Забудова Ірпеня. Як депутати зрадили свої передвиборчі обіцянки
Зміна системи місцевих виборів й перехід до відкритих партійних списків так і не дали ефективного партійного та громадського контролю за депутатським корпусом в місцевих радах.
Корупція на місцях спотворює волевиявлення громад і, користуючись децентралізацією, зводить нанівець всі наміри привести систему самоврядування в Україні до європейських стандартів.
Між тим інвестиційна привабливість нашої країни починається саме з громад. Адже саме в громадах зосереджені земля, мережі, ті чи інші промислові майданчики, які цікаві потенційному інвестору. Зрештою й люди як робоча сила, найцінніший ресурс в сучасному світі, – це теж насамперед про громади.
Проте правила гри в українських громадах далекі від закону й публічних декларацій основних стейкхолдерів.
Яскравий приклад — місто Ірпінь, яке межує зі столицею та, здавалося б, має все для того, аби стати бенчмарком (кращим досвідом і прикладом) для решти громад і в децентралізації, і в європейських стандартах самоврядування, й в інвестиційній привабливості.
Та місцева корупція і її лихі діти іншої думки.
З 2014 року міським головою став підприємець-забудовник Володимир Карплюк. А 2015 року його кишенькова містечкова партія "Нові обличчя" отримала повний контроль над Ірпінською міською радою.
Свого часу Карплюк став відомим тим, що задекларував 67 квартир. Й навіть отримав відповідне прізвисько "Вова долар або Вова 67 квартир". Відтоді Ірпінь перетворився на суцільний будівельний майданчик.
Тільки не в доброму сенсі цього поняття. Будувати нові висотки стали в лісах, парках та на заплавах річок.
Хаотична тотальна забудова, замішана на порушенні цілої низки законів та корупції, а також дерибанний генплан міста, ухвалений у 2018 році, взяли Ірпінську громаду буквально в заручники.
Читайте також: Ірпінь – бетонне гетто: Між "спальником" Києва і бандитським Гарлемом
Тому й не дивно, що торік на місцевих виборах вище згадана містечкова партія забудовників отримала всього 14 з 38-ми місць у міській раді, а решта партій декларувала гостро опозиційну до Карплюка риторику.
Здавалося все, крапкасвавіллю й дерибану. Громада зробила свій вибір на користь опозиції, отримала контроль над містом, розвиток якого нарешті буде збалансовано.
Адже ні інженерні мережі життєзабезпечення Ірпеня, ні дорожня й соціальна інфраструктури не були готові до потроєння кількості населення та багатоповерхового житла.
Утім волевиявлення громади було спотворено вже під час першої сесії новообраної міськради, коли горе-забудовники створили більшість з пропрезидентською "Слугою народу", франшизу якої придбав і провів у раду своїх чотирьох депутатів один із бізнес-партнерів ексмера.
Хоч вже колишній голова обласного осередку Дубінський і заявив, що засуджує дії зрадників від "Слуги народу".
Додатково у Карплюка "переконали" перейти на їхній бік ще двох депутаток – одну від "Батьківщини" та одну від ЄС, які зі скандалом були виключені зі своїх партій. Проте ще не позбавлені мандатів.
Забудова міста не просто не зупинилася, як того бажали виборці, віддаючи свій голос за опозиційні партії. Забудова набирає нових шалених обертів та масштабів.
На останній сесії 11 березня міська рада схвалила віддати під забудову чергову велику ділянку на заплаві річки Ірпінь — 50 га (біля села Стоянка).
При цьому заплава як територія особливого природоохоронного інтересу входить до Смарагдової мережі Європи й перебуває під охороною Бернської Конвенції.
Але місцевій владі, як і деяким правоохоронцям, плювати на це зобов’язання перед нашими європейськими партнерами. Зокрема й у рамках угоди про асоціацію з ЄС.
Читайте також: Місто збудовано, а води немає, або Чому ірпінська вода потребує системних рішень
Ще 6,5 га колишнього заводу "Ірпіньмаш" піде також під забудову, де збираються звести три десятки 16-поверхівок. Також в дерибанний обіг узяли 540 га лісу, в якому начебто хочуть створити регіональний ландшафтний парк в рекреаційних цілях.
Проте ірпінці вже знають ціну таким рекреаційним обіцянкам.
Коли в частині лісонасаджень Ірпеня створювали парк "Центральний", який зараз перетворився на клаптик з кількома сотнями дерев в оточенні хмарочосів.
Ситуацію може виправити механізм імперативного мандату. Зокрема, партії можуть відкликати своїх депутатів-перебіжчиків, які зрадили своїй передвиборчій програмі та обіцянкам. І таким чином відновити статус-кво — повернути громаді контроль над міською радою.
Проте застосувати імперативний мандат можна лише через рік після набуття депутатами повноважень. Тобто восени цього року.
Але за цей час в жодному куточку колись зеленого й курортного Ірпеня може не залишитися й живого місця. Усе перетвориться на котловани, загороджені парканами.
Інакше в громадах остаточно створять феодальні вотчини тих чи інших містечкових корупційних князьків, що в умовах зовнішньої агресії несе неймовірну загрозу національній безпеці.
Гадаю, вже зараз усім небайдужим громадянам, експертам, активістам і політикам спільно з нашими міжнародними партнерами необхідно створити постійний майданчик для обговорення й формування нових правил гри на наступні місцеві вибори.
В основі цих правил має лежати персональна відповідальність кожного обраного депутата, міського, селищного чи сільського голови, кожної політичної сили.
І ця відповідальність має наставати не за рік чи два, не після закінчення каденції, а в режимі реального часу.
Олексій Зіневич, громадський діяч, засновник проекту "Громадська Ініціатива" та ІА "Погляд"
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
