Роз'яснення соціології по Стерненку

Кілька днів тому ми (Київський міжнародний інститут соціології) опублікували дані соціологічного опитування. 

Окрім іншого, воно стосується довіри до низки політичних діячів, до яких була прикута суспільна увага протягом попередніх тижнів. 

Отримали такі дані:

Таблиця 1. Наскільки Ви довіряєте таким політикам і суспільним діячам? %

У цій таблиці в перших трьох колонках наведена вся отримана нами інформація, а в останній розрахований один з показників, який стандартно розраховують соціологи.

Ми так публікуємо дані завжди, а також і інші соціологічні центри (загугліть "довіру до політиків" і подивіться результати опитування компанії "Рейтинг", Центру Разумкова або будь-якого іншого центру, якому ви довіряєте, іноді навіть баланс довіри і недовіри не розраховується).

Після цього у таблиці та в резюме до нашого прес-релізу йшли наступні два рядки, що описують таблицю. Найбільше населення України довіряє Володимиру Зеленському (45%), Юлії Тимошенко (31%), Юрію Бойку (26%), Петру Порошенку (25%), найменше – Максиму Степанову і Сергію Стерненку (по 8%) і Оксані Марченко (10%).

Якщо вирахувати баланс довіри і недовіри (відсоток тих, хто довіряє, мінус відсоток тих, хто не довіряє), найкращий баланс у Зеленського (-7%), потім ідуть Стерненко (-16%) і Степанов (-23%). Найгірший баланс у Медведчука (-57%), Авакова (-48%) і Порошенка (-48%).

Ми використовували цей стандарт публікації сотні разів, зазвичай до нас висувалися претензії з приводу рейтингів, але з довірою особливих проблем не виникало. І раптом посипалися звинувачення в маніпуляції громадською думкою навіть від людей, від яких я цього ніколи не очікував.

В чому проблема? Їх дві. 

Одна з них звичайна, її не усунути. Якщо не подобаються дані – звинувачувати соціологів в маніпуляції.  

(Мені якось переслали вказівку з партійного чату однієї з партій – "всім, хто в ці вихідні буде ходити по ефірах, звинувачувати КМІС у фальсифікації даних".)

На жаль, останнім часом ця тенденція посилилася. 

Друга причина – це нерозуміння і неувага до соціологічних показників довіри і недовіри. 

Саме для обговорення показників і пишу я цю статтю. 

Поставимо питання так – яким рівнем довіри користується Сергій Стерненко? Це саме те питання, яке викликало обурення нашим прес-релізом.

Відсоток населення, яке довіряє Сергію Стерненку, становить 8%, не довіряють йому 24%, не знають його і не мають думки 68%. 

Коли йдеться про соціальні інститути або про відомих політиків, то проблеми незнання не виникає, і рівень довіри адекватно описує ситуацію. Сума відсотків довіри і недовіри близька до 100% (наприклад, у Порошенка вона становить 97%), чим вищий рівень довіри – тим нижчий рівень недовіри. 

Але якщо йдеться про людей менш відомих, то може виникнути дисонанс між думкою тих, хто знає цю людину, і рівнем довіри до нього в суспільстві в цілому. 

Наприклад, це може бути лікар, волонтер, якому довіряють 100% всіх, хто про нього знає, але знає про нього лише 1% населення. Тоді рівень довіри до нього в суспільстві становитиме лише 1%. Всі, хто знає цю людину, будуть шоковані цими даними. 

Так може не розраховувати показник по відношенню до всіх опитаних, а рахувати лише відсоток серед тих, хто знайомий з цією людиною? Тоді рівень довіри до Стерненка буде вже не 8%, а 25%, а рівень довіри до уявного волонтера буде 100%. 

