Наукова євроінтеграція України: чи буде продовження?

Інтеграція української науки в Європейський дослідницький простір була, починаючи з 2014 р., гаслом усіх без винятку українських урядів.

Дещо в цьому напрямку було таки реально зроблено: у 2015 Україна приєдналася як асоційований учасник (на безпрецедентно пільгових умовах) до Рамкової програми ЄС із досліджень та інновацій "Горизонт 2020".

За останніми даними українські дослідники та інноватори з 256 ЗВО, наукових установ та інноваційних підприємств за роки дії програми підписали грантові угоди й отримали гранти на загальну суму в 38,358 млн євро (що майже дорівнює річному бюджету фінансування науки в усіх українських університетах).

Сьогодні термін програми "Горизонт 2020" завершився. Чи (і на яких умовах) братимуть українські вчені участь у наступній амбітній Рамковій програмі ЄС "Горизонт. Європа" — наразі невідомо: наш уряд фактично й не розпочинав повноцінного переговорного процесу з цього питання.

Більше того, зруйнованою несподівано виявилася й сама договірна основа наукового співпровітництва України і ЄС. Причому сталося це з нашої вини.

Нагадаю: ще Законом України N 368-IV від 25.12.2002 було ратифіковано Угоду між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво.

Стаття 7, п. б цієї Угоди, зокрема, передбачає, що:

"...гранти, надані ЄС, будуть звільнені Українською Стороною від сплати мита, будь-яких митних зборів, податків на додану вартість, податків на прибуток, а також від сплати всіх інших аналогічних податків і зборів". 

Відтоді ця Угода регулярно продовжувалася за згодою сторін на кожний наступний п'ятирічний термін.

Востаннє Угоду (у формі обміну нотами) між Україною та Європейським Союзом про відновлення дії Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво було ратифіковано законом № 602-VIII у 2015 році.

На жаль, минулого року МОН своєчасно не здійснило кроків для пролонгації чинності цієї Угоди на наступні п'ять років.

Отже, базова Угода про наукове і технологічне співробітництво між Україною і ЄС уже не діє, а українські учені виявилися позбавлені можливості отримувати європейські гранти та ввозити необхідне обладнання без сплати мита й податку на додану вартість.

Це фактично означає для них неможливість отримання таких грантів та обладнання взагалі.

Таким чином, усі попередні здобутки України на ниві інтеграції в Європейський дослідницький простір виявилися перекреслені. Причому йдеться не лише про домовленості, досягнуті після перемоги Революції Гідності, а й про базову Угоду, укладену ще в часи президента Леоніда Кучми.

На жаль, мушу зробити висновок: "молоді реформатори", які прийшли в МОН після вересня 2019 р., виявилися нездатними до щоденної ефективної "чорнової" роботи. І в сфері науки це позначилося не лише на міжнародній співпраці.

У жовтні 2019 р. фактично одноосібною волею тодішнього заступника міністра з питань вищої освіти (який жодного для не пропрацював у цій самій системі вищої освіти, і, очевидно, просто не уявляє, в яких умовах виживають сьогодні науковці) було зірвано процес атестації наукової роботи ЗВО.

Як наслідок, базове фінансування науки в університетах (до якого йшли багато років) не запроваджено й досі, а вже передбачені на це в Державному бюджеті кошти (100 млн грн на 2019 р., 400 млн грн на 2020 р.) до вчених так і не потрапили.

І це — в час, коли глобальні виклики (безпекові й епідемічні) як ніколи потребують  сьогодні аргументованих наукових відповідей.  

Учені цінують те, що нове керівництво МОН намагається сьогодні виправити шкоду, завдану діяльністю попередньої "молодої команди".

На завершальній стадії процес атестації наукової роботи ЗВО — тож є шанс, що бодай цього року передбачені бюджетом 100 млн грн (сума для української науки скоріше символічна!) таки дійдуть до університетських лабораторій.

Розпочалася і діяльність з відновлення дії базової Угоди про наукове співробітництво з ЄС. 

Але, на жаль, не все тут залежить від МОН: потрібне сприяння й інших відомств — насамперед МЗС. Багато важить і позиція Мінфіну, який традиційно з підозрою дивиться на всілякі митні й податкові пільги. 

Тому Академія наук вищої школи України — заснована в 1992 році всеукраїнська громадська наукова організація, що об'єднує понад 400 провідних учених, докторів наук і професорів, що працюють в усіх університетських центрах нашої держави — була змушена звернутися до президента Володимира Зеленського.

Наше прохання  —  дати невідкладне доручення уряду терміново здійснити всі кроки для відновлення дії базової Угоди про наукове і технологічне співробітництво між Україною і ЄС від 2002 року та розпочати нарешті повноцінний переговорний процес щодо умов долучення України до Рамкової програми ЄС із досліджень та інновацій "Горизонт. Європа".

Адже в ті часи, коли наші колеги в Європі активно працюють над питаннями протидії пандемії COVID-19 (чи над не менш гострими питаннями нейтралізації російських кіберзагроз), ми в Україні опинилися жертвами невдалих кадрових експериментів осені 2019 року. 

Олександр Наконечний, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.