зустрічі.
Читайте також:
Організована злочинність в Україні: нова сторінка боротьби
Ув'язнити не можна звільнити: система пробації по-європейськи
Ступінь виправлення засуджених визначається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.
Статичні фактори ризику, пов'язані з історією кримінальних правопорушень засудженої особи, але які неможливо змінити.
Водночас динамічні фактори ризику пов’язані із соціальними та психологічними характеристиками особистості, які можливо змінити певними заходами впливу (житло; освіта, робота, матеріальне становище; контроль над поведінкою та мисленням, психічний стан; вживання алкоголю, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; стосунки у суспільстві, стосунки з рідними та близькими; ставлення до правопорушення; характеристика під час відбування покарання, готовність до змін).
Так, наприклад, ризик учинення повторного кримінального правопорушення вищий серед осіб, які мають проблеми з житлом та роботою одночасно.
Згідно з багатьма дослідженнями, наявний зв’язок між кількостями судимостей та рівнем освіти у засуджених. Тобто чим більшу кількість судимостей має засуджена особа, тим, як правило, нижчий рівень освіти вона має.
Відсутність роботи вважається суттєвим криміногенним фактором, оскільки не дозволяє законним шляхом забезпечити власні матеріальні потреби, та змушує шукати нелегальні шляхи отримання засобів для існування.
Фактор відсутності освіти значно ускладнює можливість задоволення цієї потреби законним шляхом, а відсутність житла значно підсилює актуальність потреби та підвищує ризик вчинення повторного кримінального правопорушення.
Варто пам’ятати, що реальні зміни у будь-якій пенітенціарній системі не відбуватимуться без участі персоналу та ув’язнених. Реалізація поставлених цілей та завдань неможлива без людей, які працюють у цій системі, а їхня роль є визначальною.
Читайте також:
Що не так з українськими в'язницями
Українські в'язні: покарання неякісною інфраструктурою
"Колиска жаху". Що відбувається в колонії, де сиділи маніяки Онопрієнко і Ткач
В’язничні установи повинні мати достатню кількість кваліфікованих працівників та належним чином керуватися. Крім того, щоб виконувати щоденну роботу професійно та впевнено, в’язничний персонал повинен мати необхідні професійні навички.
Персонал допомагає особам, які часто покинуті власними сім’ями та друзями, знайти шлях до суспільства.
Значні зусилля докладають міжнародні організації та донори, щоб сформувати готовність персоналу до застосування сучасних інструментів пенітенціарного менеджменту. Так, спільний проєкт "Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки в’язничної реформи в Україні " (SPERU) у партнерстві з Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України створив курс тренінгів для персоналу установ виконання покарань.
Працівники в’язниць зможуть отримати дійсно потужний інструмент роботи із засудженим з метою індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі та в подальшому зменшення ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення. Важливу роботу в цій сфері також здійснює Проєкт SURGe.
Саме повага до гідності, притаманної усім людям незалежно від їхнього особистого чи соціального статусу, є найголовнішим.
У демократичних спільнотах закон підтримує та захищає основоположні цінності суспільства.
Ключовим є зміцнити дотримання прав людини та законності у поводженні з ув’язненими, а також сприяти докорінному переосмисленню головного завдання пенітенціарної системи: від ізоляції правопорушників до їхньої реінтеграції в суспільство.
Сьогодні ця мета є актуальною як ніколи, адже повага до гідності та прав людини не завжди були присутніми в українській пенітенціарній системі, коріння якої сягають Радянського Союзу.
Керівники в’язниць і, зокрема, заступники керівників установ, начальники відділів із соціально-виховної та психологічної роботи є наразі рушіями змін у питанні імплементації важливих методів та інструментів сучасного пенітенціарного менеджменту для досягнення в’язничного режиму. Який засновано на реабілітаційних засадах, покликаного оцінити ризик вчинення повторного кримінального правопорушення засудженими до позбавлення волі та спланувати ефективну індивідуальну роботу з ними з урахуванням прав людини.
Це – непроста і благородна відповідальність, а також неоціненний внесок на користь усього українського суспільства.
Юлія Паскевська, консультантка проєкту "Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки в’язничної реформи в Україні"
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