Такі пропозиції виникають не тільки в зв'язку з довірою. Наприклад, один з високопоставлених суддів звинуватив КМІС в маніпулюванні громадською думкою, так як за результатами опитування населення рівень довіри до судів був дуже низьким. Він стверджував, що брати до уваги потрібно лише думку тих, хто сам судився і має особистий досвід взаємодії з судами, що потрібно спеціальне дослідження, а опитування населення в цілому з цього питання повинні бути заборонені як маніпуляційні. 

З моєї точки зору, ми не можемо звести вимірювання довіри до одного показника. Думка всіх і думка тих, хто знайомий, характеризують різні сторони довіри. Зупинюся на цьому докладніше. 

Читайте також: Майдан, наркотики, Аваков та інші війни Сергія Стерненка

Довіра – це важливий показник, який характеризує стан суспільства. Соціологи вимірюють загальний рівень довіри в суспільстві, general trust (довіру до інших людей, довіру до незнайомців), і рівень довіри до соціальних інститутів, окремих політиків і громадських діячів. 

Від рівня довіри взагалі, і особливо від рівня довіри до соціальних інститутів, залежить рівень розвитку суспільства, ці показники скорельовані.

Чим вищий рівень довіри до уряду і банківської системи – тим охочіше люди понесуть гроші в банк, чим вищий рівень довіри до судів (незалежно від того, це думка адекватна або помилкова) – тим кращий інвестиційний клімат. 

Нещодавнє велике міжнародне дослідження показало, що в країнах з високим рівнем довіри до уряду більш успішно йде боротьба з Covid 19. 

І довіра до політиків і громадських діячів викликає інтерес не тільки і не стільки сама по собі, скільки як фактор впливу на процеси в країні, перш за все, на електоральні процеси. 

Взагалі кажучи, за даними, наведеними в таблиці 1, може бути розраховано принаймні 6 показників, розглянемо деякі з них.

Показник 1. Рівень довіри – відсоток населення, яке довіряє даному політику. 

Цей відсоток безпосередньо пов'язаний з електоральним рейтингом, чим вища довіра – тим вищий рейтинг. 

Проблема лише в тому, що довіра є абсолютною оцінкою, ми можемо вимірювати довіру навіть до однієї людини. А електоральний рейтинг є оцінкою відносною, його не можна виміряти для однієї людини, він повністю залежить від списку претендентів, від того, з ким порівнювати – тому, наприклад, протягом першого року каденції Зеленського довіра до нього впала на 30 процентних пунктів, а електоральний рейтинг в порівнянні з першим туром виборів не змінювався, довіра до нього на той момент була все ще вища, ніж довіра до інших кандидатів зі списку. 

Стосовно Стерненка або Степанова, у якого теж цей показник довіри дорівнює 8% (чомусь це не викликало обурення прихильників Степанова), це означає, що на даному етапі включення їх до списку тієї чи іншої партії не дасть великого ефекту, їх не знає дві третини населення. У ранжованому списку вони займають нижню позицію.

Читайте також: Справа Стерненка: Чому результати розслідування викликають питання?

Показник 2. Рівень недовіри – відсоток населення, яке не довіряє даному політику. 

Це показник близький до відсотка тих, хто говорить, що ніколи не проголосує за цього політика. (Хоча вербальна поведінка не завжди збігається з реальною і бувають ситуації, в яких люди змінюють свою думку.)

100% мінус цей показник – це "електоральна стеля", максимум, який може набрати політик на виборах, це потенціал на майбутніх виборах. Оскільки у нас питання про недовіру, а не про небажання голосувати, будемо говорити про умовну електоральну стелю. 

Тим більше, що якщо в списку будуть кандидатури з ще більшим рівнем недовіри, то виборець змушений буде вибирати людину, якій не довіряє, як "найменше зло". Тут Стерненко займає перше місце, у нього найвищий умовний потенціал, хоча він пов'язаний з тим, що дві третини населення його не знають.

