Оборонні закупівлі заблоковані у небезпечний для України час

Вже доволі довго ми є свідками тривалої епопеї з імплементації ухваленого ще у 2020 році Закону про оборонні закупівлі. 

Новий, прогресивний закон став надто складним викликом для Міністерств, відповідальних за його втілення – Міністерство оборони та новостворене Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості. 

Більш ніж сім місяців від підписання Закону Президентом, а й досі всі необхідні постанови, за більшість з яких відповідальним є МСПУ, не були ухвалені чи оприлюднені. 

Закон давав крайній термін перехідного періоду до 31 березня 2021 року, що означає, що планування за старими правилами мало завершитися 31 березня. 

Але, Указ Президента, що вводив в дію рішення РНБО щодо основних показників державного оборонного замовлення з’явився лише 30 березня. А у ланцюгу остаточного затвердження – ще Комітет Верховної Ради з безпеки, оборони та розвідки та Кабінет Міністрів України. 

Таким чином, дотягнувши до останнього, відповідальні органи державної влади не спромоглися затвердити державне оборонне замовлення на 2021 рік і процес оборонних закупівель заблоковано на невизначений час. 

Варто нагадати, що офіційно, повноваження щодо консолідації державного оборонного замовлення були передані від МРЕТ до МСПУ 1 березня 2021 року. Але могли би бути передані значно раніше, але не було як – Мінстратегпром до цього часу не створив режимно-секретного управління, яке могло працювати з такою інформацією. 

Чому? 

Тому що тепер, всі замовники мають перепланувати свої закупівлі згідно нового закону і нових правил…яких ще немає, адже відповідна постанова Кабінету Міністрів України, досі не опублікована, хоч і була прийнята на Уряді 16 березня. 

Читайте також:

Революція в оборонних закупівлях: Чому новий закон має значення для кожного з нас

Врятувати оборонні закупівлі: чим воюватиме українська армія?

Що це означає?

На процес перепланування піде щонайменше місяць, а найбільш імовірно, декілька. 

Можна майже напевно сказати, що другий квартал буде провалено, як і перший.

І мова йде не лише про закриті та таємні закупівлі. 

Публічні закупівлі мають плануватися так само, як і закриті – через трирічний план закупівель, який має погодити Комітет Верховної ради, та річний план (на поточний бюджетний період), який "випливає" з трирічного. 

Але як писалося вище, постанови, що регулює цей порядок немає, ба більше, немає постанови що визначає коло державних замовників.

І це все відбувається на тлі геополітичного напруження в регіоні, загострення конфлікту з Росією, та інформації щодо пересувань окупаційних військ, яка серйозно стурбувала всіх наших союзників. 

Важко уявити найбільш сприятливі умови для того, щоб вчергове спробувати нанести серйозну шкоду національній безпеці та територіальній цілісності України.

Що робити?

Проблема в тому, що впродовж останніх семи з половиною місяців експертна спільнота марно пояснювала що робити. 

Ситуація зайшла в такий глухий кут, що жодна експерта порада не виправить ситуації, поки керівництвом держави не буде прийнято кадрових рішень. 

Адже політики, які за такий час не змогли виконати свої безпосередніх обов’язків та вже нанесли істотної шкоди обороноздатності, і які ігнорують будь-яку експертизу та всупереч євроатлантичним прагненням України будують радянську командно-адміністративну модель роботи оборонної промисловості – просто мають звільнити свої крісла. 

Артур Переверзєв, експерт Центру оборонних стратегій, експерт Проєктного офісу реформ Міністерства оборони України (2015 - 2020)