Таблиця 2. Рівень недовіри і умовна електоральна стеля? %

Політики	Не довіряю	Умовна електоральна стеля
Стерненко Сергій	24	76
Степанов Максим	31	69
Марченко Оксана	51	49
Зеленський Володимир	51	49
Шмигаль Денис	54	46
Бойко Юрій	60	40
Тимошенко Юлія	65	35
Аваков Арсен	68	32
Порошенко Петро	72	28
Медведчук Віктор	72	28

Показник 3. Баланс рівня довіри і рівня недовіри – відсоток населення, який довіряє політику, мінус відсоток тих, хто йому не довіряє. 

Цей показник показує співвідношення рівня довіри і недовіри. Якщо розглядати цей показник, то у Стерненка він є одним з кращих у списку (-16%).

В усіх політиків рівень недовіри вищий за рівень довіри. У Стерненка це перевищення більше, ніж у Зеленського, але набагато менше, ніж у всіх інших (наприклад, у Авакова і Порошенка цей показник -48, у Медведчука він дорівнює -57). 

Втім сам список тут не має значення, перед ним не стояло завдання репрезентувати політиків чи громадських діячів, просто були обрані деякі політики, яких обговорювали останнім часом. 

Це все показники, які розраховані по відношенню до населення в цілому. Такі самі показники можуть бути розраховані по відношенню до тих, хто знайомий з політиком. 

Ми розглянемо лише один з них – рівень довіри серед тих, хто знайомий з політиком і має певну думку про нього – аналог відсотка тих, хто буде голосувати, серед тих, хто визначився.

Показник 4. Рівень довіри серед тих, хто знає про політика – відсоток тих, хто довіряє, по відношенню до тих, хто знайомий з політиком, тобто відношення тих, хто довіряє, до суми тих, хто довіряє і не довіряє. 

Отримаємо таку таблицю.

Таблиця 3. Рівень довіри до політиків по відношенню до тих, хто з ними знайомий, %

Політики	Довіряю
Зеленський Володимир	47
Тимошенко Юлія	32
Бойко Юрій	30
Порошенко Петро	26
Стерненко Сергій	25
Аваков Арсен	23
Степанов Максим	21
Шмигаль Денис	19
Медведчук Віктор	17
Марченко Оксана	16

Для найбільш відомих політиків показники не змінилися, тому що їх знає майже 100% опитаних, Стерненко перемістився у середину таблиці, Медведчук і Марченко опустилися на кінець таблиці. 

Для відомих політиків цей показник не має сенсу, він практично повторює рівень довіри по відношенню до всіх, для маловідомих політиків він показує потенціал політика, якого показника довіри він може досягти, якщо стане відомим і збереже той рівень довіри, який у нього є зараз, серед людей, які про нього знають.

З іншими двома показниками така сама ситуація – для відомих політиків вони ні про що нове не скажуть, для маловідомих дадуть інформацію про їхній потенціал за умови, що зростання їхньої популярності не приведе до зміни співвідношення довіри і недовіри (що, звичайно, малоймовірно).

Читайте також: Напад на "Родіну". За що Стерненку і його соратнику присудили 7 років тюрми

То який рівень довіри до Сергія Стерненка? 

Можна сказати, що рівень довіри до нього у суспільстві в цілому невисокий, баланс довіри і недовіри досить високий (другий у списку), електоральна стеля найвища для цього списку, рівень довіри серед тих, хто його знає, середній для цього списку політиків.

Щодо стандартів публікації досліджень з рівня довіри, то, на мій погляд, ті стандарти, що є зараз – публікація рівня довіри і балансу довіри і недовіри по відношенню до всіх опитаних (показник 1 і 3) – є оптимальними. 

Можливо, у випадках довіри до маловідомих політиків треба було б додати показник 4 (довіру серед знайомих) як характеристику їхнього потенціалу, це питання дискусійне.

В будь-якому випадку наполегливе прохання до журналістів не вихоплювати з контексту лише один з показників – рівень довіри – а брати всі ті показники довіри, які розраховують соціологи, бо вони характеризують різні аспекти соціальної реальності.

Володимир Паніотто, генеральний директор КМІС, професор НаУКМА

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.